№ 1.380.2019.005667 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року

м. Київ

справа №1.380.2019.005667

адміністративне провадження № К/9901/31524/20 К/9901/205/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Кравчука В.М., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Качмара В.Я., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І. у справі за позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Інспекції ДАБК у м. Львові, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , приватного підприємства "Капіталпромбуд", про скасування реєстрації декларації, визнання неправомірними дій, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (далі - Представництво) звернулося до суду із позовом, у якому просило:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва офісного будинку з кафе баром на АДРЕСА_1 № ЛВ 082162721713 та реєстрацію змін даних у Декларації №ЛВ 11191621782, здійснені Інспекцією ДАБК у м. Львові ;

- визнати неправомірними дії Інспекції щодо повноти проведеної перевірки та складення акта про відсутність порушень вимог законодавства від 01.10.2019.

1.1. Підставами позову зазначає те, що замовник вніс неправдиві дані до декларації щодо режиму забудови території та класу наслідків запланованого будівництва. На сайті Львівської міської ради та його структурних підрозділів відсутні дані про видачу ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень. Перед плануванням об`єкта та отриманням дозвільних документів, дослідження території не проведено, заходів охорони об`єктів культурної спадщини не застосовано. Інспекція ДАБК у м. Львові при реєстрації декларації та змін до неї зобов`язана була врахувати ухвалу Львівської міської ради, якою затверджено генеральний план міста Львова, положення генерального плану та встановлені ним обмеження, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження меж історичного ареалу міста та обмеження, що виникли з його прийняттям. Дії Інспекції ДАБК у м. Львові щодо проведення перевірки є незаконними, а висновки про відсутність порушень вимог законодавства неправомірними, оскільки інспекція повинна була виправити допущені при реєстрації декларації та змін до неї помилки, натомість дозволила проведення будівництва в охоронній зоні об`єкта ЮНЕСКО, на території об`єкта культурної спадщини, в межах історичного ареалу, без дозволу та погоджень Міністерства культури України, без погоджень ІКОМОС та повідомлення ЮНЕСКО, без попереднього проведення детальних досліджень території. Позивач також вказав, що на спірних земельних ділянках колись розташовувалась синагога «Хасидим Шуль», а тому такі рішення та дії відповідача безпосередньо зачіпають його права та законні інтереси.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2020 у задоволенні позову відмовив.

2.1. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що об`єкт культурної спадщини вважається таким лише після внесення його до відповідного Реєстру. Разом із тим, до вирішення питання про реєстрацію як пам`ятки об`єкта культурної спадщини такий вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Станом на дату розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази того, що синагога "Хасидим Шуль" по АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини, а тому є непідтвердженими обставини порушення прав, свобод та законних інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.10.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 скасував, ухвалив нове, яким апеляційну скаргу Представництва задовольнив частково.

Скасував реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 28.09.2016 №ЛВ082162721713 та реєстрацію змін даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.06. 2019 №ЛВ101191621782.

У задоволені решти позову відмовив.

3.1. Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та на ній знаходився об`єкт (станом на час виникнення спірних відносин) зруйнований, який може мати ознаки об`єкта культурної спадщини (незалежно від стану збереженості), нерухомого об`єкта культурної спадщини, визначного місця та становити певну культурну та історичну цінність для позивача, і замовником будівництва не надано доказів щодо неможливості віднесення Синагоги до пам`ятки національного чи місцевого значення, апеляційний суд має обґрунтовані сумніви щодо повноти та достовірності даних Декларації.

3.2. Щодо права позивача на звернення до адміністративного суду з вказаним позовом суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне будівництво проводиться на території, де колись розташовувалась Синагога, інтерес позивача до згаданого об`єкта цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, та підлягає захисту в порядку та спосіб, визначений КАС України. Тому позивач має право на звернення із позовом у цій справі, а обраний ним спосіб захисту охоронюваного законом інтересу не суперечить вимогам чинного законодавства.

4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

4.1. Наказом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 16.05.2016 № 114 ОСОБА_1 видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

4.2. 28.09.2016 Інспекція ДАБК у м. Львові зареєструвала декларацію про початок будівельних робіт № ЛВ082162721713 на будівництво офісного будинку з кафе-баром на АДРЕСА_1 . 11.06.2019 Інспекція ДАБК у м. Львові зареєструвала повідомлення про зміну даних у вказаній декларації про початок будівельних робіт № ЛВ 11191621782.

4.3. 20.06.2019 Інспекція ДАБК у м. Львові склала акт № 309 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Інспекція ДАБК у м. Львові перевірила дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Будівництво офісного будинку з кафе-баром на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючої на ділянці споруди». За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) порушень вимог законодавства не встановлено.

4.4. 01.10.2019 Інспекція ДАБК у м. Львові склала акт № 499 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Інспекція ДАБК у м. Львові перевірила дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Будівництво офісного будинку з кафе-баром на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючої на ділянці споруди». За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) порушень вимог законодавства не встановлено.

4.5. Не погоджуючись із висновками актів позапланових заходів щодо питання дотримання замовником Об`єкта будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема в частині відсутності погодження чи дозволу на будівництво від Міністерства, так як територія на якій планується будівництво знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова, а також допущення Інспекцією можливості проведення будівництва без попереднього проведення детальних досліджень території, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При цьому, зауважив, що підставою звернення до суду з позовом є захист прав та інтересів осіб єврейської національності на охорону культурної спадщини, зокрема з підстав того, що на території по АДРЕСА_1 , колись знаходилось приміщення Синагоги, яка була першим хасидським молитовним будинком у Львові.

4.6. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до інформаційного звіту про пам`яткоохоронні роботи (археологічний нагляд) щодо Об`єкта будівництва, що виконаний на замовлення ОСОБА_1 , Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України (далі Інформаційний звіт) досліджувана ділянка розташовується на території краківського передмістя де в середньовіччі замешкала одна з єврейських общин. На вказаній земельній ділянці була побудована Синагога, перший хасидський молитовний будинок. Побудована Синагога приблизно у 1791 році. У 1918 році вона зазнала руйнації внаслідок пожежі та в 1941 році її підірвали нацисти.

4.7. Згідно з висновками цього Інформаційного звіту, археологічно підтверджено на спірній земельній ділянці існування Синагоги. Рекомендовано усі земляні роботи проводити за умови виконання нагляду фахівцями-археологами; якщо під час досліджень будуть виявлені рештки давніх археологічно-архітектурних конструкцій, які матимуть важливу історико-культурну цінність, рішення про їх музеєфікацію і експонування повинне бути прийняте цетральним органом охорони культурної спадщини на підставі виготовленої науково-технічної документації (звіту) та рекомендації місцевих органів охорони культурної спадщини.

4.8. Також суд апеляційної інстанції встановив входження АДРЕСА_1 до встановлених меж історичного ареалу міста Львова.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.

5. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Інспекція ДАБК у м. Львові та ОСОБА_1 звернулися з касаційними скаргами, у яких просять скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року.

5.1. Підставами касаційного оскарження вказано, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не врахував правових висновків, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі №813/4993/15, Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі №826/5755/17, від 08.10.2019 по справі №826/4485/18, від 11.12.2019 по справі №813/4456/16, від 03.04.2020 по справі №640/21505/18 - щодо відсутності затверджених у встановленому порядку меж історичного ареалу міста Львова; Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.02.2019 по справі №462/1002/17, Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №910/22867/15 - щодо не набуття об`єктом статусу об`єкта культурної спадщини у зв`язку з не включенням такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

5.2. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги Інспекцією ДАБК у м. Львові та ОСОБА_1 вказано, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, норми частини сьомої статті 36 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), оскільки передбачених цією нормою права підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт судом не встановлено.

5.3. Іншими мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги Інспекцією ДАБК у м. Львові та ОСОБА_1 зазначено те, що висновки суду апеляційної інстанції про здійснення будівництва в межах історичного ареалу міста Львова суперечать нормам статті 32 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), оскільки такий ареал у встановленому цим Законом порядку не затверджений. Також ці учасники справи наполягають на відсутність у позивача права на звернення до суду з позовом та порушення його прав, оскільки синагога «Хасидим Шуль» на час правовідносин, які виникли у цій справі, не існувала фізично, оскільки знищена у 1941 році, а також не була занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Тому об`єкт будівництва не повинен був відноситись до V категорії складності як об`єкт будівництва, який у разі аварії або неможливості подальшої експлуатації може призвести до втрати об`єктів культурної спадщини національного значення або до об`єкту класу наслідків (відповідальності) СС3.

6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 - без змін. Мотивами зазначає правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин, щодо яких виник спір.

9. Отже, суд касаційної інстанції в цій справі переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва офісного будинку з кафе баром на АДРЕСА_1 № ЛВ 082162721713 та реєстрацію змін даних у Декларації №ЛВ 11191621782.

10. Важливим у першу чергу в цій справі є вирішення питання наявності у позивача права на звернення з цим позовом до суду з огляду на те, що оскаржені декларації є актами індивідуальної дії і стосуються безпосередньо третьої особи - ОСОБА_1 .

11. КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2).

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1 та 2 статті 4).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті 5).

12. Тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" здійснено Конституційним Судом України в рішенні від 01.12.2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), де зазначено, що це поняття вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

13. Щодо наявності права позивача у цій справі - Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, на звернення із позовом до суду за захистом охоронюваного законом інтересу в правовідносинах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, прийнятого відносно іншого ніж позивач суб`єкта, правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду. Зокрема у постанові від 26 червня 2018 року по справі 914/582/17 цей суд зазначив таке: « 7.36. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності як національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб.».

14. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив зі змісту Статуту Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу вбачається, що метою Об`єднання є: сприяння освіти громадськості щодо стану дискримінації та упередження проти осіб єврейської національності та реалізація цілей - релігійних, благочинних, наукових, літературних, просвітницьких; відповідно до Статуту Представництва Американського об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, зареєстрованого 08.06.2000, основною метою його діяльності є проведення моніторингу ситуації з дотримання прав людини, сприяння гармонізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин, надання різноманітної гуманітарної допомоги, сприяння покращенню освіти.

15. При цьому охоронюваний законом інтерес позивача в межах розгляду справи, стосується 1) права на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності позивача як національної меншини України; 2) права на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність; 3) права на розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії; 4) права на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення.

Інтерес до прагнення користування конкретним матеріальним та нематеріальним благом зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу на розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності як національної меншини України, збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, розвиток національних культурних традицій, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, збереження життєвого середовища в місцях їх історичного й сучасного розселення з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб.

16. З огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту проведення спірного будівництва на території, де колись розташовувалась синагога «Хасидим Шуль», висновок цього суду про наявність охоронюваного законом інтересу позивача до згаданого об`єкта цілком відповідає поняттю «охоронюваний законом інтерес», тлумачення якому надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, та підлягає захисту в порядку та спосіб, визначений КАС України. Відтак, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на звернення до суду з цим позовом.

17. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що для звернення до суду позивача з цим позовом не має значення, чи визнано місце, де розташовувалась синагога «Хасидим Шуль», об`єктом культурної спадщини, як на цьому наполягають особи, які подали касаційні скарги. Метою цього позову вказано саме прагнення до користування об`єктом, який може бути визнаний у встановленому порядку об`єктом культурної спадщини, а не вже визнаний таким.

18. У цьому контексті варто також зазначити, що занесенню об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини, згідно пунктів 2.1.-2.3. Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060) передує вчинення певних дій та виконання відповідних процедур.

Зокрема, виявлення об`єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Виявлення об`єктів культурної спадщини відбувається шляхом здійснення науково-дослідних та пошукових робіт (натурних обстежень (досліджень), історико-архівних і бібліографічних досліджень, фотофіксації, графічної фіксації), розробки науково-проектної документації; наукової (науково-технічної) експертизи робіт, які можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини; земляних, будівельних, меліоративних та інших робіт.

На виявлені об`єкти культурної спадщини складається облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

19. Що ж до позовних вимог про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва офісного будинку з кафе баром на АДРЕСА_1 № ЛВ 082162721713 та реєстрацію змін даних у Декларації №ЛВ 11191621782 суд касаційної інстанції зауважує таке.

20. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом № 3038-VI, згідно з пунктами 2 та 3 частини першої статті 34 якого (у редакції на час подання декларації про початок виконання будівельних робіт) замовник має право виконувати будівельні роботи після:

реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Частиною другої цієї статті передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

21. При цьому частинами першою-третьою, шостою-восьмою статті 36 вказаного Закону встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

22. Частиною другою статті 39-1 Закону №3038-VI визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

23. Зазначені норми права регулюють порядок проведення будівельних робіт на підставі поданої декларації про їх початок, порядок реєстрації декларації та її скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю. Також вони містять вказівку на відповідальність відповідно до закону замовника за повноту та достовірність даних, зазначених у декларації, не визначаючи виду такої відповідальності, її обсягу чи розмірів.

24. Абзацами 7-9 пункту 22 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747) (далі - Порядок №466) визначено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

25. Отже, Закон №3038-VI і прийнятий на його виконання Порядок №466 встановлюють, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт може бути скасована як органом архітектурно-будівельного контролю за наслідками виявлення ним порушень, так і цим органом на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. При цьому суд касаційної інстанції доходить висновку, що за рішенням суду може бути скасована реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт за позовом особи, яка вважає порушеним своє право або охоронюваний законом інтерес реєстрацією такої декларації. Підставами ж для скасування реєстрації декларації у судовому порядку мають бути встановлені судом обставини, які визначені як підстава для скасування реєстрації декларації органом державного архітектурно-будівельного контролю на підставі статей 36, 39-1 Закону №3038-VI та Порядку №466.

26. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, вказав, що оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова та на ній знаходився об`єкт (станом на час виникнення спірних відносин) зруйнований, який може мати ознаки об`єкта культурної спадщини (незалежно від стану збереженості), нерухомого об`єкта культурної спадщини, визначного місця та становити певну культурну та історичну цінність, для позивача, і замовником будівництва не надано доказів щодо неможливості віднесення Синагоги до пам`ятки національного чи місцевого значення, апеляційний суд має обґрунтовані сумніви щодо повноти та достовірності даних Декларації.

27. Проте такі мотиви не можна вважати обґрунтованими з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак судом апеляційної інстанції такий обов`язок протиправно покладено на третю особу, яка не є суб`єктом владних повноважень. При цьому цей же суд, як і суд першої інстанції, достовірно встановили, що Синагога «Хасидим Шуль» не занесена до Реєстру об`єктів культурної спадщини чи до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини.

28. Разом із тим, суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах історичного ареалу міста Львова. Учасники справи не заперечують проти того факту, що уповноваженим органом охорони культурної спадщини проведення будівельних робіт на цій земельній ділянці не погоджувалось.

29. Частиною третьою статті 32 Закону № 1805-III (у редакції, чинній на час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт) було встановлено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

30. Таке законодавче регулювання відповідає нормам Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 4 жовтня 1988 року), відповідно до статті 4 якої кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

31. За таких обставин справи та їх правового регулювання норми частини сьомої статті 36, частини другої статті 39-1 Закону №3038-VI, пункту 22 Порядку №466 у їх взаємному зв`язку з нормами частини третьої статті 32 Закону №1805-III щодо правовідносин, які виникли у цій справі, варто розуміти так, що відсутність дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на виконання будівельних робіт у межах історичного ареалу населеного місця є підставою для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки свідчить про зазначення у декларації недостовірних відомостей, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

32. Доводи осіб, які подали касаційні скарги про те, що межі історичного ареалу міста Львова у встановленому законом порядку не визначені з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах: Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 27.02.2019 по справі №826/5755/17, від 08.10.2019 по справі №826/4485/18, від 11.12.2019 по справі №813/4456/16, від 03.04.2020 по справі №640/21505/18 суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки Верховним Судом у постановах від 12.12.2023 по справі №380/13557/21 та від 31.01.2023 № 640/8728/21 зроблено відступ від висновків щодо застосування норм статті 32 Закону № 1805-III у зазначених справах.

33. При цьому в постанові Судової палати з розгляду справ щодо соціального захисту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2023 по справі №380/13557/21 зазначено, що: «положення статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сукупності з положеннями статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318 у контексті спірних правовідносин у цій справі необхідно розуміти так:

- межі історичного ареалу міста Львова закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Львова, який входить до складу містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план», затвердженої ухвалою Львівської міськради 18-ї сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010, що була розроблена відповідно до чинного на час розробки законодавства, а саме - законів України «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій», ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України 25 вересня 1997 року № 164;

- оскільки історико-містобудівний опорний план міста Львова, яким визначені, зокрема території, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО та історичний ареал м. Львова, ґрунтується на розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурному плані м. Львова, що також покладений в основу рішення виконкому Львівської міськради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то відповідно території, що визначені такими, що входять до меж історичного ареалу міста Львова згідно з рішенням виконкому Львівської міськради № 1311, знаходяться у межах історичного ареалу міста Львова або його буферної зони на підставі такого історико-містобудівного опорного плану як складової Генерального плану міста Львова;

- з огляду на обов`язковість Генерального плану міста Львова та з метою забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини на території м. Львова, занесених до Списку історичних населених місць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878), а також для збереження історичної забудови у центральній частині міста Львова, внесеної до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 05.12.1998 на 22-й конференції Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, "Ансамбль історичного центру Львова" (об`єкт № 865), суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися обмежень і вимог, установлених Законом України «Про охорону культурної спадщини», під час здійснення містобудівної діяльності на території, що належить до історичного ареалу та його буферної зони відповідно до історико-містобудівного опорного плану міста Львова;

- незатвердження науково-проєктної документації з визначення меж історичного ареалу м. Львова відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не впливає на правовий режим території як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, не виводить її з-під державної охорони (охорони законом);

- оскільки за законом правовий статус відповідної території як об`єкта культурної спадщини пов`язаний з фактом її перебування у визначених межах історичного ареалу населеного місця України, наявність або відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування чи центрального органу виконавчої влади не змінює цього факту».

Також у цьому судовому рішенні суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі №813/4993/15 відсутній висновок щодо наявності чи відсутності визначених у встановленому законом порядку меж історичного ареалу міста Львова.

34. За таких обставин доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт № ЛВ082162721713 на будівництво офісного будинку з кафе-баром на АДРЕСА_1 від 28.09.2016 та похідного від неї повідомлення про зміну даних у вказаній декларації про початок будівельних робіт № ЛВ 11191621782 від 11.06.2019. Проте мотиви, з яких суд апеляційної інстанції прийшов до такого висновку, необхідно змінити і вказати їх у редакції цієї постанови Верховного Суду.

35. Зазначене, відповідно до статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції з мотивів неправильного застосування цим судом норм матеріального права - частини сьомої статті 36, частини другої статті 39-1 Закону №3038-VI, пункту 22 Порядку №466 у їх взаємному зв`язку з нормами частини третьої статті 32 Закону № 1805-III.

36. У іншій частині постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 судом касаційної інстанції не переглядається з огляду на межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а тому є чинною.

Керуючись статтями 327 345 349 351 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року по справі 1.380.2019.005667 в частині позовних вимог про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва офісного будинку з кафе баром на АДРЕСА_1 від 28.09.2016 № ЛВ 082162721713 та реєстрації змін даних у Декларації від 11 вересня 2019 року №ЛВ 11191621782, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: В. М. Кравчук

С. М. Чиркін