ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 19/6

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

скаржник - Дніпровська міська рада

представник скаржника - не з`явився

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Узор"

представник позивача - не з`явився

відповідач - Відкрите акціонерне товариство товарно-сировинна фірма "Дніпроелектромаш"

представник відповідача - не з`явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 (суддя Петренко І. В. ) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (головуючий суддя Дармін М. О., судді Березкіна О. В., Кузнецова І. Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Узор" до Відкритого акціонерного товариства товарно-сировинної фірми "Дніпроелектромаш" про визнання права власності,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 03.01.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Узор" (далі - Позивач, Фірма) звернулося до Відкритого акціонерного товариства товарно-сировинної фірми "Дніпроелектромаш" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про визнання права власності на триповерхове нежиле приміщення площею 1 905,7 кв.м із збудованою в підвалі котельнею площею 1 130, 00 кв.м. за адресою: вул. Каменська, 36 в м. Дніпропетровську.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що з січня 1989 року виробничий кооператив "Узор", а в подальшому і його правонаступник - Позивач добросовісно, відкрито та безперервно здійснювали правомочності власника щодо вказаного майна; за вказаний період витрачено великі матеріальні засоби для відновлення та проведення ремонтних робіт в будівлі та котельні, що призвело до збільшення балансової вартості цього майна, у зв`язку з чим, в силу статті 344 Господарського кодексу України (далі - ГК України), пункту 8 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ГК України, Позивач є фактичним добросовісним власником зазначеного майна.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 19.01.2006 Господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив; визнав за Позивачем право власності на триповерхове нежитлове приміщення площею 1 905,7 кв.м. та збудованою в підвалі котельнею площею 1 130 кв.м., які знаходяться за адресою: вул. Каменська, 36 в м. Дніпропетровську.

2.2. Судове рішення мотивоване тим, що з 1989 року спірне майно знаходиться на балансі Позивача, який увесь цей час до розгляду справи судом першої інстанції оплачував комунальні послуги та податок на землю; передача майна Позивач недійсною та незаконною в судовому порядку не визнавалась, отже, в силу статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказані цивільні правовідносини між сторонами є правомірними, а, згідно з статтею 334 ЦК України, з моменту оформлення передаточного балансу являються законною підставою для виникнення у Позивача права власності на вказане нерухоме майно.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 30.09.2019 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Дніпровської міської ради (далі - Рада) залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 залишив без змін.

3.2. Постанова суду мотивована тим, що, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Рада зазначила, що вона є власником земель, на яких розміщено нерухоме майно, право власності на яке є предметом цього спору, у зв`язку з чим вважала, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, однак не надала доказів, які б дозволили ідентифікувати земельну ділянку, на якій розміщене зазначене нерухоме майно (кадастровий номер тощо) для вирішення питання щодо наявності або відсутності відповідних правовідносин, про які в своїй апеляційній скарзі зазначила. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань, які б дозволили суду ідентифікувати судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Рада (Скаржник) подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

5. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

5.1. Спірне нерухоме майно розміщене на земельній ділянці, яка входить до складу земель міста, при цьому жодних правовстановлювальних документів на вказані будівлі не надано, та до Ради жодна особа для оформлення земельних відносин не зверталася.

5.2. Спірне майно є відповідно до статті 376 ЦК України самочинно збудованим, а відтак наслідком застосування зазначеної норми має бути знесення таких об`єктів нерухомості.

5.3. Позивач здійснював будівництво з порушенням вимог статей 23, 24, 28, 29 Закону України "Про планування та забудову територій" та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273.

5.4. Наявність самочинно побудованого нерухомого майна створює перешкоди у реалізації права користування та розпорядження нерухомим майном - земельною ділянкою, отже задовольнивши позовні вимоги Позивача суд першої інстанції втрутився у звичайну діяльність міської ради як головного розпорядника земель у місті та порушив права і законні інтереси Ради.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли у встановлений Судом строк.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.2. Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції ухвалене Господарським судом Дніпропетровської області 19.01.2006, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (далі - Закон № 2147-VІІІ).

7.3.Згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7.4.Разом з тим, за частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7.5. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Наведений висновок викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

7.6. Як свідчать матеріали справи з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 19.01.2006 Скаржник звернувся у травні 2019 року.

7.7. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

7.8. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено наслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

7.9. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу Ради залишено без руху у зв`язку з необхідністю подати мотивоване клопотання про поновлення строку із зазначенням обставин, за яких Скаржник отримав копію оскаржуваного судового рішення, а також необхідністю зазначити, які права, на його думку, порушуються оскаржуваним судовим рішенням.

7.10. 03.06.2019 ухвалою суд апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням заяви про усунення недоліків апеляційної скарги поновив строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, визнавши наведені Скаржником підстави для поновлення строку поважними, та відкрив апеляційне провадження за скаргою.

7.11. В подальшому розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався.

7.12. 30.09.2019 Центральний апеляційний господарський суд постановою апеляційну скаргу Ради залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2006 - без змін.

7.13. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Скаржником не надано доказів на підтвердження тих обставин, якими обґрунтовано апеляційну скаргу, а саме, доказів, які б дозволили ідентифікувати земельну ділянку, на якій розміщений спірний нерухомий об`єкт (кадастровий номер, тощо) для вирішення питання щодо наявності або відсутності обставин, на які Рада послалась в апеляційній скарзі. Отже, подана апеляційна скарга не містить обґрунтувань, які б дозволили суду ідентифікувати судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

7.14. Втім, постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав і законних інтересів заявника апеляційної скарги - Ради, а також висновків про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки Ради.

7.15. Отже, апеляційний господарський суд фактично переглянув рішення місцевого господарського суду від 19.01.2006 за апеляційною скаргою особи, поданою у травні 2019 року, за відсутності висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи-скаржника, що суперечить приписам статті 261 ГПК України.

7.16. Разом з цим, як передбачено частинами першою, третьою. четвертою статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

7.17. Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

7.18. Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

7.19. Водночас, варто зазначити, що пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

7.20. Враховуючи наведене, за відсутності підстав для висновку про те, що суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, у тому числі, відсутності підтверджених відповідними доказами обставин, якими обґрунтовано право на апеляційне оскарження судового рішення цією особою, яка вважає, що цим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а відкрите апеляційне провадження за цією скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

7.21. За таких обставин, враховуючи, що передбачені законом межі повноважень суду касаційної інстанції не передбачають можливості закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до апеляційного господарського суду на новий розгляд, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 19/6 cкасувати. Справу № 19/6 передати до Центрального апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова