ПОСТАНОВА 07 лютого 2022 року м. Київ справа № 1-25/2003 провадження № 51-621 ск 21 Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від

09 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року,

встановив:

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку військового місцевого суду Львівського гарнізону від 03 листопада 2003 року щодо нього.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року - без змін.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.

Згідно приписів пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; а також прохання особи, яка подає касаційну скаргу.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений взагалі не зазначає конкретних норм кримінально-процесуального закону України, які, на його думку, є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до приписів

ст. 398 КПК України 1960 року.

Разом з цим, порушуючи вимогу про скасування ухвали апеляційного суду,

ОСОБА_2 не наводить конкретних доводів щодо її незаконності чи необґрунтованості, в аспекті встановлених судом обставин. Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням.

Окрім цього, прохання особи, яка подає касаційну скаргу має узгоджуватися із приписами ст. 396 КПК України 1960 року, згідно з якими у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень:1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Однак, викладене у касаційній скарзі прохання до касаційного суду не узгоджується з вищенаведеними положеннями в частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду. Зокрема, засуджений просить суд скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від

09 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до Володимир-Волинського міського суду Волинської області, при цьому не враховує, що вказаний суд не є судом першої інстанції, який здійснював судовий розгляд.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України, суддя

ухвалив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року для перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1