ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року
м. Київ
справа № 199/3323/19
адміністративне провадження № К/9901/14746/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 199/3323/19
за позовом ОСОБА_1 до голови постійної комісії Дніпровської міської ради з питань житлово-комунального та дорожнього господарства Вишневецького Руслана Юрійовича, секретаря Дніпровської міської ради Санжари Олександра Олександровича, Департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради, Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Міськзеленбуд" Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності і дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020, постановлену судом у складів колегії суддів: головуючого судді Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,-
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1.В квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до голови постійної комісії Дніпровської міської ради з питань житлово-комунального та дорожнього господарства Вишневецького Р.Ю., секретаря Дніпровської міської ради Санжари О.О. , Департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради, Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, КП "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, КП "Міськзеленбуд" Дніпровської міської ради, Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.
10.09.2019 позивач надала до суду уточнену позовну заяву, у якій до складу відповідачів включено - Виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради та викладено позовні вимоги у новій редакції.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради, яка виразилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 10.04.2019, направленого на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Визнано протиправними дії Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради по розгляду звернення позивача від 10.05.2019 та незабезпечення права бути присутньою при розгляді звернення позивача від 02.04.2019, направленого на адресу голови Дніпровської міської ради.
Визнано протиправною бездіяльність КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради, яка виразилась у ненадісланні належному органу для розгляду звернення позивача від 08.11.2018.
Визнано протиправними дії КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради щодо порушення строку направлення належному органу для розгляду звернення позивача від 10.04.2019.
Визнано протиправними дії Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради щодо неналежного розгляду звернення позивача від 10.04.2019 згідно з Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1045.
Зобов`язано Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради організувати ведення робіт з благоустрою території міста за адресою: м. Дніпро, між вул. Передова, 530Б та вул. Передова, 530К. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
4. Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020 позивач 15.06.2020 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, де посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права просить її скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
6. Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 встановлено, що апеляційну скаргу подано позивачем із порушенням вимог статті 296 КАС України, у зв`язку з чим її залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням підстав для такого поновлення; оригіналу документа про сплату судового збору; апеляційної скарги із обґрунтуванням вимог особи, яка подала апеляційну скаргу та зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку; апеляційну скаргу із зазначенням обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права; копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач вказувала на скрутне фінансове становище, оскільки є членом багатодітної та малозабезпеченої сім`ї, зазначивши, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї (одна доросла людина та троє дітей) становить 7205,00 грн. Сума судового збору за подання позову у розмірі 7684 грн становить 106,7% від середньомісячного сукупного доходу сім`ї, тому при її сплаті буде порушено рівень забезпечення прожиткового мінімуму сім`ї.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2020 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Зменшено позивачу розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі №199/3323/19 до 4323,00 грн.
Апеляційну скаргу позивача залишено без руху повторно та надано десятиденний строк з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 4323 грн.
15.05.2020 позивач повторно звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, обґрунтовуючи його скрутним фінансовим становищем та зазначила про те, що вона є членом багатодітної сім`ї.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2020 відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та повернув скаржнику апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга позивача, оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України, у зв`язку з чим повернув апеляційну скаргу застосувавши наслідки передбачені статтею 169 КАС України, зважаючи на те, що позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк. Так, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зменшив суму судового збору до 4 323,00 грн та зобов`язав позивача надати до суду докази його сплати. На виконання вказаної ухвали, позивач повторно звернувся до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з посиланням на обставини, які вже були вказані у попередньому клопотанні про звільнення від сплати судового збору, розглянуті судом та враховані при зменшенні розміру судового збору, зважаючи на що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання та повернув апеляційну скаргу позивачу.
9. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішенням суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги та відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на практику Верховного Суду, зокрема ухвалу Верховного Суду від 19.03.2020 у цій же справі, якою позивача звільнено від сплати судового збору, оскільки позивачем у справі є член багатодітної сім`ї, скрутне матеріальне становище якого підтверджується відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
10. Секретарем Дніпровської міської ради Санжарою О.О. подано відзив на касаційну скаргу позивача у якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки позивача не віднесено до категорії осіб, які відповідно до Закону України "Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) мають безумовну пільгу по сплаті судового збору. Питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати за подання апеляційної скарги відповідно до положень статті 8 Закону №3674-VI підлягає вирішенню судом у конкретному випадку, оскільки визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
13. Відповідно до частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
14. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
15. Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
16. Відповідно до частини першої статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
17. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону №3674-VI).
18. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа «Креуз проти Польщі»), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.
19. Це пов`язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа «Шишков проти Росії»).
20. Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії».
21. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).
22. Водночас, «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети («Креуз проти Польщі»).
23. Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (справа «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства», справа «Файєд проти Сполученого Королівства»).
24. Відтак, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
25. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
26. Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
27. Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задовольнив його частково та зменшив позивачу розмір судового збору до 4 323,00 грн, що становить 37,5 % від судового збору, який визначено Законом №3674-VI та не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений розмір судового збору дозволить як виконати вимогу Закону №3674-VI про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги, так і забезпечити право позивача на доступ до правосуддя, оскільки такий розмір судового збору не є значним по відношенню до розміру її річного доходу.
28. На виконання ухвали суду позивач надіслала заяву, в якій повторно просила звільнити її від сплати судового збору з тих підстав, що вимога сплатити судовий збір перешкоджає її доступу до правосуддя через майновий стан. В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач вказала про скрутне фінансове становище, оскільки є членом багатодітної та малозабезпеченої сім`ї, а середньомісячний сукупний дохід сім`ї (одна доросла людина та троє дітей), який складається переважно з аліментів та соціальної допомоги, становить 7 205,00 грн, що свідчить про її фінансову неспроможність сплатити судовий збір у сумі 4 323,00 грн.
29. Відтак, позивач, звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору посилалась на положення підпункту «г» пункту 2 частини першої статі 8 Законом №3674-VI, яка передбачає можливість звільнення від сплати судового збору, з урахуванням матеріального стану, члена багатодітної сім`ї, надаючи при цьому докази скрутного матеріального становища та того, що вона є багатодітною матір`ю, основна сума доходу якої складається з аліментів та соціальних виплат, про що свідчать наявні у матеріалах справи відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та посвідчення члена багатодітної сім`ї.
30. При цьому, суд апеляційної інстанції розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та зменшуючи позивачу розмір судового збору, застосував положення пункту 1 частини першої статі 8 Законом №3674-VI, яким підставою для такого зменшення визначено умову за якою розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, при цьому, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявність у позивача статусу багатодітної матері, що в даному випадку є визначальним, оскільки потребує додаткових витрат на кожного члена сім`ї.
31. Відтак, враховуючи матеріальне становище позивача, підтверджене відповідними доказами та наявність у позивача статусу багатодітної матері, з метою забезпечення права доступу до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку, що в спірному випадку наявні підстави визначені, статтею 8 Закону №3674-VI для звільнення позивача від сплати судового збору.
32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушив норми процесуального права, що є підставою для його скасування та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020 у справі № 199/3323/19 скасувати.
Справу №199/3323/19 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду