Постанова

Іменем України

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 199/2919/18

провадження № 61-4593св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання поховання незаконним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтований тим, що 27 вересня 2017 року він приїхав відвідати поховання своєї бабусі ОСОБА_3 , розташоване на цвинтарі «Кіровоградська -Петрозаводська», похованої у 1978 році. Прийшовши на цвинтар, виявив, що огорожа розібрана, а поруч із похованням бабусі похована невідома йому людина. Звернувшись до адміністрації цвинтаря, він отримав відповідь, що про поховання та осіб, які його здійснили, нічого невідомо. Цей цвинтар закритий з 2005 року за рішенням міської ради. Із проханням провести розшук осіб, які провели поховання, звернувся до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції м. Дніпра. Після проведення перевірки виявилось, що відповідач 21 червня 2017 року провела поховання своєї матері ОСОБА_4 , в адміністрації цвинтаря поховання не зареєструвала.

Позивач просив суд визнати поховання громадянки ОСОБА_4 на цвинтарі «Кіровоградська - Петрозаводська`у м. Дніпрі незаконним та зобов`язати відповідача ліквідувати поховання ОСОБА_4 з відновленням усіх надгробних споруд у первісний стан.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2018 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року,в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту порушення його прав діями відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

15 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що в наданій відповідачем заяві про звернення до адміністрації кладовища відсутня відмітка про її реєстрацію, вхідний/вихідний номер, печатка або інші відмітки про подання заяви.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до відповіді Комунального підприємтсва «Ритуальна служба» (далі - КП «Ритуальна служба») від 03 березня 2017 року у Книзі реєстрації поховань та у Муніципальній книзі немає відомостей про реєстрацію поховання померлої ОСОБА_3 на цвинтарі «Кіровоградська - Петрозаводська» у м. Дніпрі.

Позивач не надав доказів на підтвердження, що він є онуком ОСОБА_3 та користувачем місця поховання згідно з законодавством.

Для поховання матері відповідач звернулася до директора КП «Ритуальна служба» та отримала дозвіл на захоронення, що підтверджується відповідною заявою.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , від 25 липня 1978 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Біля могили ОСОБА_3 на кладовищі на вул. Петрозаводській - вул. Кіровоградській у м. Дніпрі поховано ОСОБА_4 , поховання якої здійснила відповідач.

Для поховання ОСОБА_4 відповідач звернулась із заявою про дозвіл на поховання до директора КП «Ритуальна служба» та отримала дозвіл на захоронення останньої, що підтверджується відповідною заявою від 21 червня 2017 року.

На підтвердження своїх вимог позивач надав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копії своїх свідоцтва про народження, паспорта, висновок О/у СКП АНД ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції Сулими М. С. та відповідь на заяву КП «Ритуальна служба» Дніпропетровської міської ради від 03 березня 2017 року № 126.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

Суди виходили з того, що для поховання ОСОБА_4 відповідач звернулась із заявою про дозвіл на поховання до директора КП «Ритуальна служба» та отримала дозвіл на захоронення останньої, що підтверджується відповідною заявою від 21 червня 2017 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов правильного висновку, що немає підстав для задоволення позову.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не врахував той факт, що в наданій відповідачем заяві про звернення до адміністрації кладовища, відсутня відмітка про її реєстрацію, вхідний/вихідний номер, печатка або інші відмітки про подання заяви, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем докази на підтвердження його родинних зв`язків з ОСОБА_3 не є належними та допустимими доказами її поховання відповідно до законодавства. Крім того, відповідно до відповіді КП «Ритуальна служба» від 03 березня 2017 року у Книзі реєстрації поховань та у Муніципальній книзі немає відомостей про реєстрацію поховання померлої ОСОБА_3 на цвинтарі «Кіровоградська - Петрозаводська» у м. Дніпрі.

З урахуванням підстав позову та доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту порушення його прав діями відповідача.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, які зводяться до незгодиіз судовим рішенням та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко