ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 200/13422/19-а

адміністративне провадження №К/9901/24738/20, №К/9901/24788/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді - Дашутіна І.В. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у складі головуючого судді Лазарєва В.В. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Блохіна А.А. (головуючого), суддів Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М. у справі №200/13422/19-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, (далі - ГУ ДПС у Донецькій облсті) про скасування податкового повідомлення-рішення №0053164403 від 07.08.2019.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області № 0053164403 від 07.08.2019 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 320 080,84 грн.

2.2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

2.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (адреса: 84307, Донецька обл., місто Краматорськ, провул. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) грн 00 коп.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 03337119. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням підприємства позивача є: 84307, Донецька обл., місто Краматорськ, провул. Земляний, 2. Позивач є платником податку на додану вартість.

3.2. За результатами проведеної камеральної перевірки позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість в період з 30.04.2017 по 05.07.2019, складено акт № 671/05-99-44-03-15-1/3337119 від 10.07.2019, в якому зафіксовані порушення: пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено суму узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а саме:

3.2.1. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2017 року № 9070568717 від 20.04.2017 в сумі 8246668,00 грн, граничний термін сплати 30.04.2017 - кількість днів затримки сплати становить від 764 до 780 днів;

3.2.2. згідно з рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 19.03.2012 по справі №2а/0570/2702/2012 в сумі 290 510,23 грн нараховано в ІКП 04.05.2017 (по строку сплати 29.03.2013), в сумі 290 510,23 грн Відповідно до акту перевірки зазначені податкові зобов`язаня сплачені 19.06.2019, 20.06.2019, кількість днів затримки сплати становить 2273 та 2274 днів;

3.2.3. згідно з податковим повідомленням-рішенням (форма Р) № 0000155008 від 11.04.2017 в сумі 80 015,61 грн, граничний строк сплати 04.05.2017 - кількість днів затримки сплати становить 777 днів;

3.2.4. згідно з рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 27.04.2012 по справі № 2а/0570/4516/2012 в сумі 266 085,99 грн нараховано в ІКП 16.05.2017 (по строку сплати 07.05.2013). Відповідно до акту перевірки зазначені податкові зобов`язання сплачені 21.06.2019, 24.06.2019, 25.06.2019, 26.06.2019, кількість днів затримки сплати становить від 2236 до 2241 днів;

3.2.5. згідно з рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 24.11.2011 по справі №2а/0570/21291/2012 в сумі 220 125, 26 грн нараховано в ІКП 25.05.2017 (по строку сплати 04.12.2012), в сумі 220 125, 26 грн нараховано в ІКП 25.05.2017 (по строку сплати 04.12.2012). Відповідно до акту перевірки зазначені податкові зобов`язання сплачені 26.06.2019, кількість днів затримки сплати становить 2395 днів;

3.2.6. згідно з рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу по справі № 805/2426/15а від 28.07.2015 сумі 387 266,44 грн нараховано в ІКП 29.05.2017 (по строку сплати 28.07.2015). Відповідно до акту перевірки зазначені податкові зобов`язання сплачені 26.06.2019, кількість днів затримки сплати становить 1429 днів;

3.2.7. згідно з рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.11.2013 по справі № 805/16715/13-а в сумі 233 357,11 грн нараховано в ІКП 29.05.2017 (по строку сплати 30.10.2015); в сумі 233 357,11 грн нараховано в ІКП 29.05.2017 (по строку сплати 30.10.2015) - кількість днів затримки сплати становить 1335 днів;

3.2.8. згідно з рішенням суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу по справі № 805/2079/14 від 28.11.2016 в сумі 137 799,16 грн нараховано в ІКП 29.05.2017 (по строку сплати 28.12.2016). Відповідно до акту перевірки зазначені податкові зобов`язання сплачені 26.06.2019, кількість днів затримки сплати становить 910 днів;

3.2.9. згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2017 року № 9094120481 від 22.05.2017 в сумі 6 434 625,00 грн Граничний термін сплати 30.05.2017 - кількість днів затримки сплати становить від 757 до 766 днів.

3.3. 24 липня 2019 року позивач надав заперечення на акт перевірки до контролюючого органу, в яких зауважив на протиправності проведення камеральної перевірки в частині перевірки строків сплати неузгоджених зобов`язань, зазначив, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа № 805/1194/17-а, предметом розгляду якої є правомірність визначення відповідачем боргу з податку на додану вартість станом на 31.10.2016, що відображений в інтегрованій картці ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Крім цього, позивач зауважив на порушенні строків притягнення платника до відповідальності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України, встановлення порушення у вигляді несвоєчасної сплати податку внаслідок неврахування призначення платежу, визначеного позивачем в платіжних дорученнях на сплату податкових зобов`язань. В наданих запереченнях позивач повідомив про наявність в нього сертифікатів ТПП, що є достатньою підставою звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань згідно з приписами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

3.4. За наслідком розгляду наданих заперечень відповідачем направлено позивачу відповідь № 62402/10/05-99-44-03-12 від 05.08.2019 за змістом якої висновки акту перевірки щодо порушення позивачем терміну сплати зобов`язань з податку на додану вартість залишені без змін.

3.5. 07 серпня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0053164403, яким до позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 757, 758, 762, 763, 764, 765, 766, 771, 772, 773, 774, 777, 779, 780, 910, 1335, 1429, 2236, 2239, 2240, 2241, 2273, 2274, 2395 днів сплати податкових зобов`язань в сумі 8 495 407,59 грн. нараховано штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 1 699 081,50 грн.

3.6. За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової служби України №7173/6/99-00-08-05-05 від 28.10.2019 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

4. Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи наявність судових рішень про стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року (від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі №805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі №805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі №2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі №2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі №2а/0570/21291/2012) та виникнення податкового боргу на підставі наданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2017 року, після липня 2015 року, є правомірним зарахування в рахунок сплати цих зобов`язань коштів з рахунків електронного адміністрування, оскільки стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року здійснювалось на підставі судових рішень, що свідчить про недопущення відповідачем порушень ст. 95 Податкового кодексу України; наявність податкового боргу позивача підтверджено наявними в матеріалах справи документами та не заперечується позивачем, відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства здійснюється зарахування сплачених позивачем коштів в порядку календарної черговості без врахування визначеного позивачем призначення платежу; штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов`язань, визначених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2017 року (№9070568717), за квітень 2017 року (№9094120481) та визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000155008 від 11.04.2017, застосовані відповідачем у межах строків притягнення платника податків до відповідальності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.

4.1. У частині задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що визначення кінцевим строком сплати зобов`язань, розстрочених судовими рішеннями, дату набрання законної сили цими рішеннями є таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства; із врахуванням змісту рішень Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі № 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі № 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі № 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі №2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі № 2а/0570/21291/2012 та періоду виникнення визначених в них податкових зобов`язань є обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності під час застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційних скарг:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0053164403 від 07.08.2019 із застосування штрафних санкцій в сумі 1 379 000,66 грн.

5.1. Підставою для подання касаційної скарги позивачем зазначено п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.07.2019 по справі № 440/4082/18 та від 10.09.2019 по справі № 1840/3549/18 викладено висновок щодо помилкового застосування попередніми інстанціями до правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України та не застосування норм пункту 95.3 статті 95 ПК України, а саме: «Правове регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів в системі електронного адміністрування цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

5.2. Оскільки фінансові санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані, виходячи з факту здійснення контролюючим органом заходів на погашення податкового боргу не у спосіб, встановлений п. 95.3 ст. 95 ПК України (за рішенням суду), тому спірне податкове повідомлення-рішення на суму 1 379 000,66 грн є неправомірним.

5.3. Порушення приписів статей 242 КАС України щодо всебічного повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та прийнято необгруновані судові рішення.

6. Відповідач в касаційній скарзі зазначає як підставу для касаційного оскарження ст. 328 КАС України, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

6.1. Протягом встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України в межах строку в 1095 днів відповідач вжив заходів щодо стягнення з позивача податкового боргу, зокрема, у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до спірного податкового повідомлення-рішення містяться відомості про судові рішення Донецького окружного адміністративного суду, які є підставами для стягнення такого податкового боргу, а саме: № 2а-0570/2702/2012 від 19.03.2012, № 2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 та № 2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011, № 805/16715/13 від 28.11.2013, № 805/2079/14 від 28.11.2016, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо стягнення податкового боргу в межах встановленого законом строку, через що такий борг також є безнадійним. Оскільки податковий борг стягується за рішенням суду, згідно з нормою пункту 102.4 ст. 102 ПК України строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №805/15877/13-а.

6.2. Порушення судами ст. ст. 90 242 КАС України; здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя; у правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій у рішенні від 08.04.2015 № 3-рп/2015 (п.2.1 рішення), згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там де такі суди існують гарантії, що містяться у вказаній статті повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п. 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Делкур проти Бельгії» від 17.01.1970 та п. 6.5 Рішення ЄСПЛ у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001). Порушення вимог норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень призвело до порушення вимог норми процесуального права щодо прийняття незаконного судового рішення, що за приписами ст. 317 КАС України, є підставою для її скасування.

7. Відзиви на касаційні скарги сторони не подавали, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційних скарг:

8. Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9. У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами Податкового кодексу України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема, виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

10. Джерелами сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК України.

11. Згідно з абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

12. Законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

13. Відповідно до абз. 2 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

14. Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 4 п. 87.1 ст. 87 ПК України).

15. Норми статті 95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

16. Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК України, згідо з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

17. 'Таким чином, норми пункту 87.9 статті 87 ПК України та пункту 95.3 статті 95 ПК України мають окремі предмети регулювання, якщо п. 87.9 ст. 87 ПК України встановлює черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, то п. 95.3 ст. 95 ПК України регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

18. Непогашення податкового боргу платником податків дає право контролюючому органу здійснити заходи за цього платника податку і в інтересах держави на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

19. Вказані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 440/4082/18, від 10 вересня 2019 року у справі № 1840/3549/18.

20. З огляду на те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду та прийняті з неправильним застосуванням вищевказаних норм матеріального права, оскаржувані рішення судів не відповідають вимогам про законність та обгрунтованість в розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

21. Суди першої та апеляційної інстанцій, зазначаючи, що відповідачем по даній справі не було допущено порушень ст. 95 ПК України, не врахували, що податковий орган вправі здійснювати зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу на підставі відповідного рішення суду.

22. Крім того, судами не надано належної правової оцінки тому, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває справа № 805/1194/17-а, предметом розгляду якої є правомірність визначення відповідачем боргу з податку на додану вартість станом на 31.10.2016, що відображений в інтегрованій картці ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

23. Суди обмежились висновком, що оскаржуючи правомірність визначення боргу на 31.10.2016 в ІКП з податку на додану вартість, позивач не оскаржив рішень контролюючого органу про визначення податкового зобов`язання, яке в подальшому було розстрочено згідно з рішеннями судів; рішення у справі №805/1194/17, предметом якої є визначення правомірності відображення боргу в сумі 45 345 456,57 грн, з яких недоїмка складає 30 604 224,60 грн, залишок несплаченої пені складає 14 741 231,90 грн не впливає на обставини несвоєчасної сплати боргу, відображеного в обліковій картці позивача після 31.10.2016.

24. Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

25. Суди попередніх інстанцій не надали оцінку підставам виникнення та наявності у позивача податкового бору на момент проведення перевірки, не дослідили яким чином податковим органом проведені зарахування, відображені ним в ІКП, відтак правомірність погашення відповідачем заборгованості платника податків за попередні періоди за рахунок поточних платежів та відповідно правомірність нарахування штрафних санкцій позивачу за затримку сплати сум податкового боргу.

26. Приписи Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

27. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

28. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

29. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

31. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

33. Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили принцип офіційного з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

34. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області - задовольнити частково.

36. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №200/13422/19-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

37. Справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко