ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 200/11674/18-а

адміністративне провадження № К/9901/3820/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушської районної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді - Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.) у справі №200/11674/18-а, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мангушської районної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування наказу керівника апарату районної державної Мангушської адміністрації від 16.10.2018 № 55-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що дисциплінарне стягнення за прогул застосовано до нього безпідставно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Донецького оружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька обл., Мангушський район, смт. Мангуш, пр.-т Миру, буд. 72, код ЄДРПОУ 05420505) про визнання неправомірним та скасування наказу керівника апарату від 16.10.2018 № 55-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відмовлено повністю.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційої інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №200/11674/18-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 200/11674/18-а повернуто скаржнику без розгляду разом із доданими до скарги матеріалами.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване порушенням позивачем порядку подання апеляційної скарги, встановленого частиною першою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв до 15 грудня 2017 року) та вимог пп. 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв після 15 грудня 2017 року).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, в якій позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що особа, яка подає апеляційну скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, зокрема статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд, що відповідає принципу пропорційності при здійсненні судочинства. Зазначає, що вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №815/1402/18. Скаржник вважає, що помилкове визначення порядку оскарження рішення не може бути підставою для позбавлення права на апеляцію.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

У відповідності до вимог статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Розділу Перехідних положень КАС України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно з підпунктом 15.16 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: суд видає виконавчі документи в паперовій формі. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Частиною 1 статті 186 КАС України (у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року) встановлено, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Під час касаційного розгляду цієї справи Суд враховує висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №2040/8090/18, а також висновки Верховного Суду, наведені у постановах Верховного Суду від 6 вересня 2019 року у справі №0840/3315/18, від 20 березня 2020 року у справі №160/6548/19, від 15 травня 2020 року у справі №203/1701/19, від 3 вересня 2020 року у справі №182/7479/19. У вказаних судових рішення зазначено таке.

Щодо застосування статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України та підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), колегія суддів Верховного Суду зазначає, що виходячи з принципу пропорційності при здійсненні судочинства, особа, яка подає апеляційну скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, зокрема статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції), яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності у нього права, встановленого статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо звертатися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»). У справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07.07. 2011 ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У зв`язку з викладеним, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.

У зв`язку з цим, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 без розгляду є помилковим.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року скасувати, а справу направити на розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова