№ 1.380.2019.002007 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.002007

адміністративне провадження № К/9901/400/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №1.380.2019.002007

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 (головуючий суддя: Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (колегія у складі: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 29.11.2018 № ЛВ3116/451/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 223 380, 00 грн від 11.12.2018 № ЛВ3116/451/АВ/ФС.

2. В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що інспекційне відвідування проводилось з грубим порушенням Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), оскільки відповідач за відсутності об`єкта відвідування отримав письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначав також, що акт інспекційного відвідування № ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 позивач отримала поштовим відправленням та підписала 28.11.2018. Не погоджуючись з вказаним актом інспекційного відвідування позивач 30.11.2018 направив поштовим відправленням зауваження до акту, в яких позивач вказала, що згідно укладеного між сторонами 23.11.2018 Акту приймання-передачі наданих послуг: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в повній мірі виконали умови Договору підряду та отримали винагороду за виконану роботу. Через збільшення обсягів роботи у підприємницькій діяльності, за результатами відповідального ставлення Виконавців до отриманого завдання та проведеної співбесіди, позивачем в той самий день було вирішено прийняти на роботу згідно трудового законодавства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На підставі цього робітниками було подано відповідну заяву про прийняття на роботу, а позивач надіслала повідомлення про прийняття на роботу до територіального органу ДФС, видала наказ про прийняття на роботу вказаних осіб та відповідно внесла зміни до штатного розпису. Також позивач зауважила, що її представниками під час інспекційного відвідування додано пояснення від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких зазначено, що вони виконують свої обов`язки на підставі договору укладеного з ФОП ОСОБА_1 та попередні пояснення просили не брати до уваги, оскільки такі були написані ними помилково, не розуміючи юридичної термінології. В іншій частині порушень, вказаних в п.2 та п.3 акту інспекційного відвідування, позивач не заперечувала.

Щодо припису про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, позивач зауважила, що нею було виконано вимоги зазначені в ньому, про що надіслано відповідачу повідомлення про виконання припису.

Також позивач зазначала, що її не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу 11.12.2018, через що нею не було реалізовано права на захист своїх законних прав та інтересів. Стверджувала, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 509 17.07.2013 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок №509), оскільки письмового повідомлення про розгляд справи не отримувала, про прийняття та зміст рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу не була обізнана.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 25.07.2019 , залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу від 11.12.2018 № ЛВ3116/451/АВ/ФС. В решті позовних вимог відмовив.

4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив наступного.

Щодо процедурних порушень, допущених в ході інспекційного відвідування відповідачем, зазначено, що відповідно до 24 Порядку №295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Отже, із урахуванням наведених норм, 29.11.2018, тобто не пізніше наступного робочого дня після підписання акта (28.11.20198) відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П, який підписано фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 30.11.2018. З цього слідує, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного припису № ЛВ 3116/451/АВ/П від 29.11.2018 було дотримано порядок прийняття рішення, передбачений Порядком №295.

Щодо наявності порушень позивачем ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, які описані в Акті інспекційного відвідування від 21.12.2018, як підстави для прийняття Припису №ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, суди зазначили, що з договорів підряду № б/н від 30.10.2018 та № б/н від 01.11.2018, укладених між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (Виконавці), вбачається, що предметом даних договорів є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб. При цьому, згідно п.2.2 зазначених договорів «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів». Тобто умовами вказаних договорів не передбачено та не врегульовано обов`язків Виконавців щодо здійснення продажу кондитерських виробів у магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, суди дійшли висновку про обґрунтованість доводів відповідача щодо допущення позивачем до роботи з продажу кондитерських виробів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору.

Щодо прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу №ЛВ 3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018, суди зазначили, що ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення. Матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2018 рекомендованим листом ГУ Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення. Проте, належним доказом є поштове повідомлення про вручення, що повернулося на адресу відповідача із відміткою про його отримання, в той же час докази отримання такого повідомлення позивачем у матеріалах справи відсутні. Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу завчасно до дати розгляду, а інформація про отримання виклику уповноваженим представником позивача або самим позивачем відсутня. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення ФОП ОСОБА_1 судом не встановлено. Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС від 11.12.2018 є протиправною і підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ Держпраці у Львівській області 28.12.2019 направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 і відмовити у задоволенні позову.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що про розгляд справи про накладення штрафу позивача було повідомлено листом від 05.12.2018, що підтверджено фіскальним чеком та списком кореспонденції. Факт отримання даного виклику підтверджується даними відстеження з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", які свідчать про те, що 06.12.2018 "відправлення вручено: за довіреністю", тобто підприємця повідомлено про час та місце розгляду справи за 5 днів до винесення оскаржуваної постанови. Вищевказаний факт судами попередніх інстанцій не взято до уваги, хоча представниками відповідача на цьому неодноразово наголошувалось під звукозапис. Не зважаючи на виняткову важливість вищевказаних документів, ні дані відстеження ПАТ "Укрпошта", ні фіскальний чек зі списком кореспонденції до матеріалів справи долучено не було, хоча представник ГУ Держпраці у Львівській області наполягав на долученні вказаних документів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 02.01.2020 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Саприкіна І.В., судді: Берназюк Я. О., Кравчук В.М.

9. Ухвалою від 22.01.2020 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу ГУ Держпраці у Львівській області у зв`язку з невідповідністю її вимозі ч. 2 ст. 329 КАС України, оскільки скаржником не надані докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку касаційного оскарження. Суд надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення цього недоліку шляхом надання вказаних доказів.

10. Скаржником вимоги ухвали суду виконано, усунуто вказані недоліки.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019.

12. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 № 642/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 № 923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.

13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Стеценко С.Г. - головуючий суддя, судді: Желєзний І.В., Рибачук А. І.

14. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду 07.12.2021 №2218/0/78-21, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Рибачука А.І. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 10.12.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ГУ Держпраці у Львівській області видано наказ від 19.11.2018 № 2763-П на проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 (кіоск).

16. 19.11.2018 ГУ Держпраці у Львівській області на підставі наказу від 19.11.2018 №2763-П видано направлення №2567 для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 в період з 20.11.2018 по 21.11.2018.

17. 21.11.2018 відповідач склав акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ3116/451/АВ, в якому зафіксовані порушення:

- пункт 1 (ч. 1, ч. 3. ст. 24 КЗпП України, Постанова КМУ №413): «З метою проведення інспекційного відвідування 20.11.2018 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (кіоск з випічкою), у ході якого встановлено, що на робочому місці при виконанні трудових функцій, а саме продаж кондитерських виробів, знаходилось два працівники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Головним державним інспектором здійснено відеозйомку вказаних працівників на їх робочих місцях при виконанні ними трудової функції - продажу кондитерських виробів.

20.11.2018 працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали письмові пояснення з приводу їх працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 .

З пояснення ОСОБА_3 , наданих головному державному інспектору встановлено, що вона «стажується в ФОП ОСОБА_1 посаді кухаря з 20.11.2018»; з пояснення ОСОБА_2 встановлено, що вона «працює в магазині АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 на підміні по трудовій угоді».

Довіреною особою (довіреність від 19.11.2018) ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 30.10.2018, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.

Згідно п.2.2 зазначеного договору «Виконавець зобов`язується виконати роботи по вивченню кон`юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів та інших продовольчих товарів».

Також, представником ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , у ході інспекційного відвідування надано договір підряду № б/н від 01.11.2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець). Предметом даного договору є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 250 осіб.

Однак, вказаними договорами не передбачено та не врегульовано обов`язків Виконавців щодо здійснення продажу кондитерських виробів у магазині, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, в порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом, розпорядженням власника та уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;

- пункт 2 (ч.4 ст.79 КЗпП України): «Черговість надання відпусток визначена графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), але не доведений до відома всіх працівників. Станом на день проведення інспекційного відвідування (21.11.2018), не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про ознайомлення з графіком щорічних відпусток працівниками підприємця»;

- пункт 3 (ч.4 статті 96 КЗпП та ч.4 статті 6 Закону України «Про оплату праці»): «Тарифна сітка Підприємця сформована без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок (посадових окладів), а саме: згідно штатного розкладу введеного в дію з листопада 2018 року у адміністратора, бухгалтера та продавця посадовий оклад встановлено в однаковому розмірі - 3800 грн.».

18. Акт інспекційного відвідування №ЛВ3116/451/АВ від 21.11.2018 супровідним листом №11473/4/04.3-09 від 22.11.2018 скеровано на адресу позивача. Зазначений акт підписано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 28.11.2018. Також позивач засвідчила своїм підписом отримання примірника акту на 11 аркушах.

19. Не погоджуючись з актом інспекційного відвідування позивачем 30.11.2018 було направлено поштовим відправленням зауваження до акту.

20. 29.11.2018 відповідач виніс припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П, який також підписано фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 30.11.2018, та отримано примірник, що підтверджується підписом позивача.

21. 05.12.2018 на адресу позивача відповідач направив виклик на розгляд справи про накладення штрафу.

22. 06.12.2018 на адресу відповідача направлено повідомлення позивача про виконання припису і усунення виявлених порушень № ЛВ3116/451/АВ/П від 29.11.2018, до якого долучено документи, які свідчать про виконання вимог припису у повному обсязі.

23. 11.12.2018 ГУ Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ3116/451/АВ/ФС у розмірі 223 380 грн.

24. Вважаючи припис про усунення виявлених порушень №ЛВ3116/451/АВ/П та постанову про накладення штрафу №ЛВ3116/451/АВ/ФС протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

26. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в

27. Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

28. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частин 1, 4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

29. Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

30. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

31. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

32. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

33. Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (п. 2 вказаного Порядку).

34. Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

35. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком №509.

36. Так, відповідно до абзацу 1 п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи)

37. Абзацом 4 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

38. Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

39. Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

40. Аналіз вищевказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що на державний орган покладено обов`язок повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

41. При цьому, з положення п. 6 Порядку № 509 вбачається, що зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

42. Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

43. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

44. Насамперед, Верховний Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223 380, 00 грн., який було застосовано до позивача оскаржуваною постановою, є суттєвим.

45. Особі, до якої застосовуються такі санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

46. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.

47. Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

48. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається також обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

49. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

50. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2018 рекомендованим листом ГУ Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи про накладення штрафу на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення за №7900821327667.

52. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції неодноразово наголошувалось на тому, що факт отримання такого виклику підтверджується даними відстеження з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", які свідчать про те, що 06.12.2018 "відправлення вручено: за довіреністю", тобто підприємця повідомлено про час та місце розгляду справи за 5 днів до винесення оскаржуваної постанови.

53. Разом з тим, з протоколу судового засідання Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 вбачається, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення вказаних відстежень ПАТ "Укрпошта" до матеріалів справи.

54. Вказані докази були подані до суду апеляційної інстанції та містяться в матеріалах справи (а.с. 168), однак апеляційним судом не надано їм оцінки, натомість зазначено, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, поштове відправлення за №7900821327667 (яким, зі слів відповідача, було надіслано виклик) не зареєстроване в системі Укрпошти. З огляду на це апеляційним судом відхилено посилання апелянта на те, що позивачем отримано даний виклик.

55. Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі 438/610/14-ц, відповідно до якої відсутність на офіційному вебсайті ПАТ «Укрпошта» відомостей про зазначене поштове відправлення не є безумовною підставою вважати, що відповідна кореспонденція на адресу суду не надсилалася. Термін зберігання інформації для відстеження руху рекомендованих листів - обмежений, і після спливу встановленого терміну неможливо з даних вказаного вебсайту встановити, зокрема, факт відправлення кореспонденції.

56. Так, у розглядуваній справі повідомлення про розгляд справи відповідачем направлялось у грудні 2018, а рішення суду апеляційної інстанції винесено у листопаді 2019, тобто майже рік пройшов між відправленням повідомлення відповідачем та перевіркою цієї обставини судом апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції лише перевірив, чи поштове відправлення зареєстроване в системі Укрпошти, однак не взяв до уваги та не дослідив докази, додані відповідачем до матеріалів справи, з яких вбачається, що 06.12.2018 відправлення №7900821327667, яким було надіслано виклик, вручено за довіреністю.

57. Вказані обставини залишені судами без належної перевірки та відповідної оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому підлягали з`ясуванню у ході судового розгляду справи.

58. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи вищенаведені законодавчі приписи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскільки не перевірено ці обставини належними та допустимими доказами.

59. Поряд із цим, згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

61. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

62. Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

63. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

64. Водночас, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

65. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

66. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

67. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

68. У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (заява №2586/07) та пункту 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява №42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

69. Крім цього, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (заява №22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

70. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії умотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

71. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

72. За змістом частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

73. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладені в цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини справи, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати їм належну юридичну оцінку, перевірити їх доказами та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

75. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук