Постанова

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 199/6590/17-ц

провадження № 61-9637св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіна Тетяна Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року громадська організація «Дніпропетровська незалежна Правозахисна громадська організація» (далі - ГО «Дніпропетровська НПГО») в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Насобіна Т. В., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями внаслідок злочину.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошову суму еквівалентну 36 640,00 дол. США, строком

до 18 листопада 2008 року, про що було складено договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіною Т. В. та зареєстрований за № 2572. На забезпечення зазначеного договору того ж дня між сторонами було укладено договір застави, предметом якого був комбайн зернозбиральний «John Deere 1188»,

1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , засвідчений приватний нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Насобіною Т. В.

Відповідач своїх зобов`язань у визначений строк не виконав, позичені кошти не повернув.

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що відповідачем було відчужено предмет застави ОСОБА_3 , а також продано квартиру,

з метою, як вважав позивач, уникнення виконання зазначеного грошового зобов`язання.

23 січня 2014 року прокурором Амур-Нижньодніпровського району

м. Дніпропетровська до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне провадження вчиненого відносно ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо заволодіння шляхом обману і зловживання довірою ОСОБА_1 грошовими коштами у розмірі 38 505,00 дол. США, з правовою кваліфікацією за частиною четвертою статтею 190 КК України.

ГО «Дніпропетровська НПГО» зазначала, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 було заподіяно не тільки майнову шкоду, але

й моральну шкоду.

З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог,

ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 , просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1 008 060,90 грн та моральну шкоду - 394 638,00 грн, а також установити строк упродовж п`яти місяців для повернення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у повному обсязі з урахуванням 3 % річних та заподіяної моральної шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року позов ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ЦПК України

не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить адвокатові, законному представникові. Ці вимоги законодавства щодо представництва у цивільному процесі є чіткими, не підлягають звуженню або розширенню,

а тому стосуються правовідносин, що виникли у зв`язку із подачею до суду позову ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову

ГО «Дніпропетровська НПГО» без розгляду, оскільки ЦПК України

не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, у зв`язку з тим, що таке право належить адвокатові, законному представникові. Ці вимоги законодавства щодо представництва у цивільному процесі є чіткими, не підлягають звуженню або розширенню, а тому стосуються правовідносин, що виникли у зв`язку

із подачею до суду позову ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності правових підстав для залишення позову ГО «Дніпропетровська НПГО» без розгляду, оскільки підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі статті 257 ЦПК України відсутні.

ОСОБА_1 вважав, що залишаючи позовну заяву ГО «Дніпропетровська НПГО», яка діяла в його інтересах, без розгляду, суди попередніх інстанцій позбавили його права на судовий захист своїх порушених прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 199/6590/17-ц із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ГО «Дніпропетровська НПГО» у справі № 199/6590/17-ц діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання

з іншими особами.

Частиною першою статті 36 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів,

за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками

та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Частиною п`ятою статті 1 статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» визначено, що громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Відповідно до пунктів 3 і 7 Рекомендації CM/Rec (2007)14 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо створення та діяльності неурядових організацій від 10 жовтня 2007 року (далі - Рекомендація) неурядові організації можуть бути як неформальними об`єднаннями або організаціями, так і об`єднаннями або організаціями, що мають статус юридичної особи. Неурядові організації, які мають статус юридичних осіб, повинні мати ту ж правоздатність, якою зазвичай користуються інші юридичні особи, і на них повинні поширюватися ті ж зобов`язання та санкції, що накладаються адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством, які, зазвичай, застосовуються до таких юридичних осіб.

З огляду на зазначене правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначенні національним законодавством особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.

Неурядові організації повинні мати можливість вільно здійснювати свої цілі за умови, що і цілі, і засоби їх досягнення, відповідають вимогам демократичного суспільства (пункт 11 Рекомендації).

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій

чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга

статті 55 Конституції України). Реалізація цього права забезпечується

у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон України «Про громадські об`єднання» не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

Встановлено, що ГО «Дніпропетровська НПГО» у цій справі діє в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1

Щодо самопредставництва, то ГО «Дніпропетровська НПГО» не є особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (стаття 56 ЦПК України). Щодо можливості сторони брати участь у судовому процесі через представника, то виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах,

а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена

(частини четверта та п`ята статті 131-2 Конституції України).

Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЦПК України можливість бути представником у суді мають адвокат або законний представник (стаття 59 ЦПК України); під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених

у статті 61 цього кодексу.

Отже, з метою забезпечення інтересів правосуддя, виконання завдання цивільного судочинства ЦПК України не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові, законному представникові,

а у спорах, що виникають з трудових відносин, та у малозначних спорах - фізичній особі, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність. Ці вимоги законодавства щодо представництва у цивільному процесі є чіткими та передбачуваними для позивача

і ГО «Дніпропетровської НПГО».

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 199/6548/17 (провадження

№ 61-42222св18), від 28 серпня 2019 року у справі № 199/125/17 (провадження № 61-46582св18) та від 11 червня 2020 року у справі

№ 199/8595/18 (провадження № 61-5390св20), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

Залишаючи позов ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції,

з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Встановивши, що членство в громадській організації само по собі

не є підставою для виникнення процесуального представництва,

та врахувавши, що процесуальний закон не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить адвокатові, законному представникові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви ГО «Дніпропетровська НПГО» в інтересах члена своєї громадської організації ОСОБА_1 без розгляду.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіна Т. В., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями внаслідок злочину.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні

та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 12 вересня 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович