Постанова

Іменем України

20 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 199/4766/21

провадження № 61-11101 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний завод»,

третя особа - Первинна організація Профспілки трудящих металургійної

і гірничодобувної промисловості України публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний завод»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний завод» на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 15 липня 2022 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний завод» (далі - ПАТ «Інтерпайп НТЗ»), третя особа - Первинна організація Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ «Інтерпайп НТЗ» (далі - ППО ТМГМ ПАТ «Інтерпайп НТЗ», профспілка), про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку

за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2012 року він працював

у ПАТ «Інтерпайп НТЗ», а з 2017 року - на посаді старшого майстра термодільниці колесопрокатного цеху в ПАТ «Інтерпайп НТЗ». Крім того,

він є членом ППО ТМГМ ПАТ «Інтерпайп НТЗ», регулярно сплачував членські внески.

22 березня 2021 року голова Правління ПАТ «Інтерпайп НТЗ» Костенко С. О. видав наказ № 159 «Про скорочення штату у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у колесопрокатному цеху (ДЗП)», відповідно до якого

з 22 березня 2021 року виведено з штатного розкладу колесопрокатного цеху посаду старшого майстра термодільниці, яку він обіймав.

29 березня 2021 року йому було вручено повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням його посади, на якому він поставив свій підпис і зазначив, що не згоден із скороченням, вважав його фіктивним. Зазначав, що ніяких змін в організації праці не відбулося,

його посадові обов`язки (функції) покладено на іншу особу.

Позивач указував, що він письмово звертався із заявами про забезпечення реалізації його трудових прав до голови Правління ПАТ «Інтерпайп НТЗ» Костенка С. О. , голови профспілки Полтавець С. М. та голови цехової профспілки колесопрокатного цеху Біліченко І. П., проте відповіді на його численні звернення не отримав.

Наказом голови Правління ПАТ «Інтерпайп НТЗ» Костенка С. О.

від 31 травня 2021 року № 2135-к «Про звільнення з роботи» його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач уважав своє звільнення незаконним, оскільки роботодавцем

не дотримано вимоги частини другої статті 40, статей 42, 43,

49-2 КЗпП України, у тому числі, не запропоновано всі рівнозначні

та аналогічні для його кваліфікації та досвіду посади. При цьому він

не відмовлявся від переведення на іншу роботу, так як не отримував жодної посадової інструкції чи перелік посадових обов`язків по запропонованим роботодавцем вакансіям.

Указував, що відповідач не врахував його переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України.

Крім того, перебуваючи в трудових відносинах із відповідачем, він отримав виробничу травму, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії 12ААА № 076980 від 22 червня

2020 року, в якій зазначено, що у нього 10 % втрати працездатності. Тобто він має часткову тимчасову непрацездатність.

Роботодавець також не дотримався вимог статті 49-4 КЗпП України

та статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо не проведення консультацій з професійною спілкою про заходи щодо запобігання звільненню, що, на його думку, є самостійною

та безумовною підставою для визнання незаконним звільнення його

з роботи.

Повідомлення профспілці про заплановане скорочення його посади направлено не було. Подання про розірвання з ним трудового договору

до профспілки відповідач направив 27 травня 2021 року, тобто за 4 дні

до дати звільнення, яка в цей же день надала згоду, чим порушила трудові права позивача.

Унаслідок незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, зокрема, він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, перебував у стані нервової, психічної напруги, розмір якої ним оцінено

у 20 000,00 грн.

При цьому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним

і скасувати наказ від 31 травня 2021 року № 2135-к про його звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01 червня 2021 року по день ухвалення судового рішення, а також 20 000,00 грн

на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2022 року, з урахуванням ухвали суду першої інстанції

від 21 липня 2022 року про виправлення описки у вступній та резолютивній частині судового рішення, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ ПАТ «Інтерпайп НТЗ» від 31 травня 2021 року № 2135-к про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра термодільниці колесопрокатного цеху ПАТ «Інтерпайп НТЗ».

Стягнуто з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 353 960,28 грн.

Стягнуто з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 25 872,21 грн.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності чи штату працівників роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, чия посада ліквідується (скорочується), усі вакантні на день звільнення

на підприємстві посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у тому числі і у новостворених підрозділах. Станом

на день попередження про майбутні зміни в структурі, позивач не був ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у його відділі. Йому не була запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

ОСОБА_1 на даному підприємстві отримав виробничу травму,

що підтверджується довідкою МСЕК від 22 червня 2020 року, в якій зазначено, що у нього 10 % втрати працездатності, тобто він має часткову тимчасову непрацездатність, а в силу вимог частини третьої статті 40

КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Суди вважали, що роботодавець порушив статтю 49-4 КЗпП України

та статтю 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», так як не було проведено консультацій з професійною спілкою про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості

до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Належним чином обґрунтованого повідомлення профспілки

про заплановане скорочення направлено не було. Подання про розірвання

з позивачем трудового договору відповідач направив у цеховий комітет колесопрокатного цеху 27 травня 2021 року, тобто за 4 дні до дати звільнення. Профспілка в цей самий день надала згоду на звільнення ОСОБА_1 .

За наведених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату

на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України порушив процедуру звільнення працівника, передбачену статтями 43, 49-2

КЗпП України, а тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача слід визнати незаконним і скасувати, поновити його на роботі та стягнути

на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислено з урахуванням статті 235 КЗпП України й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок

№ 100), і становить 353 960,28 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди (10 000,00 грн), суд першої інстанції,

з висновком якого погодився апеляційний суд, урахував характер

та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, та вважав його справедливим і співмірним.

Апеляційний суд також погодився із висновком районного суду про те,

що обов`язок стосовно працевлаштування працівника означає не просто запропонувати одну чи декілька вакансій, а всі можливі вакансії для того, щоб створити якомога більше можливостей для працевлаштування особи,

а також вжити усіх можливих заходів, направлених на те, аби працівник

при скороченні його посади мав змогу працювати.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги роботодавця про те, що позивачу було запропоновано 34 вакансії, так як вони

не підтверджені відповідними доказами та спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, а також, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки неправомірним звільненням ОСОБА_1 із займаної посади відповідач завдав йому моральну шкоду.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що ПАТ «Інтерпайп НТЗ» розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого районним судом, не оспорює.

Суди попередніх інстанцій врахували відповідні норми КЗпП України

та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», правові висновки Верховного Суду України, а також послалися

на роз`яснення, надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ПАТ «Інтерпайп НТЗ», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 15 листопада 2022 року касаційну скаргу ПАТ «Інтерпайп НТЗ»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 жовтня 2022 рокузалишено без руху з наданням строку на усунення

її недоліків, а саме запропоновано заявнику подати документи,

що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, надати належним чином оформлений документ на підтвердження повноважень адвоката підписувати касаційну скаргу від імені заявника

та представляти його інтереси в суді касаційної інстанції. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 199/4766/21 із Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська. Задоволено частково клопотання ПАТ «Інтерпайп НТЗ» про зупинення виконання судових рішень. Зупинено виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2022 року в частину, що не підлягала негайному виконанню,

до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ «Інтерпайп НТЗ» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального

і матеріального права, не надано належної правової оцінки наявним

у матеріалах справи доказам і доводам відповідача, не взято до уваги

те, що позивача було ознайомлено із 52 вакансіями, чого не спростовує

й позивач. Судами надано суттєву перевагу одним обставинам і доказам над іншими, чим порушено принцип рівності усіх учасників судового процесу, змагальності сторін та диспозитивності.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом

від 22 березня 2021 року № 159 «Про скорочення штату у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці у колесопрокатному цеху (ДЗП)», з яким він висловив свою незгоду. У той самий день позивач отримав повідомлення про скорочення та був ознайомлений з 18 вакансіями, однак від підпису про ознайомлення відмовився. Позивач не висловив бажання

на переведення на іншу посаду, мотивуючи це незгодою зі скороченням.

20 травня 2021 року позивача знову було ознайомлено ще з 34 вакансіями, згоди на переведення на які він також не надав, однак, вимагав посадові інструкції та оклади по цим вакансіям. Йому запропоновано звернутися для отримання детальної інформації до групи з оплати праці управління

по роботі з персоналом ПАТ «Інтерпайп НТЗ», куди він не звернувся.

Вказує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачу не було запропоновано посаду змінного майстра термодільниці після звільнення

за власним бажанням ОСОБА_4 , оскільки така була заповнена шляхом тимчасового переведення машиніста завантажувальних

ОСОБА_5 на підставі його заяви від 16 квітня 2021 року (наказ

від 11 травня 2021 року № 2071-к).

Доводи ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, оскільки вони

не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також уважає безпідставними висновки судів щодо процедури отримання згоди профспілки, оскільки фактично адміністрація підприємства повідомила голову ППО ТМГМ ПАТ «Інтерпайп НТЗ» 09 березня 2021 року, що підтверджується службовою запискою від 09 березня 2021 року

№ 01/24.

Зазначає, що зміни в організації виробництва і праці, скорочення штату підтверджуються організаційними структурами позивача, що діяли

до відчуження потужностей трубного виробництва, - з 08 жовтня 2020 року, та після - з 01 квітня 2021 року, коли активи трубного виробництва заводу,

у тому числі нерухомість (будівлі, споруди), основні засоби (обладнання) були відчужені товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Судами помилково застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 40 КЗпП України та кваліфіковано втрату 10 % працездатності позивача як часткову тимчасову непрацездатність, під час якої не допускається звільнення.

У спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування статті 42 КЗпП України (переважного права), оскільки відповідно

до організаційної структури колесопрокатного цеху від 26 жовтня 2020 року в структурних підрозділах, які підпорядковані заступнику начальника цеху

з виробництва колесопрокатного цеху тільки одна посада старшого майстра термодільниці, які обіймав позивач. Тобто при скороченні на цій посаді нікого не залишено на роботі.

Крім того, судами помилково задоволено позов ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди.

Посилається на відповідні постанови Верховного Суду України

та Верховного Суду, які безпідставно не враховані судами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ПАТ «Інтерпайп НТЗ» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода

між працівником і власником підприємства, установи, організації

або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40

КЗпП України).

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства

або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено,

що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають

не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення

у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник

або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому

ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників

при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю,

чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії,

що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої

статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1

частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,

що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення

на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому

ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20,

від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження

№ 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі

№ 646/2661/20, провадження № 61-7496св21, та інших.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 березня 2021 року голова Правління

ПАТ «Інтерпайп НТЗ» Костенко С. О. видав наказ № 159 «Про скорочення штату у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці

у колесопрокатному цеху (ДЗП)», відповідно до якого з 22 березня 2021 року виведено з штатного розкладу колесопрокатного цеху посаду старшого майстра термодільниці, яку обіймав ОСОБА_1 (а. с. 55, 114, т. 1).

Із цим наказом позивача було ознайомлено 29 березня 2021 року, на якому ОСОБА_1 зазначив, що зі скороченням його посади не згоден, уважав його фіктивним.

29 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням його посади. Від підпису

про ознайомлення з цим повідомленням відмовився, що засвідчено підписами трьох працівників підприємства, та зазначив, що не згоден

із скороченням, уважає його фіктивним (а. с. 52, 116, т. 1).

У цей самий день, одночасно із повідомленням про наступне вивільнення, ОСОБА_1 надано повідомлення про наявність відкритих вакансій станом на 29 березня 2021 року та запропоновано 18 вакансій, від підпису про ознайомлення з якими позивач відмовився, що засвідчено підписами трьох працівників підприємства, під якими позивач зазначив, що не згоден зі скороченням, уважає його фіктивним (а. с. 52, 117, т. 1).

20 травня 2021 року ОСОБА_1 надано повідомлення про наявність відкритих вакансій станом на 20 травня 2021 року (а. с. 54, 118, т. 1).

Разом із цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи апеляційної скарги роботодавця про те, що позивачу було запропоновано

34 вакансії, так як вони не підтверджені відповідними доказами

та спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами справи.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,

81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився

й суд апеляційної інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося із порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач не був ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у його відділі. Йому не була запропонована будь-яка з вакантних посад, рівнозначна тій, які він обіймав, або нижча

за його згодою. Вказане є підставою для поновлення його на роботі.

При цьому правильними є твердження суддів, що обов`язок стосовно працевлаштування працівника означає не просто запропонувати одну

чи декілька вакансій, а всі можливі вакансії для того, щоб створити якомога більше можливостей для працевлаштування особи, а також вжити усіх можливих заходів, направлених на те, аби працівник при скороченні його посади мав змогу працювати.

Відповідно до частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення

на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,

але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судами попередніх інстанцій правильно обчислено середній заробіток

за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку № 100 та наданого позивачем розрахунку. Належних і допустимих доказів на його спростування та/або свого розрахунку роботодавцем під час розгляду справи надано не було. При цьому ні апеляційна, ані касаційна скарги

не містить жодних доводів щодо неправильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахував характер та глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, вважав його справедливим і співмірним.

Доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи,

яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується

суд касаційної інстанції.

Таким чином, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій

у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Верховний Суд звертає увагу, що при виникненні спору між працівником

і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури, що судами було перевірено.

При цьому питання щодо поновлення на роботі вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи. Водночас, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права та встановлено

всі фактичні обставини справи й враховано доводи сторін.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський Трубопрокатний завод» залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць