Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 199/3473/18

провадження № 61-8220св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - Виробничо-торгівельне підприємство «Кром» ОСОБА_2,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Виробничо-торгівельного підприємства «Кром» ОСОБА_2 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог клопотання та рішень судів

У травні 2018 року Виробничо-торгівельне підприємство «Кром» ОСОБА_2 (далі - ВТП «Кром» ОСОБА_2) звернулося до суду із клопотанням про визнання та надання дозволу на виконання заочного вироку Окружного суду у місті Бялисток Республіки Польща від 13 грудня 2017 року.

Клопотання мотивовано тим, що згідно з резолютивною частиною зазначеного вироку стягнуто з відповідача (боржника) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь позивача (стягувача) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код підприємства 510954934; NIP НОМЕР_2) 283 580,59 дол. США зі статутними відсотками на річній основі від 01 червня 2013 року по 31 грудня 2015 року, а від 01 січня 2016 року зі статутними відсотками на річній основі за запізнення до дня сплати. Рішення вступає в законну силу 13 грудня 2017 року, є остаточним і підлягає виконанню негайно.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно виконувати рішення суду Республіки Польща не бажає, внаслідок чого порушується право ОСОБА_2 на розпорядження належними їй коштами.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд визнати та надати дозвіл на виконання заочного вироку Окружного суду у місті Бялисток Республіки Польща від 13 грудня 2017 року у справі № IV GC 93/15 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВТП «Кром» ОСОБА_2 283 580,59 дол. США, та видати виконавчий лист.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року у задоволенні клопотання ВТП «Кром» ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ВТП «Кром» ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що до клопотання не додано доказів отримання ОСОБА_1 виклику під час розгляду справи в Окружному суді у місті Бялисток Республіки Польща, а представником стягувача у судовому засіданні не надано доказів на спростування пояснень представника боржника щодо неповідомлення ОСОБА_1 про слухання справи та вручення йому пакету документів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року ВТП «Крок» ОСОБА_2 подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання.

Касаційна скарга мотивована тим, що повістки надсилалися у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Гаазька Конвенція), учасниками якої є Україна та Польща. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська за дорученням Окружного суду у міста Бялисток Республіки Польща неодноразово направляв відповідні повістки про виклик до суду ОСОБА_1 , проте останній не з`являвся в судові засідання та про причини свої неявки не повідомляв. Враховуючи те, що повістки передано одним із способів, передбачених Гаазькою Конвенцією, докладено всі розумні зусилля для отримання підтвердження через компетентні органи запитуваної держави, із дати направлення документів сплинув термін, який суддя Окружного суду у місті Бялисток Республіки Польща визнав як достатній для справи, тому польським судом законно ухвалено вирок, який підлягає виконанню на території України. Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що клопотання заявлено неналежною особою. Судами порушено порядок розгляду клопотання, який визначений статтею 466 ЦПК України. Суд першої інстанції неправомірно відхилив клопотання заявника про необхідність звернення до Окружного суду у місті Бялисток Республіки Польща для надання інформації.

У червні 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ВТП «Крок» ОСОБА_2, уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ВТП «Кром» ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Щодо визнання та виконання рішення іноземного суду

Відповідно до частини першої статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частинами першою, другою статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи.

Відповідно до статті 49 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-12 (далі - Договір про правову допомогу), за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: рішення судів з цивільних справ; рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

За змістом статті 50 Договору про правову допомогу рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо, зокрема, сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином.

Положення статті 51 Договору про правову допомогу вказують, що до клопотання слід додавати: рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню; документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не брала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Щодо порядку вручення судових документів за кордоном

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном встановлений Гаазькою Конвенцією, яка ратифікована Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19 жовтня 2000 року з відповідними заявами та застереженнями.

Доручення щодо вручення документів за кордоном надсилаються безпосередньо до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою згідно зі статтею 2 Гаазької Конвенції.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Гаазької Конвенції).

Відповідно до статті 5 Гаазької Конвенції центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Згідно із статтею 6 Гаазької Конвенції центральний Орган запитуваної Держави або будь-який орган, який вона може призначити для цього, складає підтвердження відповідно до формуляра, доданого до цієї Конвенції. У підтвердженні підтверджується факт вручення документу і зазначається спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій документ було вручено. Якщо документ не був вручений, в підтвердженні зазначаються причини, які перешкодили врученню. Запитуючий орган може вимагати, щоб підтвердження, яке було складене не Центральним Органом або судовим органом, було скріплено підписом представника одного з цих органів. Підтвердження направляється безпосередньо запитуючому органу.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення її під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про її доставлення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позичальника про час і місце розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що боржника було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи в Окружному суді у місті Бялисток Республіки Польща, у зв`язку із чим останній був позбавлений можливості взяти участь у судовому процесі, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду.

Доводи касаційної скарги про те, що Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська за дорученням Окружного суду у міста Бялисток Республіки Польща неодноразово направляв відповідні повістки про виклик до суду ОСОБА_1 , проте останній не з`являвся в судові засідання та про причини свої неявки не повідомляв, не спростовують висновків судів, оскільки вказані повістки поверталися із вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, положеннями якого визначено спосіб для вручення документів особам, що перебувають на території України. При цьому Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області відповідно до вимог статті 6 Гаазької Конвенції складено підтвердження, у якому зазначено причини, які перешкодили врученню.

Посилання заявника у касаційній скарзі на частину другу статті 15 Гаазької Конвенції, згідно з якою кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави, не беруться до уваги судом, оскільки Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» встановлено застереження щодо дії вказаної норми, а тому вона не підлягає до застосування.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін

12 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ВТП «Кром» ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику Виробничо-торгівельного підприємства «Кром» ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Касаційну скаргу Виробничо-торговельного підприємства «Кром» ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик