ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №200/12014/18-а

адміністративне провадження №К/9901/21963/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі №200/12014/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У листопаді 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року №0012711302 та №0012721302. Вважала безпідставним і таким, що не відповідає дійсності, висновок акту перевірки про те, що у 2016 році позивачем перевищено загальну суму отриманого доходу 1000000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач - ОСОБА_1 , звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій було взято до докази, надані контролюючим органом, натомість, не було враховано докази, долучені до матеріалів справи позивачем на обґрунтування своєї правової позиції, що призвело до ухвалення судами незаконних рішень.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 10 липня 2018 року припинено діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

В період з 29 серпня 2018 року по 4 вересня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 5 листопада 2015 року по 10 липня 2018 року, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період.

За результатами перевірки складено акт від 11 вересня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 181.1 ст.181, п. 183.2 ст. 183, ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11 січня 2017 року по 10 липня 2018 року в сумі 233313,00 грн;

- пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 та п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині ненадання до контролюючого органу податкових декларації з податку на додану вартість з січня 2017 року по червень 2018 року;

- пп. «а» п. 176.1 п.176 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за період з 5 листопада 2015 року по 10 липня 2018 року (завищення загального оподатковуваного доходу на суму 37261,79 грн).

Згідно з актом перевірки, позивач з 5 листопада 2015 року по 10 липня 2018 року здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування. В періоді, що перевірявся, позивачем використовувалися реєстратори розрахункових операцій.

Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності в період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, та відображеного в розділі І додатку 2 до декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік, встановлено, що платником задекларовано загальний оподаткований дохід у сумі 992621,93 грн.

Разом із тим, в ході перевірки обґрунтованості задекларованих платником сум одержаного загального оподатковуваного доходу проведено порівняння даних декларацій про отримані доходи з даними виписок по розрахунковим рахункам, книгою ф.10, книгою обліку розрахункових операцій (КОРО), контрольними касовими стрічками, даними інших первинних документів, даними центральної бази даних, та встановлено, що в періоді з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем отримано дохід від реалізації товарів за готівковий та безготівковий розрахунок у сумі 1000545,46 грн. Період, в якому виникло перевищення виторгу в сумі 10000000 грн, - грудень 2016 року.

З урахуванням викладеного контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу на суму 7923,53 грн, чим порушено вимоги статті 177 Податкового кодексу України в частині формування загального оподаткованого доходу за 2016 рік.

Оскільки перевищення відбулося у грудні 2016 року, відповідач дійшов висновку, що відповідно до вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України ОСОБА_1 підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, й відповідно до пункту 183.2 ст.181 цього Кодексу повинна була надати до контролюючого органу реєстраційну заяву не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій. Разом із тим, позивачем означених дій не вчинено.

За результатами перевірки, 24 вересня 2017 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0012711302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, в тому числі з податку на додану вартість, з вироблення в Україні товарів (робіт, послуг) на 291641 грн, з них податкові зобов`язання - 233313 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 58328 грн (в розмірі 25 % від суми заниженого податку);

- №0012721302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 3060 грн (по 170 грн щомісячно за неподання податкових декларації з податку на додану вартість за період з січня 2017 року по червень 2018 року).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що загальна сума продажу («виторг») позивача за 2016 рік по фіскальним чекам РРО - Z-звітам становила 1000545,43 грн, отже, контролюючий орган дійшов правильного висновку, що з огляду на перевищення протягом 12 календарних місяців 2016 року максимальної межі суми загального оподатковуваного доходу позивач підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, та була зобов`язана виконувати обов`язки щодо нарахування і сплати цього податку.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

За приписами пунктів 49.1, 49-2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з підпунктом «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

За приписами пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Тобто, у випадку якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) суб`єкту господарювання протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу. При цьому обрахунок дванадцятимісячного строку починається з моменту, коли суб`єкт господарювання припиняє бути платником єдиного податку першої - третьої групи.

За приписами пунктів 183.1, 181.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач як суб`єкт господарювання самостійно передавала контролюючому органу електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольних стрічках в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій. Згідно з наданими контролюючим органом відомостями з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, що сформовані на підставі даних РРО, переданих позивачем, загальна сума продажу («виторг») позивача за 2016 рік по фіскальним чекам РРО - Z-звітам становила 1000545 грн.

Отже, оскільки сума загального оподатковуваного доходу позивача за 12 календарних місяців 2016 року сукупно перевищила 1000000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач підлягала обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що загальна сума продажу за 2016 рік по Z-звітам (фіскальним чекам) насправді становила 994805,39 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевищення позивачем загального оподаткованого доходу підтверджено відомостями з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, які сформовані на підставі даних РРО, переданих позивачем. Натомість, подані позивачем дані містили не весь період, за яким встановлено порушення, у зв`язку з чим суд не врахував вказані докази.

Також, позивач зазначала, що її працівник помилково не виконав операцію «службова видача» в сумі 6185,76 грн, що вплинуло на суму загального оподатковуваного доходу за 2016 рік. Аналізуючи такі доводи, суд апеляційної інстанції вважав, що записи, зроблені в книзі щодо вказаної суми, не відповідають наданим позивачем фіскальним чекам, та не відповідають відомостям з центральної бази даних органу доходів і зборів - системи обліку даних РРО, відповідно до яких частина вказаної суми - 6181,25 грн надійшла в касу згідно з чеками продажу - фіскальними чеками (Z-звітами).

За приписами частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усім доводи позивача. Порушення норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій, або ж неправильного застосування ними норм матеріального права судом касаційної інстанції не встановлено, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська