Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 199/6608/18

провадження № 61-19642св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат № 5»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - компанія «Брайтсвіч Холдінгс Лімітед»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат № 5», яка підписана представником Доброгорським Олексієм Володимировичем, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2021 року у складі судді: Якименко Л. Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №5» (далі - ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5»), третя особа - ОСОБА_3 , про компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2016 року приблизно о 15 год. 00 хв., водій ОСОБА_3 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», виконуючи свої трудові обов`язки, а саме роботу водія, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року, належить ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», здійснював рух за межами населеного пункту по автодорозі Т-04-01 сполученням «Дніпропетровськ-Васильківка-Покровське-Гуляйполе-Токмак-Мелітополь», яка проходить по території Синельниківського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Синельникове у напрямку м. Дніпро. Під час руху водій ОСОБА_3 , маючи об`єктивну можливість при необмеженій видимості та оглядовості завчасно виявити автомобілі, що рухаються по зустрічній смузі для руху зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Синельникове, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували негайно виконувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, нехтуючи перевагою автомобілів, що рухались по зустрічній смузі для руху, змінив напрямок свого руху вліво, та виїхав на смугу зустрічного руху, по якій у цей час рухався автомобіль «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого в районі 31 км без гальмування допустив з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримав численні тілесні ушкодження, від яких настала його смерть. Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

За життя загиблий ОСОБА_4 мав дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Діями водія ОСОБА_3 у зв`язку із смертю потерпілого ОСОБА_4 , його дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдана моральна шкода.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_2 виразилася у формі душевних страждань і переживань з приводу смерті його батька, у довічній втраті рідної людини, порушенні його особистого та сімейного благополуччя, життєвих цінностей та родинних зв`язків із батьком, внаслідок чого ОСОБА_2 відчуває негативні почуття горя, відчаю та зниження життєвого оптимізму. Крім того, смерть рідного батька, як і сама ДТП, настала в день народження його малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку № 964 судово-психологічної експертизи від 29 грудня 2017 року ситуація, що досліджується у даному кримінальному провадженні, є психотравмуючою для ОСОБА_2 . Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_2 психічні (моральні) страждання, встановлені у межах наданих на дослідження матеріалів здійснюється за формулою, відповідно до коефіцієнту fv (ступеня вини заподіюча шкоди), який надається в умовно-імовірному варіанті, якщо судом буде встановлено грубу необережність в діях заподіювача шкоди, то орієнтований розмір компенсації ОСОБА_2 моральної шкоди буде дорівнювати 216 мінімальних заробітних плат.

Позивач ОСОБА_2 вважав, що в діях спричинювача шкоди наявна груба необережність водія ОСОБА_3 , оскільки останній, виїжджаючи на зустрічну смугу руху, не бажав настання несприятливих наслідків, але повинен був передбачати, не ставився до цього байдуже або намагався самовпевнено уникнути їх. Станом на день подачі позову мінімальна зарплата в Україні складала 3 723 грн, 216 мінімальних заробітних плат - 804 168,00 грн. Таким чином, позивач ОСОБА_2 вважає, що йому завдана через втрату рідної людини моральна шкода у сумі 800 000,00 грн.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_1 виразилася у формі душевних страждань та переживань з приводу смерті її батька, у довічній втраті рідної людини, у порушенні її особистого та сімейного благополуччя, у порушенні її життєвих цінностей та родинних зав`язків із батьками, внаслідок чого ОСОБА_1 відчуває негативні наслідки втрати батька, такі як почуття горя, відчаю та зниження життєвого оптимізму. Таким чином, позивач ОСОБА_1 оцінила моральну шкоду, яка їй спричинена внаслідок смерті батька ОСОБА_4 у сумі 800 000,00 грн.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожен окремо, просили:

стягнути з ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5» по 800 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок смерті їх батька, що настала в результаті зіткнення та дії джерела підвищеної небезпеки, кожному з позивачів.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2021 року, з урахуванням ухвал Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська про виправлення описок від 01 квітня 2021 року та від 06 квітня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Стягнуто із ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено відповідне покарання. Вказаним вироком встановлено, що 24 грудня 2016 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3 , перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», виконуючи свої трудові обов`язки, а саме роботу водія, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року, належить ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої ОСОБА_4 отримав численні тілесні ушкодження, від яких настала його смерть. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Разом з тим, згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю батька зазнали душевного болю, страждань та переживань. З урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, глибини душевних страждань позивачів та вимоги розумності, та справедливості, суд зробив висновок про те, що розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що призвело до втрати батька, у розмірі 200 000,00 грн кожному із позивачів є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційні скарги ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» та компанії «Брайтсвіч Холдінгс Лімітед» залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що водій ОСОБА_3 на момент скоєння ним ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5", рухався на автомобілі ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року належить ТОВ «Дніпропетровський хлібокомбінат №5» та виконував свої трудові обов`язки. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми загиблого в результаті ДТП ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожний окремо, у зв`язку із загибеллю рідної людини - батька зазнали душевного болю, страждань та переживань. Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із положень статей 23 1168 ЦК України та врахував характер і обсяг страждань, яких зазнали позивачі, враховуючи засади розумності, справедливості. Суд першої інстанції, з урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, врахувавши глибину душевних страждань кожного із позивачів та вимоги розумності, та справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, що призвело до втрати батька у розмірі 200 000 грн кожному із позивачів, що є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» про наявність підстав зменшення стягнутої судом суми моральної шкоди на користь кожного із позивачів є безпідставними. Доводи апеляційної скарги компанії «Брайтсвіч Холдінгс Лімітед» про безпідставність заявлених позивачами позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необґрунтовані. Посилання в апеляційних скаргах на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не ґрунтуються на вимогах закону.

Аргументи учасників справи

13 грудня 2021 року ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Доброгорським О. В., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 04 березня 2020 року у справі №450/446/16 та суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Вказує, що згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у разі заподіяння потерпілому шкоди необхідно; встановити чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка має відшкодовувати шкоду; з`ясувати чи виник у страховика обов`язок з виплати страхового відшкодування та чи достатньо її для відшкодування завданої шкоди; у випадку невиплати страхового відшкодування або в разі якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, відшкодування має здійснити особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду. Проте, при ухваленні оскаржених рішень указані висновки не були ураховані про що свідчить: незалучення страховика відповідача до участі у справі; залишення поза увагою обставин здійснення страховиком відповідача страхових виплат позивачам; не дослідження судами питання чи достатньо отриманої позивачами страхової виплати для відшкодування завданої шкоди; визначення обсягу відповідальності відповідача без урахування суми страхового відшкодування; не зазначення у рішення факту страхування відповідачем цивільно-правової відповідальності. Таким чином, апеляційним судом неправильно застосовано статтю 1194 ЦК України. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судами не надано належну оцінку тому, що позивачі є дорослими дітьми загиблого, не перебували у нього на утриманні та не жили однією сім`єю. Також судами не ураховано соціальний характер відповідача та можливі наслідки покладення на нього обов`язку з відшкодування значної суми коштів. Суди мали зважити на відсутність винних дій безпосередньо з боку ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», проте не зробили цього. Відсутність в оскаржених судових рішеннях жодних доводів в обґрунтування визначення розміру моральної шкоди свідчить про невідповідність судових рішень постановам Верховного Суду. Судом апеляційної інстанції ухвалено рішення за відсутності представника компанії «Брайтсвіч Холдінгс Лімітед», чим позбавлено його право на обстоювання його позиції.

У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили в задоволенні касаційної скарги відповідача відмовити у повному обсязі, а оскаржені рішення залишити без змін. Відзиви мотивовані тим, що протягом розгляду справи в судах, першої та апеляційної інстанції відповідач визнавав цивільний позов частково в сумі 100 000 грн. кожному з позивачів, та просив суди задовольнити позов частково. Відповідач, в своїх відзивах на позов та апеляційній скарзі жодного разу не зазначав, що якимось чином страхова компанія повинна відшкодовувати позивачам яку-небудь частину з суми, яка була зазначена позивачами в цивільному позові. Таким чином протягом понад трьох років (з вересня 2018 р.) розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, відповідачем жодного разу не було заявлено клопотання про залучення до справи в якості третьої особи, страхової компанії. Якщо ж це було зроблено навмисно, то це свідчить про зловживання своїми процесуальними правами. Так звана особа інтересів якої стосується рішення: БРАЙТСВІЧ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - не є власником ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5». Про що а ні відповідач, а ні представник так званої особи інтересів якої стосується рішення, не повідомили ні суди, ні учасників справи.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» про зупинення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2021 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року:клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційну скаргу; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18; від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17; від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц; від 04 березня 2020 року у справі №450/446/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року в справі № 191/820/18, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 рік, та покладені на нього обов`язки, передбачені пунктом 1 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 76 КК України, а саме: обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У справі № 191/820/18 встановлено, що:

24 грудня 2016 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року належить ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5», здійснював рух за межами населеного пункту по автодорозі Т-04-01 сполученням «Дніпропетровськ-Васильківка-Покровське-Гуляйполе-Токмак-Мелітополь», яка проходить по території Синельниківського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Синельникове в напрямку м. Дніпро. В цей же час, у зустрічному напрямку, по вказаній автодорозі, в бік м. Синельникове зі сторони м. Дніпро, рухався автомобіль «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 04 грудня 2001 року належить ОСОБА_8 , під керуванням водія ОСОБА_4 ;

24 грудня 2016 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_3 під час руху на автомобілі «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі Т-04-01 сполученням «Дніпропетровськ-Васильківка-Покровське-Гуляйполе-Токмак-Мелітополь», маючи об`єктивну можливість при необмеженій видимості та оглядовості завчасно виявити автомобілі, що рухаються по зустрічній смузі для руху зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Синельникове, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували негайно виконувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, нехтуючи перевагою автомобілів, що рухались по зустрічній смузі для руху, змінив напрямок свого руху вліво, своєчасно не виявив автомобіль «ВАЗ 21070» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався по своїй смузі для руху в напрямку м. Синельникове, де в подальшому виїхав на смугу зустрічного руху по якому рухався автомобіль «ВАЗ 21070», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого в районі 31 км автодороги Т-04-01 сполученням «Дніпропетровськ-Васильківка-Покровське-Гуляйполе-Токмак-Мелітополь», яка проходить по території Синельниківського району Дніпропетровської області, приблизно о 15 годині 00 хвилин без гальмування допустив з ним зіткнення;

своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 10.1., 10.3., 12.3. Правил дорожнього руху України, які свідчать: п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п.2.3. (б): «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 10.1.: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.3.: «У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися»; п. 12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

порушення п.10.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події, в результаті якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: численні осколкові переломи кісток обличчя, кісток та хрящі носу, перелом нижньої щелепи зліва, крововиливи у товщі прилеглих до місць переломів м`яких тканин; синці верхнього та нижнього повік ока, синець у ділянці внутрішнього кута правого ока; численні садна шкіри обличчя; садно шкіри у тім`яній ділянці голови зліва; поширене садно шкіри та забита рана ділянці кінчика носу і його правого крила; садно шкіри та забита наскрізна забита рана шкіри у ділянці підборіддя посередині і зліва. Вогнищевий крововилив у товщі м`яких покривних тканин тім`яної ділянки голови зліва. Розповсюджені крововиливи під м`якими оболонками головного мозку. Рідка кров у просвітках бокових шлуночків мозку; тупа травма шиї; переривчасте горизонтальне смуго-подібне садно шкіри на передній поверхні шиї посередині і справа, з пронизуючими крововиливами у товщу підлеглих м`яких тканин шиї; повний поперечний перелом під`язичної кістки та щитоподібного хряща з крововиливами у прилеглі м`які тканини; закрита тупа травма грудної клітини: численні двобічні згинальні переломи ребер без пошкодження пристінкової плеври та з крововиливами у товщу прилеглих м`яких тканин; дрібні садна шкіри на тильних поверхнях 2-5 пальців правої кисті. Синець та садна шкіри на тильній поверхні лівої кисті. Поширена рвано-забита, скальпована рана шкіри на тильній поверхні правої кисті; відкритий багато-уламковий перелом лівого стегна у нижній третині з забитою раною по передній поверхні лівого колінного суглобу. Садна шкіри на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині. Садно шкіри на внутрішній поверхні лівого гомілковостопного суглобу. Повний відрив правого наколінника від зв`язок правої великогомілкової кістки; рідка кров та однорідні згортки у порожнинах серця та просвітках великих судин. Венозне повнокров`я внутрішніх органів. Набряк легень, головного мозку і м`яких мозкових оболонок. Характер, локалізація та масивність комплексу встановлених зовнішніх та внутрішніх тілесних пошкоджень голови, тулуба та кінцівок, свідчать за їх прижиттєве (незадовго до настання смерті) утворення, у зазначені строки, тобто 24 грудня 2016 року, при значній силі (швидкості, вазі), травматичного впливу тупих, жорсткої конструкції, травмуючих предметів, що є більш властивими для дії твердих елементів салону транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, що не заперечує механізму. В даному випадку, у наявності удари тіла постраждалого об виступаючі жорсткі частини салону транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди (як з зіткненням так і без нього), під час перебування загиблого за кермом транспортного засобу. Комплекс всіх встановлених зовнішніх та внутрішніх тілесних ушкоджень трупу ОСОБА_2 , відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Кримінальна відповідальність за діяння, що містить склад кримінального правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена частиною другою статті 286 КК України, а саме: у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Водій ОСОБА_3 на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат №5», рухався на автомобілі «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25 липня 2014 року належить ТОВ «Дніпропетровський хлібокомбінат № 5» та виконував свої трудові обов`язки.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми загиблого в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що:

«покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що:

«з огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:

«внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що:

«виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV).

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону.

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року в справі № 939/936/20 (провадження № 61-14591св21) вказано, що «в разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

У справі, що переглядається:

компанія «Брайтсвіч Холдінгс Лімітед» подала апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі. При апеляційному перегляді апеляційний суд не зробив висновку про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки компанії. Апеляційний суд не врахував, що в разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті;

апеляційний суд не звернув уваги, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV. Проте апеляційний суд не перевірив чи була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5». Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення апеляційної скарги ТОВ «Дніпровський хлібокомбінат № 5» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) та впостанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року в справі № 939/936/20 (провадження № 61-14591св21) колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат № 5», яка підписана представником Доброгорським Олексієм Володимировичем, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук