Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 200/11563/18

провадження № 61-7883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Шевченківська районна у м. Дніпрі рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Женеску Е. В. від 11 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 13 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківська районна у м. Дніпрі рада про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківська районна у м. Дніпрі рада, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема, тим, що справа підсудна Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для розгляду справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська відповідають вимогам закону, обставини справи в цій частині встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду першої інстанції. Позивачка заявила дві вимоги: про позбавлення батьківських прав, а також про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - тому справа може бути розглянута за правилами альтернативної територіальної підсудності, тобто за вибором позивачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про можливість розгляду справи у суді першої інстанції саме у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. Зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , що віднесено до Центрального району м. Дніпра, а справи із позовом до відповідача мають розглядатися Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Зареєстрованим місцем проживання позивачки є: АДРЕСА_2 , що віднесено до Дніпровського району Дніпропетровської області, а справи у випадку альтернативної підсудності за місцем проживання позивачки мають розглядатися Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області. У різних матеріалах справи зазначено чотири різні адреси позивачки, що, на думку скаржника, дає підстави для висновку про неможливість розгляду справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. За указаною у позові адресою позивачка ніколи не проживала.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

06 серпня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківська районна у м. Дніпрі рада, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В позовній заяві адреса місця проживання позивачки зазначена: АДРЕСА_3 .

В позовній заяві адреса місця проживання відповідача зазначена: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів.

Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

Справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України.

Судами було враховано, що на підтвердження місця свого проживання позивачкою надано договір оренди житлового приміщення від 01 жовтня 2017 року та інші докази із зазначенням спірної адреси місцем проживання ОСОБА_1 .

Доводи позивачки про її проживання за спірною адресою належним чином не спростовані.

Дослідивши обставини справи щодо можливості розгляду справи у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивачем заявлені дві вимоги: як про позбавлення батьківських прав, так і про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість подання позову в даній справі за правилами альтернативної підсудності за місцем проживання позивачки, що є її правом.

У випадку встановлення протягом розгляду справи по суті обставин, що дійсне місце проживання позивачки відмінне від зазначеної останньою спірної адреси - суд не позбавлений можливості згідно вимог ЦПК України вирішити питання щодо належної підсудності даної справи.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400 401 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко