ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004213

адміністративне провадження № К/9901/16530/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у складі судді Грень Н.М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кухтея Р.В. (головуючий), суддів: Носа С.П., Шевчук С.М. у справі за її позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові; за участі третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії , -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, яка полягає у невжитті заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, щодо приміщення, яке суміжне із будівлею на АДРЕСА_1 , розміщене в комплексі двоповерхової споруди перед ринком Привокзальний, на підставі звернення від 25.01.2019;

- зобов`язати Інспекцію архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на підставі звернення від 25.01.2019 провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, щодо приміщення, яке суміжне із будівлею на АДРЕСА_1 , розміщене в комплексі двоповерхової споруди перед ринком Привокзальний, і за результатами якої скласти акт перевірки.

1.1. Доводами позовних вимог позивач зазначає те, що їй на праві спільної часткової приватної власності належить нежитлове приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Вказане приміщення є суміжним з приміщеннями ринку «Привокзальний» по АДРЕСА_1 у м. Львові, а саме, комплексом двоповерхової споруди.

У минулому між приміщенням позивача та приміщенням на ринку «Привокзальний» знаходився прохід, який виконував функцію додаткового входу/виходу на ринок «Привокзальний» та відмежовував приміщення позивача від ринку.

Однак, позивач виявила, що вказаний прохід зник, а на його місці змонтовано нежитлове приміщення із сандвіч панелей, у якому функціонує заклад громадського харчування по продажу їжі швидкого приготування, яке прилягає до приміщення позивача та є суміжним до нього. Позивач стверджує, що не надавала жодних дозволів на монтаж цього об`єкту, безпечність монтажу та розміщення приміщення з позивачем не узгоджували. Відтак, на думку позивача, вказаний об`єкт є змонтованим незаконно, без належних документів та з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Позивач, з метою захисту своїх прав, для проведення перевірки та застосування відповідних заходів зверталась до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м. Львові із відповідними зверненнями. Однак, Інспекція відмовила у здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки вищенаведені приміщення є зареєстрованими, вони є об`єктами нерухомого майна, а відтак відсутні підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю. На думку позивача, своєю бездіяльністю відповідач грубо порушує його законні права та інтереси.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовив.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач на підставі заяв позивача здійснив позапланові перевірки та встановив відсутність законних підстав для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1 є об`єктом нерухомого майна, а не об`єктом будівництва. Додатково зазначив, що в контексті положень статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №5118 від 30.09.2015 (далі - Положення про Інспекцію) та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553) архітектурно-будівельний контроль здійснюється під час виконання підготовчих та будівельних робіт і в межах певного часового проміжку часу в загальному процесі здійснення архітектурно-будівельної діяльності. Також, суд першої інстанції вказав, що правопорушення відповідач не виявив, та навіть за умови виявлення такого Інспекцією не могло бути застосовано адміністративне стягнення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. ОСОБА_1 як співвласник нежитлового приміщення АДРЕСА_1 звернулась із заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, де вказала, що зі сторони ринку по АДРЕСА_1 змонтували тимчасову споруду (з сендвіч панелі) для продажу їжі швидкого приготування. Цю будівлю вона вважала незаконно збудованою і просила Інспекцію провести перевірку.

3.2. 11.12.2017 Інспекція надала відповідь №0006-5483 про те, що ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» питання надання дозволів на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності віднесено до повноважень управління архітектури Львівської міської ради, тому, здійснення контролю за розміщенням малих архітектурних форм чи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності не віднесено до повноважень Інспекції.

3.3. Однак згодом, 02.05.2018, за результатами комісійного обстеження об`єкта за адресою АДРЕСА_1 у складі представників Інспекції, Франківського ВП ГУНП у Львівській області, управління земельних ресурсів ЛМР, Франківської районної адміністрації та представника заявниці складено акт про те, що об`єкт не є тимчасовою спорудою, а є об`єктом містобудування.

3.4. На підставі звернення ОСОБА_1 від 15.05.2018, зареєстрованого в Центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради від 17.05.2018 за №3-3-43853-Л-0006, Інспекцією винесено наказ від 23.05.2018 №294-П про проведення позапланової перевірки здійснення будівельних робіт на АДРЕСА_1 та направлення для проведення позапланового заходу від 23.05.2018 №294-пп.

3.5. За результатами вказаного позапланового заходу складено акт №11294-пп з висновком, що при виході провідного спеціаліста відділу інспекційної роботи Інспекції ДАБК у м. Львові Покотила Сергія Сергійовича за адресою: АДРЕСА_1 здійснити перевірку відповідно до вимог пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553, не було можливим, оскільки суб`єкти будівництва або їхні уповноважені представники на час проведення перевірки були відсутні.

3.6. 02.07.2018 Інспекцією видано наказ №376-п про проведення позапланової перевірки здійснення будівельних робіт на АДРЕСА_1 та направлення про проведення позапланового заходу щодо дотримання гр. ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

3.7. За результатами складено акт №11376-пп, у розділі VI якого провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції ДАБК у м. Львові Покотилом С.С. зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться нежитлові приміщення №№18, 19, 39, 40, які зареєстровані на праві приватної власності, власником яких є гр. ОСОБА_2 відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Відтак, відсутні законні підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю відносно вказаних об`єктів, оскільки такі не є об`єктами будівництва, а є об`єктами нерухомого майна.

3.8. Згідно витягу про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 08.10.2012, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить частка нежитлової будівлі літ.«М», пл.15,6 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , який останній придбав на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2011.

3.9. Згідно витягу про державну реєстрацію прав Обласного комунального підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 02.04.2012, ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить частка нежитлової будівлі літ.«М», пл.15,6 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 , яку остання придбала на підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2012.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не правильно дослідили зібрані по справі докази, не повно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а викладені у судових рішеннях висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до спірних правовідносин судами не правильно застосовані норми статті 41 Закону №3038-VI, Порядку №553. Вказує, що відповідач не вчинив всі необхідні дії для належного розгляду скарг позивача про порушення вимог містобудівного законодавства під час будівництва по АДРЕСА_1 у м. Львові.

4.2. Зазначає про не врахування судами попередніх інстанцій її доводів та не надання оцінки наданим доказам щодо об`єкта, відносно якого було звернення про проведення заходів архітектурно-будівельного контролю. Зокрема вказує, що нею подавалась відповідачу заява про перевірку наявності порушень під час будівництва нежитлового приміщення «М-1» по АДРЕСА_2 . Проте, перевірку проведено і висновок відповідачем зроблено за наслідками перевірки приміщень №№18, 19, 39, 40 по АДРЕСА_2 .

Однак, суди взагалі не аналізували дії відповідача стосовно перевірки наявності чи відсутності порушень вимог містобудівного законодавства під час будівництва нежитлового приміщення «М-1» і не спростували її доводів про такі порушення.

5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

6. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень. Також зауважує на відповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, зроблених за подібних правовідносин і викладених у постанові від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Правове регулювання спірних відносин унормовується Законом №3038-VI, Порядком №553.

11. Згідно із статтею 10 Закону №3038-VI для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

12. Частинами першою та третьою статті 41 цього Закону визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є, зокрема звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.

13. Порядок №553 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності або виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт. Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 10) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком (Пункти 1, 2, 5, 7, 9, 11, 12, 16, 17).

14. Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у спірних відносинах за вказаного правового регулювання отримавши звернення позивача про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідач повинен призначити позапланову перевірку.

15. Якщо заходами контролю буде встановлено, що має місце самочинне будівництво об`єкта і особа, яка його здійснює, невідома, відповідач має провести перевірку із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надіслати до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

16. Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого проводиться перевірка, не допустить посадових осіб відповідача до проведення перевірки, має бути складено акт відмови у допуску до перевірки.

17. У разі проведення перевірки відповідач за її наслідками має скласти акт перевірки у випадку, коли буде встановлено відсутність порушення вимог містобудівного законодавства, а у разі встановлення порушення - акт перевірки, протокол та видати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, отримавши звернення позивача, призначив позапланову перевірку. Проте не провів її у встановленому порядку через відсутність суб`єкта містобудівної діяльності.

На підставі наказу від 02.07.2018 №376 відповідач призначив повторно позапланову перевірку здійснення будівельних робіт по АДРЕСА_1 у м. Львові.

13.07.2018 за результатом перевірки відповідачем складено акт №11376-пп, за висновками якого відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлові приміщення №№18, 19, 39, 40 зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 і є об`єктами права власності, а не об`єктами будівництва.

Відтак, відсутні підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо будівництва вказаних нежитлових приміщень. Такий висновок відповідача визнали обґрунтованими суди попередніх інстанцій.

19. Однак, суд касаційної інстанції вказані висновки вважає передчасними, оскільки вони зроблені без надання оцінки всім доказам по справі з врахуванням її дійсних обставин та правового регулювання. Зокрема, заява позивачки від 15.05.2018, яка була підставою для проведення позапланової перевірки, містила вимогу провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час будівництва нежитлового приміщення із сендвіч-панелей для продажу їжі швидкого приготування по АДРЕСА_1 без вказання на ідентифікуючі ознаки згідно правовстановлюючих документів на майно. Як у судовому засіданні, так і в апеляційній скарзі позивачка наполягала, що вказане приміщення у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстроване як нежитлове приміщення «М-1» площею 15,6 кв. м. З цього приводу суду надавались відповідні докази учасниками справи (а.с. 42-75, 98-111).

20. Проте, суди попередніх інстанцій не проаналізували дії відповідача в цілому, а лише в частині перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо будівництва нежитлових приміщень №№18, 19, 39, 40 по АДРЕСА_1 . Однак, будь-яких висновків щодо спростування доводів позивача про наявність порушення вимог містобудівного законодавства під час будівництва нежитлового приміщення «М-1» суди попередніх інстанцій не зробили і оцінки доказам з цього приводу, не надали. Між тим, наявні у справі докази (Інформація з Державних реєстрів, технічний паспорт на нежитлову будівлю, правовстановлюючі документи) свідчать, що нежитлові приміщення №18, 19, 39, 40 та «М-1» це різні об`єкти. Відтак, з`ясування обставин щодо позовних вимог про порушення вимог містобудівного законодавства під час будівництва об`єкта «М-1» безпосередньо стосується предмета доказування під час розгляду цієї справи. Суди ж попередніх інстанцій такі обставини не з`ясували.

21. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що ідентифікація об`єкта, щодо якого відповідач розглядав звернення позивачки, має важливе значення з огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, щодо застосування норм статті 41 Закону №3038-VI та Порядку №553. У вказаній справі Верховний Суд вказав, що: «Проаналізувавши положення статті 41 Закону №3038-VI та Порядку №553, колегія суддів дійшла висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.».

22. Статтею 38 Закону №3038-VI встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

23. Критерії віднесення об`єкта будівництва до самочинного визначені частиною першою статті 367 ЦК України, згідно якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

24. У справі, що розглядається, позивачка зверталась до відповідача із заявою про те, що споруда із сендвіч-панелей по продажу їжі швидкого приготування по АДРЕСА_1 змонтована незаконно без належних документів. Також у справі наявний акт комісійного обстеження цієї будівлі від 02.05.2018, складений за участю також представника відповідача, з якого вбачається, що документи на право користування земельною ділянкою відсутні.

25. Отже, з урахуванням зазначеної вище правової позиції Верховного Суду у справі №465/1461/16-а, відповідач мав обов`язок перевірити нежитлове приміщення, щодо якого наявне звернення позивачки, на предмет наявності чи відсутності ознак самочинного будівництва, враховуючи обізнаність про відсутність документів на право користування земельною ділянкою та зважаючи на доводи заявника про будівництво без належних документів. Суди ж в межах предмета спору повинні були перевірити виконання відповідачем такого обов`язку та ухвалити відповідне рішення. Проте, зазначеним обставинам суди оцінки не надали. Зокрема, не встановивши правильно суті спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим сторонами доказам з врахуванням правового регулювання таких правовідносин на підставі норм Закону №3038-VI та Порядку №553.

26. Такий недолік не може бути усунутий судом касаційної інстанції з огляду на приписи статті 341 КАС України.

27. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

28. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

29. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

30. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність порушень під час проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства та прийняття рішення за наслідками такої перевірки.

31. За наведених обставин, суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не визначивши правильно суті спірних правовідносин і не дослідивши зібрані у справі докази щодо цих правовідносин, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 327 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року по справі №1.380.2019.004213 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді: Л.В. Тацій

С.М. Чиркін