ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002126
адміністративне провадження № К/9901/5146/20, № К/9901/7478/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 1.380.2019.002126
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі,
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної екологічної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, прийняте у складі в складі колегії суддів: головуючого Качур Р.П., суддів Костецький Н.В., Коморний О.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Макарика В.Я., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати позивача таким, що в період з 14.09.2015 по 31.03.2019 перебував у вимушеному прогулі, у зв`язку з затримкою виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015;
- стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що з 14.09.2015 позивач перебував у вимушеному прогулі у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі. Зазначав про те, що невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 відбувається саме з вини роботодавця, а відтак за правилами статті 236 КЗпП України у Державної екологічної інспекції України існує обов`язок сплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, позов задоволено частково: стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 176126 (сто сімдесят тисяч сто двадцять шість) грн 55 коп; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невиконання Державною екологічною інспекцією України рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/889/15 від 14.09.2015 зумовлює відповідно до приписів статті 236 КЗпП України стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися висновки Верховного Суду при вирішенні справ у подібних правовідносинах щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, зокрема у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16 та від 26.06.2019 у справі № 813/5855/15.
7. Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Державна екологічна інспекція України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд не витребував докази щодо періодів працевлаштування ОСОБА_1 та отримуваних ним доходів, оскільки такі періоди не можна вважати вимушеним прогулом. Також касатор зазначає про те, що Державна екологічна інспекція України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки рішення щодо поновлення позивача на роботі виконує суб`єкт призначення Кабінет Міністрів України, тому і відповідальність за невиконання має нести також Кабінет Міністрів України.
ІV. Позиція інших учасників справи.
9. Міністерство енергетики та захисту довкілля України надало до суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження в справі закрити.
10. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , Державна екологічна інспекція України просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд.
11. Позивач надав до суду відзив на касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України, в якому вказував на те, що судами попередніх інстанцій правильно стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення саме з Державної екологічної інспекції України.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А, , від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року.
13. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А, , від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної екологічної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу на 21 грудня 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Львівським окружним адміністративним судом 14.09.2015 винесено постанову у справі №813/889/15, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним розпорядження Кабінету Міністрів України №20-р від 21 січня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків; визнано протиправним наказ Державної екологічної інспекції України від 23 січня 2015 року №17 про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної екологічної інспекції України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків та поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної екологічної інспекції України з 24 січня 2015 року; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24450,23 грн.
16. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 вказану постанову залишено без змін.
17. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.04.2016 частково задовольнив касаційні скарги Міністерства екології та природних ресурсів України та Кабінету Міністрів України, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2015 в частині позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу -скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №813/889/15 адміністративний позов було задоволено повністю: стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23334 грн 91 коп з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів. У вказаному рішенні зазначено, що вимушеним прогулом у даній справі слід вважати період з моменту незаконного звільнення позивача до моменту його поновлення на посаді, а саме період з 24.01.2015 (день, наступний з звільненням позивача, згідно наказу ДЕІ України від 23.01.2015) по 13.09.2015 (день, що передує прийняттю Львівським окружним адміністративним судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді).
19. Позивачем отримано середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23334 грн 91 коп за період з 24.01.2015 по 13.09.2015.
20. На час розгляду справи, рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі №813/889/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано.
21. 18.09.2015 державним виконавцем за виконавчим документом відкрито виконавче провадження №48791375. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду 14.12.2015 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Кабінет Міністрів України штрафу у розмірі 680,00 грн та спрямовано останньому вимогу щодо негайного виконання рішення суду.
22. 21.01.2016 державний виконавець відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду.
23. Виконавче провадження закінчено постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12.03.2016, про що відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України до правоохоронних органів скеровано подання (повідомлення) про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
24. На виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2016 прокуратурою міста Києва 23.02.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000160 щодо невиконання службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства юстиції України - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 Кримінального кодексу України.
25. Згідно повідомлення Солом`янського управління поліції ГУ НП в м. Києві від 01.03.2016 №К-770/125/3516 на підставі заяви позивача від 18.02.2016 слідчим Солом`янського управління поліції ГУ НП в м. Києві 20.02.2016 було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100090001956 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України.
26. Позивач вважаючи, що з 14.09.2015 він перебуває у вимушеному прогулі, звернувся до суду із цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 у розмірі 832063,68 грн.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
27. Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
28. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України)
Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
29. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку № 100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку № 100, чинного на час розгляду цієї справи судами, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Абзацом другим пункту 10 Порядку № 100, чинного на час розгляду цієї справи судами, передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
33. Ураховуючи ту обставину, що на день ухвалення рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі постанова Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/889/15 про поновлення позивача на посаді виконана не була, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України за період з 14.09.2015 по 31.03.2019 в розмірі 176126 (сто сімдесят тисяч сто двадцять шість) грн 55 коп.
34. Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 10 Порядку № 100, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
35. Таким чином, для правильного розрахунку суми, що підлягає стягненню при затримці виконання рішення про поновлення на роботі необхідно враховувати, - чи мало місце збільшення посадових окладів державних службовців одночасно зі зміною структури заробітної плати за вказаний період.
36. Стягуючи з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, суди не взяли до уваги пункт 10 Порядку № 100 та не навели в своїх рішеннях відповідних мотивів щодо його незастосування, що було доводом позивача в обґрунтування позовних вимог, апеляційної та касаційної скарг.
37. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.
38. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
39. Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
40. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
41. Належним чином судам попередніх інстанцій необхідно дослідити структуру заробітної плати позивача та чи мало місце збільшення посадових окладів державних службовців одночасно зі зміною структури заробітної плати за вказаний період та в залежності від встановленого зробити розрахунок середнього заробітку, що є процесуальним обов`язком суду.
42. Стосовно доводів Державної екологічної інспекції України у касаційній скарзі про те, що Державна екологічна інспекція України є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки відповідальність за затримку виконання рішення про поновлення на роботі покладається на роботодавця (суб`єкта призначення у відносинах публічної служби), колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
43. Так, суд першої інстанції відхилив такі доводи відповідача без надання відповідної оцінки та мотивів такого відхилення.
44. Суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив твердження відповідача про те, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" керівник та заступники керівника центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
45. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки доводи відповідача про те, що відповідальним за затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі є Кабінет Міністрів України як суб`єкт призначення.
46. Також відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами не досліджено питання отримання позивачем доходу за час вимушеного прогулу, який підлягає відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
47. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що виходячи із приписів частин першої та другої статті 235 КЗпП України виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
48. Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 580/3388/19.
49. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, визначення суб`єктного складу сторін, а так само під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
50. За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
52. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
53. У цій справі порушення норм процесуального права вперше допущено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказані порушення не виправив.
54. Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
ІХ. Судові витрати
55. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
56. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Судом не ухвалюється нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної екологічної інспекції України задовольнити.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.002126 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А.Уханенко