ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №1.380.2019.000703

касаційне провадження № К/9901/34219/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бруновська Н.В.; судді - Кузьмич С.М., Затолочний В.С.)

у справі № 1.380.2019.000703

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням ухвали від 01 березня 2019 року про об`єднання для спільного розгляду адміністративних справ, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року № 0363411307, від 23 листопада 2018 року № 0363421307, від 23 листопада 2018 року № 0363461307, від 23 листопада 2018 року № 0363451307, вимогу від 23 листопада 2018 року № Ф-0363431307 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 23 листопада 2018 року № 0363441307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також зобов`язати відповідача визнати скаргу платника від 07 грудня 2018 року повністю задоволеною на його користь.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2018 року № 0363411307, від 23 листопада 2018 року № 0363421307, від 23 листопада 2018 року № 0363461307, від 23 листопада 2018 року № 0363451307, вимогу від 23 листопада 2018 року № Ф-0363431307 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 23 листопада 2018 року № 0363441307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача визнати скаргу платника від 07 грудня 2018 року повністю задоволеною на його користь відмовлено.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд дійшов висновку про те, що надана платником на вимогу контролюючого органу під час проведення перевірки довідка про залишок товару на складі не є достатнім доказом відсутності у нього товарно-матеріальних цінностей станом на 01 січня 2017 року та на 01 січня 2018 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову в позові.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року повністю та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що відповідач під час здійснення контрольного заходу не вимагав від нього проведення вибіркової (часткової) інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Натомість доводи платника про відсутність з його боку порушення вимог податкового законодавства та законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підтверджуються звітом незалежного аудитора від 31 березня 2019 року, що містить інформацію щодо первинних документів, на підставі яких відбулося надходження та вибуття товарів у ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 - 2017 років.

Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1

13 січня 2020 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.

06 грудня 2021 року ГУ ДФС у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС, та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 05 листопада 2018 року № 2649/13-01-13-07/ НОМЕР_1 .

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 23 листопада 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0363411307, згідно з яким за порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 53856,53 грн за основним платежем та 13464,13 грн штрафними (фінансовими) санкціями; № 0363421307, згідно з яким за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статей 171, 176, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 4488,04 грн за основним платежем та 1122,01 грн штрафними (фінансовими) санкціями; № 0363461307, згідно з яким за порушення статті 201 ПК України застосовано штраф у розмірі 21255,00 грн; № 0363451307, згідно з яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 59841,00 грн за основним платежем та 14960,25 грн штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, ГУ ДФС у Львівській області 23 листопада 2018 року сформовано вимогу № Ф-0363431307 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 65824,64 грн, а також рішення № 0363441307, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6582,46 грн.

Підставою для прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії послугував порівняльний аналіз наданої платником для здійснення перевірки довідки про залишки товарно-матеріальних цінностей станом 01 січня 2016 року, 31 грудня 2016 року, 01 січня 2017 року, 31 грудня 2017 року з даними Єдиного реєстру податкових накладних, за наслідками якого встановлено, що протягом 2016 року ФОП ОСОБА_1 придбав 134565,00 шт. гільз картонних та кутників картонних, з яких 30868,00 шт. на загальну суму 86654,70 грн реалізовано невстановленим особам без отримання доходу, відповідно, витрати в розмірі 86654,70 грн непов`язані з отриманням доходу в 2016 році; протягом 2017 року позивач придбав 149696,82 шт. гільз картонних та кутників картонних, з яких 306588,00 шт. на загальну суму 212548,23 грн реалізовано невстановленим особам без отримання доходу, відповідно, витрати в розмірі 212548,23 грн непов`язані з отриманням доходу в 2017 році; за 2016 - 2017 роки в платника виявлено нестачу (використання в негосподарських операціях) придбаних ним товарів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 59841,00 грн, що, відповідно, обумовило його обов`язок зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на зазначену суму податку на додану вартість. Також контролюючий орган дійшов висновку про неналежне ведення ФОП ОСОБА_1 обліку доходів і витрат за період з 30 грудня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Вирішуючи розглядуваний спір, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано виходив з такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.4 статті 44 ПК України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18 (касаційне провадження № К/9901/16292/19) та від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15 (касаційне провадження № К/9901/26364/18).

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що на письмову вимогу контролюючого органу від 16 жовтня 2018 року № 35462/10/13-01-06-11 про представлення документів, у тому числі інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей, позивачем надано лише довідку про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01 січня 2016 року, 31 грудня 2016 року, 01 січня 2017 року, 31 грудня 2017 року з нульовими показниками.

Інших документів, у тому числі й звіту незалежного аудитора від 31 березня 2019 року, платником не представлено.

Більш того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у ФОП ОСОБА_1 складських приміщень, де, за його доводами, зберігалися станом на 01 січня 2016 року, 31 грудня 2016 року, 01 січня 2017 року, 31 грудня 2017 року товарно-матеріальні цінності, щодо яких виник спір.

За таких обставин висновок Восьмого апеляційного адміністративного суду про правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача визнати скаргу платника від 07 грудня 2018 року повністю задоволеною на його користь рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

В. П. Юрченко