Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 198/527/18-ц

провадження № 61-22173св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада

2018 року у складі судді Гайдар І. О. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:

Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

та збитків.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 листопада 2012 року між

ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50006864, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі

201 825,14 грн, що еквівалентно 24 673,00 доларів США, строком

на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою та цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Passat B7, кузов

№ НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб. см, рік випуску 2012.

На забезпечення виконання зобов`язань за зазначений кредитним договором 29 листопада 2012 року між товариством та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу № 50006864, відповідно

до умов якого останній передав у заставу придбаний за кредитні кошти зазначений транспортний засіб.

ТОВ «Порше Мобіліті» зазначало, що у зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань, товариство, скориставшись наданим договором правом, вимагав достроково повернути кредит та сплатити заборгованість. Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року у справі № 196/1262/15-ц в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед

ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 458 459,51 грн за кредитним договором

№ 50006864 звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки VW, модель Passat B7, рік випуску 2012, шляхом укладення від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Проте, зазначене рішення суду не виконано.

ТОВ «Порше Мобіліті» зазначало, що станом на час звернення із цим позовом ОСОБА_1 мав заборгованість за кредитним договором у розмірі

734 546,50 грн, що складалася із: заборгованості відповідно до судового рішення - 458 459,51 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами (період з 09 вересня 2015 року по 27 червня

2018 року) - 100 385,09 грн; 3 % річних - 20 776,96 грн; інфляційних втрат -

85 074,15 грн та збитків - 69 850,79 грн.

З урахуванням викладеного ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути

з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 734 546,50 грн

та судові витрати - 11 018,21 грн, що складаються із оплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 21 листопада 2018 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» грошові кошти

у розмірі 479 236,47 грн, із яких: заборгованість за кредитним договором

від 21 листопада 2012 року № 50006864 - 458 459,51 грн та 3 % річних - 20 776,96 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір

у розмірі 7 184,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки на час розгляду справи звернення стягнення на предмет застави, яким забезпечено основне зобов`язання

за кредитним договором від 21 листопада 2012 року № 50006864,

не здійснено у встановленому порядку, а доказів на підтвердження сплати відповідачем кредитної заборгованості матеріали справи не містять, зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати кредиту залишаються невиконаними, тому вимоги позивача щодо стягнення коштів у розмірі 458 459,51 грн, який визначений преюдиційним рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2016 року у справі № 196/1262/15-ц є обґрунтованими.

Також, суд першої інстанції вважав, що підлягають задоволенню вимоги

ТОВ «Порше Мобіліті» щодо стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки відповідач не виконав належним чином у встановлений строк грошове зобов`язання щодо сплати кредитної заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків

за користування кредитними коштами за період з 09 вересня 2015 року

по 27 червня 2018 року, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки

ТОВ «Порше Мобіліті» звертаючись у 2015 році до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, змінив строк виконання кредитних зобов`язань, тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припинилися зі спливом строку кредитування, а саме з 28 травня 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідно до умов кредитного договору та умов кредитування сума кожного чергового платежу визначалась позивачем у еквіваленті іноземної валюти та розраховувалась шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню

не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді витрат на страхування предмета застави за період з вересня 2015 року по листопада 2017 року з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 58 456,63 грн та реальних збитків у вигляді витрат, пов`язаних

зі зверненням до спеціалізованих юридичних компаній для вжиття заходів

з примусового виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що понесені позивачем витрати на страхування предмета застави хоча

й пов`язані із неукладенням відповідачем договору страхування

та несплатою ним відповідних платежів, проте безпосередньо

не зумовлюють відновлення порушеного права кредитора. Позивачем

не доведено того, що зазначені витрати були необхідні для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із порушенням умов кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат

на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг, а також переліку витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги та доказів на підтвердження таких витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням у частині позовних вимог щодо відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами

за період з 09 вересня 2015 року по 27 червня 2018 року, інфляційних втрат, реальних збитків, завданих у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, збитків завданих, у зв`язку із необхідністю відшкодування витрат на страхування предмету застави, стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду апеляційної інстанції

зі скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без задоволення. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада

2018 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» щодо стягнення відсотків

за користування кредитними коштами за період з 09 вересня 2015 року

по 27 червня 2018 року, інфляційних втрат, реальних збитків, завданих

у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, збитків завданих,

у зв`язку із необхідністю відшкодування витрат на страхування предмету застави, стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду,

ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляційних процесів, збитків, завданих у зв`язку із необхідністю відшкодування витрат на страхування предмету застави та стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи.

ТОВ «Порше Мобіліті» вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 625 ЦК України, невірно враховано обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 196/1262/15-ц, та умови укладеного кредитного договору.

Також, вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пунктів 5.5 та 5.6 кредитного договору та пунктів 2.3.7 та 2.3.9 договору застави, що передбачають обов`язок відповідача відшкодувати

ТОВ «Порше Мобіліті» страхові платежі, сплачені на користь страхової компанії.

ТОВ «Порше Мобіліті» зазначає, що норми ЦПК України не вимагають надання детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг,

а також переліку витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги та доказів на підтвердження таких витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 198/527/18-ц

із Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу № 198/527/18-ц призначено до розгляду.

Відзиви на касаційну скаргу до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50006864, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 201 825,14 грн, що в еквіваленті за курсом публічного акціонерного товариства «КІБ Креді Агріколь» становить

24 673,00 доларів США, зі змінною відсотковою ставкою на рівні 9,9 % річних на придбання автомобіля марки VW, модель Passat B7, кузов

№ НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1984 куб. см, рік випуску 2012. Сторони погодили строк кредиту 60 місяців. Кредит надавався шляхом перерахування грошових коштів за придбання автомобіля на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»

(а. с. 16, т. 1).

Додатком до кредитного договору від 21 листопада 2012 року є загальні умови кредитування (а. с. 17-24, т. 1).

Пунктом 1.3.1. додатка до кредитного договору передбачено, що платежі

на повернення кредиту сплачуються позичальником відповідно

до затвердженого Графіку та розраховуються у гривні як еквівалент суми

в іноземній валюті, вказаній у графіку за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі, чинного на момент виставлення рахунку. Нарахування процентів здійснюється щомісячно 15 числа поточного місяця (ппункт 2.4. Загальних умов кредитування).

29 листопада 2012 року на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 21 листопада 2012 року № 50006864 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено та нотаріально посвідчено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у заставу автомобіль Volkswagen Passat B7, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , заставною вартістю 403 650,28 грн (а. с. 28-35, т. 1).

Згідно із пунктом 2.1.1. договору застави у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати

на отримання предмету застави та його реалізацію.

Пунктом 3.2.1 загальних умов кредитування передбачено, що у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 01 квітня 2016 року у цивільній справі № 196/1262/15-ц було встановлено, що 17 квітня 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором, яка отримана останнім 28 квітня 2015 року (а. с. 36, т. 1).

ТОВ «Порше Мобіліті» уклало договір страхування предмета застави

з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та упродовж вересня 2015 року - листопада 2017 року сплатило страхові платежі з добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією транспортного засобу,

на загальну суму (з урахуванням податку на додану вартість) 58 456,63 грн

(а. с. 69-188, 228-231, т. 1).

На підтвердження збитків у вигляді витрат, пов`язаних зі зверненням

до спеціалізованих юридичних компаній для вжиття заходів з примусового виконання рішення суду, юридичного супроводу виконавчого провадження, позивач надав договір, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті»

та ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» 21 червня 2012 року, а також рахунки та акти наданих послуг (а. с. 49-68, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до статей 526 530 610 611 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою

статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України

від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання

і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року

№ 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент

в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається

в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти

на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, встановивши, що відповідно до умов кредитного договору та умов кредитування сума кожного чергового платежу визначалась позивачем у еквіваленті іноземної валюті та розраховувалась шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, дійшов правильного висновку про те, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на страхування предмету застави у розмірі 58 456,63 грн

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків

у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктами першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 614 623 ЦК України стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані

з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає,

що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення особою свого порушеного права.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність

не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку

з порушенням.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що вказані ТОВ «Порше Мобіліті» витрати не відповідають ознакам збитків, що визначені частиною другою статті 22 ЦК України, та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому, позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.

Визначившись із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» у частині позовних вимог щодо стягнення витрат на страхування предмету застави у розмірі 58 456,63 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

За нормами статей 133 137 ЦПК України судові витрати складаються

з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати

на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку

до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову

та (або) значенням справи для сторони.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, детальний опис наданих адвокатом послуг чи виконаних робіт

із зазначенням часу, витраченого на їх виконання (надання), документи,

що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

У якості доказів здійснення витрат на професійну правничу допомогу

ТОВ «Порше Мобіліті» було надано договір про надання правової допомоги

з додатковою угодою від 12 березня 2018 року № 2/50006864, акт наданих послуг від 29 червня 2018 року та платіжне доручення від 10 липня 2018 року № 1066 про оплату послуг на загальну суму 42 339,82 грн, із яких: вартість послуг з надання правової допомоги - 29 284,53 грн та вартість інших витрат, що виникли у зв`язку із виконанням договору - 13 055,29 грн

(а. с. 194-199, т. 1).

Відповідно до умов додаткової угоди № 2/50006864 адвокат здійснює юридичне консультування, підготовку процесуальних документів

та супроводження відповідного провадження в суді. У свою чергу, замовник зобов`язався сплатити адвокату винагороду у вигляді фіксованої плати

у розмірі 6 000,00 грн за червень 2018 року.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що розмір винагороди, яку позивач зобов`язався сплатити адвокату за надані послуги згідно з додатковою угодою № 2/50006864, є відмінним від розміру винагороди, зазначеної в акті наданих послуг та ураховуючи те, що позивачем не надано суду детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг, а також переліку витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги, та доказів на підтвердження таких витрат, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Мобіліті» у цій частині.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою

до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області

від 21 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович