Постанова
Іменем України
22 березня 2021 року
м. Київ
справа № 199/4777/18-ц
провадження № 61-19666 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач)., Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача - ОСОБА_4
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук Ірина Леонідівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня
2020 року у складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. П.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Євчук І. Л., про встановлення факту родинних відносин та зміну черговості одержання права на спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що вона є племінницею ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через непорозуміння з донькою померлого,
як спадкоємцем першої черги, розбіжності у написанні прізвища, яка виникла
у результаті довільного перекладу її прізвища з російської мови на українську мову особами, які здійснювали видачу документів, вона позбавлена можливості у подальшому оформити свої спадкові права після його смерті.
Позивач вважала, що має право на спадкування зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 , хоча сама є спадкоємцем другої черги за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки саме вона, протягом семи років допомагала по господарству ОСОБА_5 , купувала йому ліки та продукти харчування. ОСОБА_3 стосунки з батьком не підтримувала, не опікалась ним, проживає за межами України, залишивши його у безпорадному стані, а відтак відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України вона має право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_5 , як племінниці та дядька; змінити черговість одержання права на спадкування, визнавши за спадкоємцем за законом другої черги ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для встановлення факту родинних відносин, оскільки позивачем не надано доказів неможливості встановлення такого факту у позасудовому порядку. Також ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України. Самі по собі обставини похилого віку спадкодавця, вікові захворювання та допомога останньому по господарству не можуть бути підставами для висновку, що він знаходився у безпорадному стані.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та надана належна правова оцінка. ОСОБА_1 не надано суду доказів неможливості виправлення помилки у написанні її прізвища у свідоцтві про шлюб у позасудовому порядку, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у частині встановлення факту родинних відносин. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право на зміну черговості одержання права на спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 15 січня 2021 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито
та витребувано її з суду першої інстанції.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що судом судом не дослідженно усі докази у справі та не встановленообставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема, не оглянуто оригінал медичної картки померлого ОСОБА_5 .
Для підтвердження безпорадного стану ОСОБА_5 позивачем було заявлено клопотання про проведення судово-медичної експертизи, яке відхилено судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності ОСОБА_1 та її представника, неповідомлених належним чином про дату час та місце судового засідання, позбавивши можливості позивача реалізувати права, передбачені у статті
43 ЦПК України, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд відповідно пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та додаткові пояснення, у яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 198
(том 1, а. с.9).
ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги за правом представлення після смерті свого дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки
її мама - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулись ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та 01 червня 2018 року його дочка (том 1, а. с. 60,68).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які
є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення районного суду ухвалене з порушенням норм процесуального права,
що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи
у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Судом встановлено, що розгляд справи у суді першої інстанції призначено на
11 год 00 хв. 10 квітня 2020 року, про що ОСОБА_1 була повідомлена під розписку (том 2, а. с. 13).
У зв`язку із запровадженням на території України карантину судове засідання, призначене на 10 квітня 2020 року, відкладено на 14 год 00 хв 15 червня
2020 року.
14 квітня 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду першої інстанції надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду (том 2, а. с. 18).
ОСОБА_1 на поштову адресу, а саме: вул. Повстанська, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, було надіслано судову повістку з викликом
у судове засідання, призначене на 14 год 00 хв. 15 червня 2020 року
(том 2, а. с. 17), однак відомості про вручення ОСОБА_1 поштової кореспонденції у матеріалах справи відсутні.
15 червня 2020 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про відмову
у задоволенні заяви представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, а також цього самого дня ухвалено у справі судове рішення по суті спору.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача та його представника знати про дату, час і місце розгляду своєї справи (частина перша статті 8 ЦПК України), що не відповідає гарантіям реалізації права на доступ до правосуддя, передбаченим статтею 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції,
не звернув уваги на вказану обов`язкову підставу для скасування судового рішення, не перевірив доводи та аргументи апеляційної скарги представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме права учасників справи знати про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалення всупереч вимогам статті 223 ЦПК України судового рішення (том 2, а. с. 45).
Посилання суду апеляційної інстанції на практику Європейського Суду з прав людини про те, що заявник повинен цікавитись рухом справи, жодним чином
не скасовує імперативного обов`язку суду повідомити учасника справи про дату, час і місце судового засідання, а більшим чином направлено на протидію зловживання процесуальними правами. Проте у цій справі таких зловживань
з боку ОСОБА_1 не встановлено.
За наведених обставин судові рішення не можна визнати законними
й обґрунтованими.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
При новому розгляді суду слід звернути увагу на викладене, дати оцінку доводам позивача і ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив їх про розгляд справи, а також те, що ця обставина підтверджується матеріалами справи, однак апеляційний суд на ці доводи, викладені в апеляційній скарзі, уваги
не звернув та їх не перевірив, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада
2020 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада
2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник