№ 194/1590/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 194/1590/21

провадження № 61-7963св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року в складі колегії суддів Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 грн на відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не міг перевищувати десяти днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала мотивована тим, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у визначений судом строк не усунуло недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 рокуі ухвалити нове рішення про відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року та витребувано справу з Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Узагальнення доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач на виконання ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху у визначений судом строк надав матеріали на усунення недоліків, зокрема, докази його негативного майнового стану, що підтверджували наявність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Однак апеляційний суд не взяв подані документи до уваги, не надав їм жодної оцінки та як наслідок безпідставно та передчасно постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників у визначений Верховним Судом строк не находив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У статті 356 ЦПК України викладено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини четвертої цієї статті до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як видно із справи, рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року стягнено з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000 грн на відшкодування моральної шкоди з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було подано апеляційну скаргу.

Ухвала мотивована тим, що апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що апелянтом за подання апеляційної скарги не сплачено судовий збір. У апеляційній скарзі відповідач ставив питання про відстрочення сплати судового збору за її подання у зв`язку із незадовільним (скрутним) майновим станом, однак доказів на підтвердження такої обставини не було додано до його апеляційної скарги. У зв`язку із цим апеляційний суд вважав, що наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту часу для надання доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху отримана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 13 липня 2022 року (а. с. 166).

На виконання цієї ухвали представник ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Селіванов О. А. надіслав засобами поштового зв`язку 18 липня 2022 року до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги від 15 липня 2022 року з додатками. Ця заява отримана Дніпровським апеляційним судом 29 липня 2022 року, що підтверджується штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції (а. с. 167-177).

Постановляючи дану ухвалу апеляційний суд виходив із того, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 08 липня 2022 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» отримало 13 липня 2022 року, однак недоліки апеляційної скарги усунуті не були, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як видно із змісту оскаржуваної ухвали Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, апеляційний суд фактично не дослідив та не надав оцінки заяві про усунення недоліків апеляційної скарги від 15 липня 2022 року з доданими до неї документами (доказами), які на думку апелянта підтверджували його незадовільний (скрутний) майновий стан та відповідно - обґрунтованість клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ці документи були подані на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 08 липня 2022 року та у встановлений нею строк - протягом десяти днів з дня її отримання - 18 липня 2022 року, що підтверджується штампом реєстрації здачі документів на пошту.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частини шоста статті 124 ЦПК України).

Разом із цим, заява про усунення недоліків апеляційної скарги від 15 липня 2022 року отримана судом 29 липня 2022 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції Дніпровського апеляційного суду. Тобто ця заява надійшла до Дніпровського апеляційного суду станом на 02 серпня 2022 року - дату постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Таким чином, суд апеляційної інстанції мав врахувати та надати належну оцінку поданій ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заяві про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до неї доказами при вирішенні питання про виконання відповідачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 08 липня 2022 року.

Дніпровський апеляційний суд на зазначене на звернув уваги та дійшов помилкового висновку про постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 02 серпня 2022 року.

Отже, висновок Дніпровського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року є передчасним.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Вказане призвело до недотримання норм процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі справи на розгляд апеляційного суду.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до глави 1 розділу V ЦПК України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження належить виключно до повноважень суду апеляційної інстанції, а тому Верховний Суд не уповноважений постановляти ухвали про відкриття апеляційного провадження у справах, де він виступає як суд касаційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягає задоволенню частково, ухвала Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року - скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 406, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук