Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 199/3654/18

провадження № 61-16651св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі за позовом ОСОБА_1 : ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО Донбас Північний»,

відповідач за позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року у складі судді ОСОБА_5 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Пищиди М. М., Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО Донбас Північний» (далі - ПрАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від

05 липня 2018 року позови об`єднані в одне провадження.

Позови мотивовані тим, що 27 червня 2017 року приблизно

о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по Центральному мосту м. Дніпра («Новий міст») з боку вулиці Глинки в бік проспекту Слобожанського, та здійснив наїзд на їх доньку ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла від тілесних ушкоджень, отриманих

у ході дорожньо-транспортної пригоди.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

11 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-УІІІ від 22 грудня

2016 рокуОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання.

По кримінальному провадженню ОСОБА_1 визнана потерпілою та задоволено частково її цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 та

ПрАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний» майнову та моральну шкоду. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2017 року скасований в частині цивільного позову та справа повернута до суду першої інстанції для розгляду її в порядку цивільного судочинства.

Позивачі посилаються на те, що неправомірними діями ОСОБА_3 їм спричинено майнові збитки у зв`язку із гибеллю доньки та вони понесли витрати на встановлення меморіального комплексу пам`ятника на місці її поховання.

Також просили стягнути на їх користь моральну шкоду, яка завдана їм через страждання у зв`язку із втратою єдиної дитини.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована

в ПАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний», однак на час розгляду справи в суді страхова компанія повністю виплатила кошти, які підлягали стягненню з неї за цивільним позовом.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь витрати, пов`язані з похованням її доньки у загальному розмірі 149 238,53 грн, а саме: на лікування з 27 по 28 червня 2017 року - 176,75 грн; на поховання доньки -

32 947,01 грн; витрати, пов`язані з поминальним обідом у день поховання -

12 592,08 грн; витрати, пов`язані з поминальним обідом на 9 днів - 4 226,06 грн; витрати, пов`язані з поминальним обідом на 40 днів - 5 693,63 грн; на виготовлення та встановлення огорожі на могилі - 5 600,00 грн; на виготовлення та встановлення меморіального комплексу пам`ятника на місці поховання дочки - 88 003,00 грн.

Також ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_3 на її користь

5 000 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи цей розмір тим, що скоєне відповідачем кримінальне правопорушення, в якому встановлена та доведена його вина, завдало непоправну втрату їй та її сім`ї.

ОСОБА_1 зазначає, що спричинені їй моральні страждання через втрату єдиної доньки для неї не припиняться ніколи. Злочинні дії ОСОБА_3 змусили її пройти важку процедуру поховання рідної дитини у віці 13 років, брати участь

у слідчих діях та судових засіданнях, знову і знову переживаючи події загибелі дитини. Ії фізичні та душевні страждання з кожним днем відчуваються все більше і більше, біль неможливо пережити та побороти через втрату єдиної доньки, вона втратила сенс життя. В той же час, душевна біль збільшується, знаючи, що винна особа у загибелі дитини не поніс жодного покарання, бо був звільнений як від основного, так і від додаткового покарання. Окрім цього, позивачці вдалося завагітніти у 2018 році та вона мала розраховувати на надію у житті, однак через душевні страждання від втрати доньки, її фізичний та психоемоційний стан, вагітність була перервана. Протягом двох років вона звертається до лікарів та проходить обстеження через погіршення фізичного стану.

ОСОБА_2 у позовній заяві просить суд стягнути з із ОСОБА_3 на його користь 1 000 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи такий розмір тим, що вироком суду встановлена вина ОСОБА_3 та зазначено, що порушення правил дорожнього рухупри переході проїзної частини з боку ОСОБА_4 відсутні.

ОСОБА_3 мав дозвіл на керування транспортним засобом виключно

з ручним управлінням, однак він не переобладнав автомобіль на ручне управління, не зміг зменшити швидкість та застосувати екстрене гальмування, внаслідок чого скоїв наїзд на малолітню доньку позивача, яка від завданих травм померла.

Зазначає, що йому спричинені моральні та душевні страждання через втрату єдиної доньки, які для нього не припиняться ніколи. Він також змушений був пройти важку процедуру поховання рідної дитини у віці 13 років, брати участь

у слідчих діях та судових засіданнях. Втрата є непоправимою, фізичні та душевні страждання з кожним днем відчуваються сильніше, біль неможливо вгамувати та побороти. Окрім цього йому дуже прикро та боляче від того, що винна у смерті його доньки особа - ОСОБА_3 не поніс жодного покарання, бо був звільнений як від основного, так і від додаткового покарання.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2019 року позови ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний» та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 149 238,53 грн та 2 000 000,00 грн моральної шкоди, а всього 2 149 238,53 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 000 000,00 грн моральної шкоди.

В інших частинах позовів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 доведено усі заявлені нею витрати у зв`язку зі смертю своєї дитини, ці витрати понесені та перебувають

у прямому причинному зв`язку з діями відповідача ОСОБА_3 та скоєнням ним злочину, тому суд вважав обґрунтованими вимоги щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 149 238,53 грн.

Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції вважав такий розмір співмірним тим стражданням, які батьки загиблої ОСОБА_4 зазнали через втрату єдиної дитини.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року змінено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

28 листопада 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 126 726,76 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступень та глибину моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті близької людини, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, правомірно визначився з розміром грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди.

Водночас суд першої інстанції помилково вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення витрат на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, оскільки зазначені витрати не підлягають відшкодуванню згідно з вимогами закону, тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права,

з урахуванням уточнень, просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення мають бути скасовані

з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, адже протягом розгляду цієї справи судді ОСОБА_5 було заявлено відводи, оскільки вона проявила упередженість та прихильність до позивачів, порушила норми процесуального права, зокрема статті 254 263 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним порушенням.

Крім того суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки докази, які подані позивачем, не мають статусу копій, адже вони ніяким чином не засвідченні та не мають відмітки зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Суди не в повній мірі дослідили докази щодо витрат на поховання, оскільки їх розмір в частині 10 007,01 грн є необґрунтованим та недоведеним, а відповідні квитанції - неналежними доказами.

Моральна шкода у є необґрунтованою, не доведеною та такою, що не підлягає відшкодуванню у заявленому позивачами розмірі, оскільки вони не довели погіршення стану здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках та обсягу душевних, психічних або фізичних страждань.

Суду надавались докази його фінансового становища, проте суди у рішеннях не зазначили, що ці докази відхилені та мотиви їх відхилення.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 березня 2021 року зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом

4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,

і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що 27 червня 2017 року приблизно о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який йому належить, рухався по Центральному мосту м. Дніпра («Новий міст») з боку вулиці Глинки в бік проспекту Слобожанського, та здійснив наїзд на доньку позивачів - ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від отриманих в ході дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

11 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років із позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році»

№ 1810-УІІІ від 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 була визнана потерпілою у кримінальному провадженні та вироком суду було задоволено частково її цивільний позов: стягнуто із ОСОБА_3 на її користь 176,75 грн витрат на лікування; 13 200,00 грн витрат на встановлення пам`ятника та 180 800,00 грн моральної шкоди. Стягнуто із ПАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний» 6 667,53 грн витрат на лікування, 38 400,00 грн на встановлення пам`ятника та 19 200,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

11 грудня 2017 року скасований в частині цивільного позову та справа повернута до суду першої інстанції для розгляду її в порядку цивільного судочинства.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована

в ПАТ «Страхова компанія АСКО Донбас Північний», однак на час розгляду справи в суді страхова компанія повністю виплатила кошти, які підлягали стягненню з неї за цивільним позовом, тому у судовому засіданні в цій частині позивач ОСОБА_1 позов не підтримувала.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

У статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що завдана ОСОБА_3 майнова та моральна шкода

є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, і його вина встановлена вироком суду, який набрав законної сили, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для відшкодування позивачам завданої шкоди.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про компенсацію майнової шкоди частково апеляційний суд перевірив дійсний розмір витрат, понесених ОСОБА_1 , зокрема пов`язаних з лікуванням та похованням доньки, які не були включені до страхового відшкодування та становлять 126 726,76 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір компенсації моральної шкодисуди виходили з конкретних установлених обставин цієї справи, оцінки ступеня та глибини моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті малолітньої доньки, порушення їх нормального укладу життя, враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди.

У частині четвертій статті 1193ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Тому колегія суддів не приймає аргументи касаційної скарги, що суди при визначенні розміру відшкодування шкоди не врахували докази його фінансового становища.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про скасування судових рішень з підстав пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, ЄСПЛ, N 33949/02, § 49 - 52, від 09 листопада 2006 року).

Суд першої інстанції ухвалами від 14 листопада 2018 року, від 14 лютого

2019 року та від 13 травня 2019 року розглянув заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 з дотриманням норм процесуального права, перевірив аргументи заявника щодо упередженого ставленням судді до нього та демонстрації прихильності до позивачів, направлення на адресу Вищої ради правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_5 , за наслідком розгляду яких не встановив обставин, які є підставами для відводу судді (а. с. 205, 250 т. 1, а. с. 31 т. 2).

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на те, що докази, які подавались позивачем є недопустимими.

У статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зокрема, суд першої інстанції доводи представника відповідача щодо неналежного оформлення квитанцій та звітних документів на придбання предметів для поховання перевірив і мотивовано відхилив. Заперечуючи проти достовірності наданих позивачем доказів ОСОБА_3 не заявляв клопотань про витребування їх оригіналів.

Доводи відповідача щодо недоведеності витрат на поховання у розмірі 10 007,01 грн апеляційний суд перевірив та обґрунтовано відхилив встановивши, що позивачем доведено розмір вказаних витрат саме у розмірі 32 947,01 грн.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення, суд касаційної інстанції не встановив. При цьому, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від

28 листопада 2019 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкодизалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат