ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа №200/12767/18-а
адміністративне провадження № К/9901/47679/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління державної казначейської служби України в м. Бахмуті Донецької області
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (головуючий суддя - Стойка В.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Гайдар А.В.)
у справі №200/12767/18-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцеве Донецької області
третя особа Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року визнано протиправними дії Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/2814/17 від 05 квітня 2018 року. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2814/17 від 05 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
2. У березні 2020 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з заявою щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, виданим Донецьким окружним адміністративним судом 09 вересня 2019 року, з Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з тим, що діяльність Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області не припинена, а Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області є окремою юридичною особою та не є його правонаступником.
4. У травні 2021 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з заявою щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, виданим Донецьким окружним адміністративним судом 09 вересня 2019 року, з Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, у зв`язку з неможливістю виконання судового рішення.
5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, заяву задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні АСВП № 60687635 від 22 листопада 2019 року, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, що виданий Донецьким окружним адміністративним судом 09 серпня 2019 року, про зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2814/17 від 05 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, з Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.
6. У поданій касаційній скарзі Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з мети ефективного захисту прав заявника.
9. За отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформацією сторона виконавчого провадження - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області є юридичною особою, діяльність якої не припинена.
10. Однак, той факт, що держава не забезпечила належну організацію роботи органу державної влади, не врегулювала на законодавчому рівні питання правонаступництва Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, а наведений орган до теперішнього часу є юридичною особою та органом державної влади, хоча за фактичних обставин, які склалися на Сході країни, здійснення функцій та повноважень таким органом не здійснюється, не може впливати на права громадянина України, гарантовані Основним Законом держави.
11. Суд при вирішені процесуального питання враховував практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема пілотне рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04), відповідно до якого від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
12. Також суд посилався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а щодо застосування практики Європейського суду з прав людини.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
14. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення. У той же час запис про державну реєстрацію припинення Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області відсутній.
15. Фактично суд першої інстанції своєю ухвалою переклав повноваження, що належать Управлінню Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, тим самим ініціював процес правонаступництва органу державної влади, що суперечить частині першій статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у якій зазначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
16. Стверджує, що оскаржуваними рішеннями суди створили прецедент права, згідно з яким надалі можна ініціювати процес правонаступництва органу державної влади на підставі рішення суду першої інстанції, що суперечить пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та статті 6 Конституції України.
17. Звертає також увагу на те, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, визначав підставами для відмови у задоволенні апеляційної скарги практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, що є порушенням як національного так і міжнародного законодавства, адже застосування Конвенції та практики можливе лише у разі якщо однією зі сторін виступає фізична особа. У той же час спірні правовідносини виникли між юридичними особами.
18. Також вважає помилковим застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а, а доречним вважає застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 липня 2019 року у справі №425/260/17.
19. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
21. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження з метою ефективного захисту прав заявника.
22. Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
23. Зі змісту цієї норми вбачається, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
24. Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
25. Аналогічні приписи містить і частина п`ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
26. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
27. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» визнано, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям необхідно забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
28. Судами було встановлено, що Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області було переміщено до міста Бахмут Донецької області та визначено його місцезнаходження в приміщенні Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.
29. Листом від 03 лютого 2020 року Державна казначейська служба України повідомила відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про те, що Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області після переміщення до міста Бахмут не забезпечило провадження своєї діяльності як територіальний орган Державної казначейської служби України. На теперішній час Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області в штатному режимі не працює.
30. Також судами попередніх інстанцій було досліджено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду заяви, та встановлено що боржник не перебуває в процесі припинення. Будь-які розпорядчі документи Державною казначейською службою України щодо делегування повноважень Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області іншому органу державної влади не було прийнято.
31. Обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. У той же час у спірних правовідносинах відсутній факт вибуття або припинення боржника.
32. Відповідно до частини першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
33. Жодних підстав правонаступництва в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України заявником не було надано та судами не встановлено.
34. У той же час судами було встановлено, що діяльність Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області не була припинена. Переміщення в місто Бахмут Донецької області та перебування за однією адресою що і Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області не є підставою для заміни сторони виконавчого провадження.
35. Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції керувався принципом, відповідно до якого неврегульованість на законодавчому рівні питання правонаступництва Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області не може впливати на права громадян України, гарантованих Основним Законом країни. У той же час у спірних правовідносинах за захистом порушених прав звернулася юридична, а не фізична особа.
36. У зв`язку з цим є слушним посилання у касаційній скарзі на помилкове застосування до спірних правовідносин рішень Європейського суду з прав людини, якими було встановлено порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на те, що спірні правовідносини у цій справі виникли між юридичними особами (боржник - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, стягувач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго»).
37. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
38. Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму процесуального права - частину першу статті 379 КАС щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду