ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 196/67/17(2-а/196/15/2017)
адміністративне провадження № К/9901/45323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (колегія у складі суддів Гімона М.М., Чумака С.Ю., Юрко І.В.)
у справі № 196/67/17 (2-а/196/15/2017)
за позовом ОСОБА_1
до Царичанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1.23.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області (правонаступник Царичанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області від 10.10.2016 № 52 в частині не підтвердження до спеціального стажу за Списком №2 періодів роботи з 17.09.1984 по 26.10.1993 машиністом (кочегаром) котельні на твердому паливі на Царичанському молокозаводі Акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» та про відмову призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов`язати комісію УПФ України в Царичанському районі зарахувати до спеціального страхового стажу, за Списком №2, періоди роботи з 17.09.1984 по 26.10.1993 машиністом (кочегаром) котельні на твердому паливі на Царичанському молокозаводі Акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.07.2016, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
2.Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 позов задоволено.
3.Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 скасовано та ухвалено нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4.18.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
6.У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
7.Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2021 Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області замінено правонаступником Царичанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8.Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.11.1982 по 14.08.1984 працював ізолювальником на державному підприємстві "ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" м. Дніпро; з 17.09.1984 по 26.10.1993 працював на Царичанському маслозаводі Акціонерної компанії "Комбінат Придніпровський" машиністом (кочегаром) котельні на твердому паливі і з 1992 року працював за сумісництвом зольником, який 16.12.1996 був реорганізований шляхом виділення в дочірнє підприємство Царичанський маслозавод Акціонерної компанії "Комбінат Придніпровський" та який 24.12.2003 був ліквідований у зв`язку з визнанням його банкрутом; з 01.02.2014 по даний час працює в Публічному акціонерному товаристві "Комбінат "Придніпровський" машиністом холодильних аміачних установок Царичанського молочного цеху.
9.05.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані наступні документи: копія паспорта та картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків; трудова книжка від 03.05.1978 серії НОМЕР_1 , копія диплому від 01.08.1978 №2950; довідка з військового комісаріату від 27.04.2016 №65; повідомлення від 25.08.2016 №637, архівні витяги від 25.08.2016 №№612-632 та архівні довідки від 25.08.2016 №834, №834 а, №835 про заробітну плату за період роботи 1985-1991 роки, видані комунальною установою "Царичанський районний трудовий архів" Царичанської районної ради"; довідка, підтверджуюча пільговий характер роботи від 08.08.2016 №105, довідка про перейменування від 08.08.2016, виписка із ДП-44 від 26.05.1972, видані державним підприємством "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"; довідка, підтверджуюча пільговий характер роботи від 01.08.2016 №118-к, наказ про атестацію робочих місць від 19.10.2011 №388, перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, робітникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення від 20.10.2011, довідка про перейменування від 01.08.2016, видані Публічним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський"; пояснююча записка від 05.10.2016.
10.Комісія з розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, згідно представлених позивачем документів, рішенням від 10.10.2016 №52 підтвердила останньому загальний страховий стаж на день звернення за пенсією 39 років 5 місяців 4 днів та стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці лише 4 роки 3 місяці 15 днів, таким чином відмовивши позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 встановленого законодавством стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
11.На підставі рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, УПФ України в Царичанському районі Дніпропетровської області від 10.10.2016 №52 періоди роботи позивача з 17.09.1984 по 26.10.1993 на Царичанському маслозаводі Акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» машиністом (кочегаром) котельні на твердому палеві комісією до пільгового стажу позивача за Списком №2 зараховані не були, без обґрунтування причин.
12.З листа УПФ України в Царичанському районі Дніпропетровської області від 11.10.2016 №4848/03/33 щодо відмови у призначенні пенсії вбачається, що рішення комісії відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах було прийнято з причин незбереження в архіві документів про ліквідацію Царичанського маслозаводу та не надання останнім уточнюючої довідки про правонаступника заводу, підтверджуючої періоди його роботи на заводі, що зараховуються до спеціального стажу за Списком №2.
13.Відповідно до довідки КУ "Царичанський районний трудовий архів" Царичанської районної ради від 25.08.2016 №637 відомості про заробітну плату за період роботи позивача у 1984 році в архівних документах Царичанського маслозаводу відсутні, відомості про проведення атестації робочих місць за умовами праці на Царичанському маслозаводі в період з 1992 року по 1993 рік відсутні, також інформація про перейменування, реорганізацію чи правонаступництво Царичанського маслозаводу відсутня.
14.Відповідно до архівних довідок від 25.08.2016 №634, №634а, 635, виданих КУ "Царичанський районний трудовий архів", ОСОБА_1 в книгах обліку та нарахування заробітної плати працівникам Царичанського маслозаводу проводилось нарахування заробітної плати за посадою МКУ (машиніст котельних установок) за період 1985-1991 років.
15.На підставі архівних витягів №612-633 від 25.08.2016 з наказів Царичанського маслозаводу за період 1984-1993 років, встановлено, що позивач був прийнятий на роботу машиністом котельних установок, отримував додаткову відпустку, а також доплату за роботу зольником за сумісництвом.
16.Відповідно до довідки ПАТ "Комбінат "Придніпровський" котельна на газоподібному паливі була введена в експлуатація 31.12.1993, інвентарний №58/203.
17.Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації від 01.11.2016 №5425/0/192 про пільгову пенсію за Списком №2 оператору котельні, адресованого до УПФ України в Царичанському районі, ОСОБА_1 дійсно займався обслуговуванням виробничої котельні у шкідливих та важких умовах праці і за це мав щорічну додаткову відпустку тривалістю 12 робочих днів, оскільки професія "машинист (кочегар), занятый на обслуживании производственных котельных и производственных печей" має право на пільгову пенсію за Списком №2 як "кочегары производственных котельных и производственных печей", що передбачено розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Також, професія "зольник" передбачена розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Отже, в період з 01.10.1988 по 26.10.1993 ОСОБА_1 фактично виконував роботи за професією "машиніст (кочегар) котельні", а не за професією "оператор котельні", яка найменована у його трудовій книжці помилково і тому зазначений період необхідно віднести до розділу ХХХІІ Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Робітники за професією "машинисты (кочегары) котельной "на угле и сланце), в том числе занятые на удалении золы" передбачені розділом ХХХІІІ "Загальні професії", позицією "23200000-13786", Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Зазначена постанова набула чинності з 01.01.1992 і діяла до 11.03.1994 тому період роботи ОСОБА_1 з 21.08.1992 по 26.10.1993 необхідно зараховувати до Списку №2 за результатами проведеної атестації робочих місць за умовами праці.
18.Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що дійсно працювали разом з позивачем на Царичанському маслозаводі в котельні на твердому паливі машиністами котельних установок, тобто були зайняті на роботі зі шкідливими та важкими умовами праці, працювали в три зміни, при цьому тривалість зміни 8 годин, робочий процес був безперервний, користувалися пільгами отримували спецхарчування, додаткову відпустку.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
19.В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наявність підстав для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів його роботи з 17.09.1984 по 31.12.1990 на посаді машиніста котельних установок та з 01.01.1991 по 26.10.1993 на посаді оператор виробничих котелень на твердому палеві (так зазначено у трудовій книжці) на ДП Царичанський маслозавод, оскільки ці посади відповідають роботі за професією «кочегар виробничих котелень» за розділом ХХХІІ Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
20.Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у рішенні від 10.10.2016 №52 та листі від 11.10.2016 №4848/03/33.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21.Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на звернення позивача до УПФ України в Царичанському районі щодо надання йому допомоги в отриманні відсутніх в нього документів необхідних для призначення пенсії, Управління будь-яких дій не вчиняло, таким чином порушивши вимоги п.п.12, 13 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, щодо надання допомоги у зборі відповідних документів для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тому, за висновком суду першої інстанції, відсутність документів про реорганізацію підприємств, на яких працював позивач, не є перешкодою для підтвердження спеціального стажу роботи, адже ці документи не містять відомостей про його роботу.
При цьому, суд зазначив, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств і її непроведення не може позбавити позивача права на зарахування до пільгового стажу періоду з 21.08.1992 по 26.10.1993.
Крім того, суд першої інстанції посилався на лист Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 №1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами розглянутих справ Вищим адміністративним судом України) у касаційному порядку», в якому звертається увага на те, що суди дійшли помилкових висновків, що для підтвердження стажу роботи приймаються виключно уточнюючі довідки підприємств або організацій, безпідставно не прийнявши при цьому покази свідків, які працювали з позивачем на одному підприємстві.
22.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірний період він виконував роботу кочегара виробничих котелень, яка передбачена розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку № 2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, проте вони ні чим не підтверджені, а виконання позивачем за сумісництвом роботи «зольника» не дає права на пільгову пенсію, оскільки таке право передбачено лише за умови зайнятості на виконанні таких робіт повний робочий день; професія «кочегар» та «машиніст котельної» не є тотожними, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Пояснення свідків не може слугувати належним доказом, оскільки за Порядком № 637, зазначені пояснення можуть прийматися лише для підтвердження загального трудового стажу. Порядок підтвердження пільгового трудового стажу визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 № 18-1 (далі Порядок № 18-1). Цей Порядок № 18-1 не передбачає можливість прийняття до уваги пояснень свідків.
Крім того, суд апеляційної зазначив, що відповідно до п 4.5. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, якщо атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось; атестація робочого місця позивача не проводилась,
23.У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
24.Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки вони містили інформацію стосовно предмету доказування, а саме періодів постійної роботи з 17.09.1984 по 26.10.1993 на Царичанському маслозаводі машиністом (кочегаром) виробничої котельні на твердому палеві зі шкідливими, важкими умовами праці.
25.Судом було залишено поза увагою те, що позивач у період з 17.09.1984 по 26.10.1993 працював на Царичанському маслозаводі лише машиністом (кочегаром) виробничої котельні на твердому палеві (вугіллі) і що запис в трудовій книжці за 1991 рік назва професії оператор виробничих котелень на твердому палеві зроблена помилково, так як на заводі у той період котельні на газовому опаленні не було, тому посади оператор котельні не існувало. Котельня на газовому опаленні була введена в експлуатацію 31.12.1993, робота на якій не відносилась до важких, шкідливих умов праці.
26.В порушення вимог ст. 207 КАС України (чинній до 15.12.2017), суд апеляційної інстанції не навів доказів, на підставі яких дійшов висновку, що професія «кочегар» та машиніст котельної не є тотожними. Зокрема, суд не врахував, що з 1956 року пройшли суттєві зміни назви професій в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій. Професія «машиніст (кочегар) вказана в ЄТКД, випуску 1969-1973 років, яка залишилася без змін у випуску № 1 Професій працівників, що є загальними для всіх галузей народного господарства, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 31.01.1985 № 31/3-30 зі змінами станом на 17.04.2009.
27.Крім цього, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ( ДКХП), випуск №1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», зазначено, що машиніст (кочегар) котельні обслуговує водогрійні та парові котли, які працюють на твердому палеві. Розпалює, пускає, зупиняє котли. Подрібнює паливо, завантажує та шурує тонку. Регулює горіння палива, чистить арматуру та прилади котла. Бере участь у промиванні, очищенні та ремонті котла. Прибирає в ручну шлак та зольні відвали. Машиністи (кочегари) котелень мають безпосередній контакт із шкідливими факторами, що виникають під час переробки твердого палева.
28.Також, скаржник зазначає про те, що не проведення або не збереження в архіві документів про атестацію робочих місць за умовами праці, не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист в старості щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
29.15.05.2017 відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30.Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
31.Предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на віднесення періоду його роботи з 17.09.1984 по 26.10.1993 до пільгового стажу за списком № 2, яке тягне за собою виникнення права на призначення пенсії на підставі пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 05.10.2016.
32.Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
33.Статтею 62 Закону N 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
34.Пунктом 3 Порядку N 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
35.Розділ ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 право на пільгову пенсію мають машиністи (кочегари), зайняті на обслуговуванні виробничих котелень, а також зольники.
36.Отже, професія машиніст (кочегар), передбачена у Списку № 2, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
37.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи після 21.08.1992, у зв`язку з відсутністю атестації робочого місця на відповідній посаді.
38.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме:
« <…> на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі N 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі N 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах N 21-51а15, та N 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі N 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі N 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі N 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі N 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці».
39.Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
40.Отже, беручи до уваги зазначені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію через відсутність документів на підтвердження проведення атестації робочого місця, на якому він набув пільговий стаж, а тому висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.
41.Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали позивача по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.
42.Зокрема у постанові від 29.11.2019 у справі № 676/1433/17, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку, якщо підприємство ліквідовано без правонаступника, то застосовуються пункти 1 та 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, а трудовий стаж установлюється, зокрема, на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві.
43.При розгляді справи, судом першої інстанції були допитані свідки, які працювали разом з позивачем на Царичанському маслозаводі в котельні на твердому палеві машиністами котельних установок, та які підтвердили те, що були зайняті на роботі зі шкідливими та важкими умовами праці, працювали в три зміни, при цьому тривалість зміни 8 годин, робочий процес був безперервний, користувалися пільгами отримували спецхарчування, додаткову відпустку.
44.Згідно із статтею 69 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
45.Враховуючи те, що архівні дані підприємства відсутні з причин, які не залежать від волі позивача, а останній вчинив усі можливі дії для отримання таких відомостей, суд першої інстанції доцільно вжив заходи для встановлення фактичних обставин справи, а саме допитав свідків.
46.Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді, як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
47.Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
48.Отже, суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 необхідно скасувати, а постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 - залишити в силі.
49.Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України касаційний суд має вирішити питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору.
50.Таким чином, сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасувати.
Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у справі № 196/67/17 (2-а/196/15/2017) залишити в силі.
Стягнути з Царичанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 41247946) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб