ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 200/11081/20-а
адміністративне провадження № К/9901/44846/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №200/11081/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, ухвалене суддею Стойкою В.В.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (далі - відповідач, ТУ ДБР у м. Краматорську), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), у якому, з урахуванням заяви від 31 березня 2021 року, просив:
1.1. визнати бездіяльність ТУ ДБР у м. Краматорську у вигляді не підготування та не внесення (надсилання) до кадрового підрозділу ДБР подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1, затвердженого постановою КМУ № 564 від 27 травня 2020 року Порядку присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Порядок № 564) стосовно начальника слідчого відділу ТУ ДБР ОСОБА_1 , який має спеціальне звання «підполковник поліції», про присвоєння спеціального звання «підполковник ДБР» з 15 жовтня 2020 року протиправною, як такою, що є непрямою дискримінацією;
1.2. зобов`язати ТУ ДБР у м. Краматорську підготувати, внести (надіслати) до кадрового підрозділу ДБР подання про присвоєння спеціального звання за формою згідно з додатком 1 Порядку № 564 стосовно начальника слідчого відділу ТУ ДБР ОСОБА_1 , який має спеціальне звання «підполковник поліції», про присвоєння спеціального звання «підполковник ДБР» з 15 жовтня 2020 року та рахувати із вказаної дати строк вислуги у даному званні;
1.3. зобов`язати ТУ ДБР з 15 жовтня 2020 року нарахувати та здійснити оплату праці ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 15 січня 2004 року № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягає на тому, що він має право на присвоєння спеціального звання. Так відповідно до пунктів 7, 41 Порядку № 564 подання про присвоєння первинних та чергових спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР особам, які проходять службу на посадах у територіальних управліннях ДБР, готуються їх кадровими підрозділами для підготовки наказу щодо особового складу та в подальшому надсилаються до кадрового підрозділу ДБР тощо. Проте, незважаючи на наявність чіткої процедури, ТУ ДБР у м. Краматорську не було підготовлено та подано відповідних документів до ДБР з метою реалізації права позивача на отримання спеціального звання «підполковник Державного бюро розслідувань», що і зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
2.1. У заяві про зміну предмету позовних вимог від 31 березня 2021 року позивач зазначив, що ДБР 15 жовтня 2020 року прийнято наказ № 583, яким внесено зміни до переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08 липня 2020 року № 323. Саме з часом прийняття цього наказу (15 жовтня 2020 року) позивач пов`язує початок протиправної бездіяльність відповідача щодо невнесення подання про присвоєння йому спеціального звання «підполковник ДБР».
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 відповідно до оголошення про проведення конкурсу на посаду начальника третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську подав заяву та прийняв участь в конкурсі на зайняття посади державної служби категорії Б та прийнятий на посаду державної служби з 25 червня 2019 року з випробувальним строком 6 місяців.
3.1. Наказом ТУ ДБР у м. Краматорську від 25 червня 2019 року № 52-ос «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління відповідача.
3.2. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VІІІ «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VІІІ), пунктом 5 частини другої статті 17, частин другої, третьої, п`ятої статті 39 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ), постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306), ТУ ДБР у м. Краматорську 19 грудня 2019 року подало до ДБР подання про присвоєння 5 (п`ятого) рангу державного службовця начальнику третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську Овсяннікову О.В.
3.3. Наказом т.в.о Директора ДБР Венедиктовою І.В. від 14 січня 2020 року № 50-ос, відповідно до пункту 14 частини першої статті 12, пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ, статті 39 Закону № 889-VІІІ, Постанови № 306, за співвідношенням присвоєно п`ятий ранг державного службовця - начальнику Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) ТУ ДБР у м. Краматорську Овсяннікову О.В., як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання підполковника поліції.
3.4. Згідно довідки від 06 січня 2021 року № 13-09-01 ОСОБА_1 працює на посаді начальника Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління, з 25 червня 2019 року по теперішній час.
3.5. Відповідно до Закону № 889-VІІІ, посада, яку обімає позивач, віднесена до категорії Б посад державної служби.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач прийнятий на роботу в ТУ ДБР у м. Краматорську за конкурсом на посаду державної служби категорії Б і станом на момент звернення до суду із цією позовною заявою продовжував перебувати у статусі державного службовця.
4.2. Суди попередніх інстанцій урахували, що подальшими змінами, запровадженими Законом України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон № 305-ІХ) та прийнятими на його реалізацію актами, посада державної служби, яку займав позивач, підлягала заміщенню особами рядового та начальницького складу. Суди, покликаючись на пункт 6 Порядку зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, затвердженого наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (із змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року №1 та від 03 січня 2020 року № 2) (далі - Порядок № 343), указали, що зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VІІІ) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу, на які оголошується конкурс. Своєю чергою переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено законодавцем.
4.3. Тож, оскільки позивач не проходив процедуру зайняття посади, яка підлягала заміні особою рядового і начальницького складу, та не був призначений на таку посаду у порядку, встановленому Законом № 794-VІІІ (у редакції Закону № 305-ІХ), то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР, визначений Порядком № 564, не розповсюджує свою дію на позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. 08 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 200/11081/20-а, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5.1. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ; пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889- VІІІ, пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 12, 15, 16, 40, 41, 42, 43, 44 Постанови № 564.
5.2. Так скаржник указує, що суди попередніх інстанцій безпідставно віднесли позивача до кола осіб, на яких поширюється положення Закону № 889-VІІІ, оскільки відповідно до пункту 17 частини третьої статті 3 цього Закону він не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
5.3. На думку скаржника, суди дійшли помилкового висновку, що положення Постанови № 564 поширюють свою дію тільки на осіб рядового та начальницького складу ДБР, оскільки він стосується працівників, які вже прийняті на службу в ДБР і працюють на посадах, які заміщуються рядовим та начальницьким складом.
5.4. Стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно врахували наказ ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань».
5.5. Скаржник уважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо заборони присвоєння спеціального звання державному службовцю є необґрунтованими, адже законодавчо не існувало і не має заборони присвоєння спеціального звання особі, яка має ранг державної служби, зокрема ОСОБА_1 , який був звільнений в запас 24 червня 2019 року з органів Національної поліції із спеціальним званням підполковник поліції і вже на наступний день 25 червня 2019 року прийнятий на роботу до ТУ ДБР.
6. 08 грудня 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Калашнікова О.В.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року касаційна скарга залишена без руху із наданням строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків.
8. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2022 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року № 84/0/78-22, вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г. та Соколова В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 травня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. 02 лютого 2022 року від ТУ ДБР у м. Краматорську надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить залишити її вимоги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
11.1. Відповідач вказує, що відповідно до положень статті 14 Закону № 794-VІІІ до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
11.2. Звертає увагу, що наказом ДБР від 14 січня 2020 року № 50-ос позивачу з 27 грудня 2019 року присвоєно 5 (п`ятий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання підполковник поліції, відповідно до статті 39 Закону № 889-VІІІ.
11.3. ТУ ДБР у м. Краматорську наголошує, що на момент звернення до суду із цим позовом позивач перебував у статусі державного службовця, а тому, на думку відповідача, положення статті 19 Закону № 794-VІІІ неможливо застосувати до позивача у зв`язку з відсутністю у нього спеціального звання, яке передбачене зазначеною статтею. Просить урахувати, що посади державної служби та посади рядового і начальницького складу мають різний правовий статус, до них законодавцем висунуто різні кваліфікаційні вимоги, до таких посад застосовуються різні умови проходження конкурсу (зокрема, конкурс для посад рядового та начальницького складу передбачає проходження військово- лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку) тощо. Підкреслює що у системі ДБР спеціальні звання ДБР присвоюються виключно особам рядового та начальницького складу, які, серед іншого, у встановленому законодавством порядку прийняті на службу до ДБР, склали Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР та посади яких визначені штатним розписом (штатом).
11.4. Відповідач наполягає, що у встановленому законодавством порядку позивач не проходив конкурс та не призначався на посаду, як особа рядового та начальницького складу, не складав Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР, контракт з ДБР установленої форми, згідно з вимогами додатку 1 Положення № 743, позивач не укладав, отже вимоги Положення № 743 щодо присвоєння спеціального звання не розповсюджуються на нього, оскільки позивач займає посаду державної служби. Своєю чергою чинним законодавством не передбачено присвоєння спеціальних звань ДБР державним службовцям
11.5. Одночасно відповідач звертає увагу, що звання «підполковник поліції» ОСОБА_1 отримав під час служби в органах Національній поліції, а не під час проходження державної служби в ТУ ДБР у м. Краматорську, що не надає йому права отримати звання «підполковник ДБР».
12. 04 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ТУ ДБР у м. Краматорську, де позивач зазначає, що відповідно до пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889-VІІІ, наказу відповідача від 20 липня 2020 року № 323, яким посаду начальника слідчого відділу віднесено до посади, яка заміщується начальницьким складом ДБР із граничним спеціальним званням «підполковник ДБР», дія Закону № 889-VІІІ на нього не поширювалася, а отже відповідач мав присвоїти йому спеціальне звання «підполковник ДБР».
12.1. Поруч із цим позивач підкреслює, що перебуваючи на службі в ТУ ДБР, з 28 жовтня 2020 року був прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України і мав діюче військове звання рядового складу «солдат». Тому, на думку позивача, з урахуванням частини третьої статті 119 КЗпП України відповідач мав вирішити питання про присвоєння позивачу спеціального звання обравши між військовим та спеціальним званням «підполковник поліції» та подати відповідне подання.
12.2. З поміж іншого, позивач звертає увагу, що наказом відповідача від 25 вересня 2020 року № 270-вд, позивач був призначений виконуючим обов`язки Директора ТУ ДБР у м. Краматорську, тобто на посаду, яка має граничне спеціальне звання полковник ДБР.
13. 04 лютого 2022 року від ДБР надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому третя особа просить залишити її вимоги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
13.1. В цілому доводи ДБР у відзиві на касаційну скарга є аналогічними доводам, наведеним у письмовому відзиві ТУ ДБР у м. Краматорську на касаційну скаргу. ДБР наполягає, що відповідно до статті 39 Закону № 889-VІІІ державному службовцю присвоюються ранги, які є видом спеціальних звань. Своєю чергою Положення № 743 не врегульовує питання проходження служби в ДБР державними службовцями. Порядок № 564 визначає саме механізм присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу ДБР, але аж ніяк не правові підстави для присвоєння таких звань державним службовцям.
14. 23 лютого 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив ДБР, доводи якої є аналогічними доводам, викладеним у відповіді на відзив ТУ ДБР у м. Краматорську від 04 лютого 2022 року.
Позиція Верховного Суду
Джерела права й акти їх застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Спірним питанням у цьому касаційному провадженні є (не)поширення на позивача дії механізму присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР, визначеного Порядком № 564 за умови, що посада державної служби, яку займав позивач в територіальному органі ДБР, з урахуванням подальших законодавчих змін підлягала заміщенню особою рядового і начальницького складу ДБР.
17. Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Суд виходить із такого.
18. Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що ОСОБА_1 за результатами конкурсу був призначений на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у м. Краматорську, яка на момент призначення позивача належала до державної служби категорії Б (наказ від 25 червня 2019 року №52-ос). У зв`язку з цим наказом т.в.о Директора ДБР Венедиктової І.В. від 14 січня 2020 року № 50-ос, відповідно до пункту 14 частини першої статті 12, пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ, статті 39 Закону № 889-VІІІ, Постанови № 306, за співвідношенням позивачу, як такому, що пройшов випробування та має спеціальне звання підполковника поліції, присвоєно п`ятий ранг державного службовця.
19. На момент призначення позивача на вищевказану посаду у територіальному органі ДБР Закон № 794-VIII діяв із останніми змінами, внесеними Законом від 16 травня 2019 року № 2720-VIII.
20. Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII у цій редакції ДБР за правовим статусом визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
21. Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 794-VIII, редакція якої не зазнала змін у зв`язку із набранням 27 грудня 2019 року чинності Законом № 305-ІХ, до працівників ДБР належать 1) особи рядового і начальницького складу, 2) державні службовці та 3) особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
22. Частиною п`ятою статті 14 цього Закону (у редакції, чинній до 27 грудня 2019 року) трудові відносини працівників ДБР регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889 -VІІІ. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
23. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 889 -VІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
24. Статтею 39 Закону № 889-VІІІ визначено, що державному службовцю присвоюються ранги, які є видом спеціальних звань. Встановлюється дев`ять рангів державних службовців.
25. На виконання частини другої вказаної статті постановою КМ України від 27 травня 2020 року № 306 затверджено «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306), яка визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.
26. У зв`язку із набранням чинності 27 грудня 2019 року чинності Законом № 305-ІХ правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
27. Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII ДБР (в редакції Закону № 305-ІХ) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
28. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону № 794-VIII ДБР (у редакції Закону № 305-ІХ) організаційна структура системи ДБР визначається Президентом України.
29. Таким чином, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР, але й порядок визначення організаційної структури ДБР (до внесення вищевказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із Кабінетом Міністрів України).
30. Вказані зміни було запроваджено з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування вказаного органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних із діяльністю територіальних управлінь ДБР, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР, притягненням працівників ДБР до дисциплінарної відповідальності тощо.
31. На виконання вимог статті 9 Закону № 794-VIII у вищевказаній редакції Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР.
32. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату так і територіальних органів ДБР.
33. За приписами частини п`ятої статті 14 Закону № 794-VIII (у редакції Закону № 305-IX), трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону № 889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
34. Тож законодавець при регулюванні трудових відносин при проходженні та припинені державної служби згідно із Законом № 889-VІІІ та державної служби особливого характеру, згідно з Законом № 794-VІІІ, встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців та осіб рядового і начальницького складу), та введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.
35. Законом № 305-ІХ доповнено Закон № 794-VIII ДБР статтею 14-3, якою врегульовано порядок переведення працівників ДБР, за змістом якої:
35.1. державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом № 889-VІІІ (частина перша статті 14-3);
35.2. особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади (частина друга статті 14-3);
35.3. переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення (частина третя статті 14-3).
36. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Законом № 794-VІІІ, зокрема, статтею 14-3 не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.
37. Тож такий порядок був регламентований наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року № 1 та від 03 січня 2020 року № 2) затверджений Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 343).
37.1. Відповідно до пункту 6 Порядку № 343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону № 889-VIII) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.
37.2. З прийняттям рішення Директором ДБР або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:
- «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;
- «Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору ДБР.
37.3. Після затвердження штатного розпису ДБР (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону № 889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів (абзац сьомий пункту 6 цього Порядку).
37.4. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Виключно за умовами проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки, переможець конкурсу призначається на відповідну посаду.
38. За приписами частини третьої статті 14 Закону № 794-VIII на службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах ДБР затверджуються Директором ДБР. Призначення на посади у ДБР, крім посад Директора ДБР, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату ДБР та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь ДБР, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників ДБР.
39. Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу ДБР та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 14 Закону № 794-VIII).
40. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII Директор ДБР затверджує структуру та штатну чисельність територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
41. Наказом ДБР від 08 липня 2020 року № 323 затверджений Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.
42. Наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 199ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську» затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік № 2 та введено його в дію з 01 грудня 2020 року.
43. Частиною шостою статті 14 Закону № 794-VIII, своєю чергою, визначено, що порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, що затверджується КМ України, а також іншими нормативно-правовими актами. На осіб рядового і начальницького складу ДБР поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
44. На виконання частини шостої статті 14 Закону № 794-VІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення № 743), який визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки.
45. Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.
46. Відповідно до пункту 7 Положення № 743 встановлення, зміна або припинення правових відносин осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу (зокрема присвоєння спеціального звання, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення із служби, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо), оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Директором Державного бюро розслідувань.
47. Пунктом 10 Положення № 743 визначено, що особи, які вперше призначаються на посади рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, складають присягу відповідно до статті 14-1 Закону № 794-VІІІ.
48. Згідно пункту 54 Положення № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).
49. Механізм присвоєння спеціальних звань рядового і начальницького складу ДБР визначає Порядок № 564, який затверджено Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 14 Закону № 794-VІІІ.
50. Так, згідно пункту 6 Порядку № 564 спеціальні звання рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань присвоюються особам, прийнятим на службу в Державне бюро розслідувань, з урахуванням їх особистих, ділових та моральних якостей, освітнього і професійного рівня, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Порядком.
51. Затвердження КМ України Порядку № 564 та Положення № 743 обумовлено необхідністю врегулювання правового статусу осіб, які проходять службу на посадах рядового та начальницького складу в ДБР після внесених змін до Закону № 794-VІІІ шляхом зміни статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган
52. Пунктом 14 частини першої статті 12 Закону № 794-VІІІ встановлено, що Директор ДБР присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам ДБР та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу.
53. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ директор ТУ ДБР вносить Директору ДБР подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління.
54. Отже, Законом № 794-VІІІ чітко розмежовано, що особам, які є державними службовцями Директор ДБР за поданням директора відповідного ТУ ДБР присвоює ранг державного службовця, а особам рядового та начальницького складу, які в установленому порядку прийняті на службу та склали Присягу осіб рядового і начальницького складу ДБР - спеціальні звання ДБР.
55. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був прийнятий на роботу до ТУ ДБР за процедурою, передбаченою для вступу на державну службу у порядку Закону № 889-VІІІ, після запровадженого Законом № 305-IX реформування не проходив процедуру зайняття посади особою рядового та начальницького складу у порядку, визначеному Законом № 794-VIII (у редакції Закону № 305-IX). На момент звернення до суду із цим позовом державна служба позивача не припинена.
56. З аналізу положень статті 14-3 Закону № 794-VІІІ слідує, що переведення працівників ДБР між посадами різних категорій (посада державної служби/посада рядового і начальницького складу) не передбачено законом.
57. Затвердження наказом від 15 жовтня 2020 року № 583 переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами є одним з етапів, який передує подальшій процедурі зміни категорії посад працівників ДБР, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу.
58. З наведеного слідує, що наказ ДБР від 15 жовтня 2020 року № 583 не змінює правовий статус державного службовця, який раніше зайняв посаду в порядку Закону № 889-VІІІ, а віднесення такої посади в Переліку заміщення посад до посади рядового і начальницького складу правоохоронного органу не означає автоматичного переведення чи призначення державного службовця на іншу категорію посад, оскільки таке переведення не передбачено ні Законом № 794-VIII, ні Законом № 889-VІІІ.
59. Так само не змінює правовий статус позивача і Порядок № 564, затвердження якого не створює правових підстав для присвоєння позивачу, який є державним службовцем, спеціального звання особи рядового та начальницького складу ДБР.
60. За таких обставин правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки правовий статус позивача визначається Законом № 889-VІІІ, то положення Порядку № 564 не поширюють на нього свою дію.
61. Доводи позивача про наявність у нього спеціального звання «підполковник поліції» та військове звання «солдат» також не надають правових підстав для присвоєння спеціального звання «підполковник ДБР» у порядку Закону № 794-VІІІ та Постанови № 564.
62. Надаючи оцінку доводам позивача стосовно дискримінації щодо державних службовців (мілітаризованої державної служби) ДБР у порівнянні з особами рядового та начальницького складу суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що положеннями Закону № 794-VІІІ розмежовано категорії посад в системі ДБР, оскільки такі посади: мають різні кваліфікаційні вимоги; до таких посад застосовуються різні умови проходження конкурсу (зокрема, конкурс для посад рядового та начальницького складу передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку); посада державного службовця та посада начальницького складу є різними категоріями посад і мають різний правовий статус, який врегульований для державних службовців Законами № 889-VІІІ та № 794-VІІІ, а для осіб рядового та начальницького складу Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Законом № 794-VІІІ та КЗпП України.
63. Реагуючи на доводи касаційної скарги щодо дискримінації державних службовців Державного бюро розслідувань посади яких підлягають заміщенню особами начальницького складу в порівнянні з такими самими державними службовцями Національного антикорупційного бюро України посади яких підлягають заміщенню особами начальницького складу, то наведені скаржником аргументи не були зазначені ним у підставах позову та відповідно оцінка їм судами попередніх інстанцій не надавалася, а зміна підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
64. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставинам справи.
65. Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
66. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
67. Таким чином доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме пункту 3 частини третьої статті 13 Закону № 794-VІІІ; пункту 17 частини третьої статті 3 Закону № 889- VІІІ та положень Порядку № 564 не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
68. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
70. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
71. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
72. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 200/11081/20-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов