ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 200/13452/18
провадження № 61-8954 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банка «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»)
про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, виключення запису про іпотеку і заборону відчуження майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07 березня 2008 року між нею
та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір № 784863/ФЛ, за умовами якого банк надав їй кредит у сумі 134 376,00 доларів США за програмою «Нове житло»
на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 зі сплатою 12,99 % річних, строком до 12 лютого 2033 року.
Відповідну до пункту 2 кредитного договору та на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 березня 2008 року між нею та банком було укладено договір іпотеки № 784863/ФЛ-З, згідно з яким в іпотеку передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач указувала, що при укладенні кредитного договору банк порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» (статті 11, 18). Зокрема їй не надано у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, кредитний договір не містить графіку платежів, а інформацію
про обов`язкове зазначення бази розрахунків не направлено їй для ознайомлення. Вказане є введення в оману, її, як споживача фінансових послуг.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним кредитним договір від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ, укладений між нею та ВАТ КБ «Надра»;
- визнати недійсним договір іпотеки від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ-З, укладений між нею та ВАТ КБ «Надра»;
- виключити з реєстру іпотек і заборон відчуження записи про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме - квартири
АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішеньсудів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ-З, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Виключено з реєстру іпотек і заборон відчуження записи про іпотеку і заборону відчуження майна, а саме: квартири
АДРЕСА_2 , яка є предметом договору іпотеки
від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ-З.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ банк порушив вимоги
частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема
не надав споживачу у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовну вартість кредиту; встановив у пунктах 1.2 та 1.5 кредитного договору сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не зазначивши при цьому, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Крім цього, кредитним договором не визначено щомісячний платіж у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, відсутнє чітке визначення «сукупної вартості кредиту», яку позичальник зобов`язаний погасити до 12 лютого 2033 року (пункт 1.4 кредитного договору).
Суд зазначив, що положення кредитного договору (пункти 1.2, 1.4, 1.5) пов`язані між собою та з іншими пунктами договору, тому відповідно до пункту 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» договір слід визнати недійсним
у цілому.
Договір іпотеки також підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений
на забезпечення виконання кредитного договору, який визнано недійсним.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, 28 січня 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») подало апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що копію судового рішення товариство отримало 29 грудня 2021 року. В апеляційній скарзі просило суд: задовольнити клопотання
про поновлення строку на апеляційне оскарження. Рішення районного суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Серед іншого посилалося на те, що згідно з договором про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_3, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», банк відступив новому кредитору (товариству) права вимоги до боржників, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі до ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишено без руху до надходження справи
з суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2022 року дану цивільну справу повернуто до районного суду для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у строк до 23 березня 2022 року.
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 березня 2022 року стягнуто з ПАТ КБ «Надра» на користь держави судовий збір у сумі 2 114,40 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» визнано неподаною та повернуто заявнику
у зв`язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою апеляційного суду
від 17 травня 2022 року.
18 серпня 2022 рокуТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Мотиви та підстави звернення аналогічні попередній апеляційній скарзі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року поновлено
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року. Відкрито провадження у справі.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення районного суду
від 03 вересня 2018 року, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого законом строку, але заявник ставить питання про його поновлення, посилаючись на поважні причини пропуску, оскільки повний текст оскаржуваного рішення отримано 29 грудня 2021 року, після чого товариство звернулося з апеляційною скаргою, яка була повернута.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не заявляла додаткових вимог щодо надання додаткової інформації стосовно умов договору, у подальшому частково його виконувала;
не пред`являла жодних претензій.
Суд уважав недоведеними обставини, які б свідчили про здійснення банком нечесної підприємницької практики та про введення позивача в оману (факт обману, наявність умислу в діях відповідача, спрямованого на введення позичальника в оману щодо умов кредитування).
Також апеляційний суд зазначив, що умови кредитного договору про встановлення плати за обслуговування кредиту хоча й суперечать вимогам законодавства, проте не можуть бути підставою для визнання недійсним кредитного договору в цілому. При цьому суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, відповідно до якого положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банка комісій у силу статті 228 ЦК України
є нікчемними.
Районний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову
ОСОБА_1 за недоведеності заявлених нею позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року та залишити
в силі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц, від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 30 березня 2020 року у справі
№ 826/10808/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 420/1813/19, від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц, від 01 грудня 2021 року у справі
№ 592/6701/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , належним чином
не повідомленої про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 19 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві: ОСОБА_2, судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року продовжено заявнику строк
для усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 30 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду
від 17 січня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 200/13452/18 із Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2023 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2
на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, так як безпідставно поновлено строк
на апеляційне оскарження рішення районного суду, пропущений більше ніж на три роки після його ухвалення. Будь-яких обставин, які є об`єктивно непереборними
та переконливо підтверджують неможливість оскарження рішення суду першої інстанції у визначені законодавством строки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»,
як правонаступником банка, вказано не було. А безпідставне поновлення строку
на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Попередньому кредитору було відомо про розгляд справи, що підтверджується заявою про розгляд справи без участі відповідача, яка міститься в матеріалах справи. Новий кредитор отримав ті самі права, що існували на момент укладення договору про відступлення прав вимоги, мав здійснити державну реєстрацію іпотеки за собою, як новим іпотекодержателем, а тому товариство ще у 2020 році повинно було знати про наявність рішення районного суду, на підставі якого було виключено запис про іпотеку і заборону відчуження її квартири, яка була предметом договору іпотеки від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ-З.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, яка не була врахована апеляційним судом.
Заявник зазначає, що висновки апеляційного суду по суті вирішення спору
є взаємосуперечливими. Так, із однієї сторони суд установлює факт незаконності положень кредитного договору, а з іншої вказує про недоведеність цих обставин.
Крім цього, апеляційний суд не повідомив її про дату, час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року від ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду
не відповідає.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження
Касаційна скарга, серед іншого, мотивована безпідставністю поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства
є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень
(«що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що:
«Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів» (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року);
«Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади
про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення
не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають
вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року);
«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий
лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Ustimenko v. Ukraine, № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року)».
«Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 47, від 03 квітня 2008 року);
«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв`язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95,
§ 61; Khristov v. Ukraine, № 24465/04, § 33, від 19 лютого 2009 року).
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України вказано, що ухвала,
що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини
із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою
про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку
на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку
на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою
про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку
на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою,
не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом
або судом.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження
№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання
про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку
для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку
на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки
про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування
як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити із того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції,
а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Отже, апеляційним судом належним чином не перевірено, чи наведено
ТОВ «Дніпрофінансгруп» поважні причини пропуску більше ніж на три роки строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, чи наявні правові підстави для його поновлення, чи не свідчить таке поновлення про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Проте, апеляційний суд при поновленні такого значного строку формально зазначив, що «заявник ставить питання про його поновлення, посилаючись
на поважні причини його пропуску, оскільки повний текст оскаржуваного рішення отримано 29 грудня 2021 року, після чого товариство звернулося з апеляційною скаргою, яка була повернута. Колегія суддів уважає за необхідне строк поновити». Тобто, обґрунтованого мотивування взагалі немає.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення
про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, провадження № К/990/25232/22).
У справі, яка переглядається, убачається, що:
- у серпні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, визначила відповідачем ПАТ КБ «Надра»;
- 27 серпня 2018 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника ПАТ КБ «Надра», в якій він просив розглядати справу без його участі;
- 03 вересня 2018 року районним судом ухвалено рішення, яким позов
ОСОБА_1 задоволено;
- копія рішення районного суду направлена сторонам ( ОСОБА_1 , ПАТ КБ «Надра»). Докази його отримання відсутні;
- 13 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду першої інстанції із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та про видачу копії рішення суду, мотивуючи це тим, що згідно з договором про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_3, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», товариство є новим кредитором щодо боржника ОСОБА_1 (а. с. 30-34, 41-45);
- 29 грудня 2021 року товариство отримало рішення суду (а. с. 30);
- 28 січня 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вперше звернулося
з апеляційною скаргою, яка ухвалою апеляційного суду від 23 червня 2022 року була повернута заявнику у зв`язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою від 17 травня 2022 року;
- 18 серпня 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 вересня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку
на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі укладеного
з ПАТ КБ «Надра» договору про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року
№ GL48N718070_I_3. Товариство вважало, що строк на апеляційне оскарження пропущений із поважних причин, оскільки копію рішення районного суду товариство отримало лише 29 грудня 2021 року, ухвали апеляційного суду
про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення товариство
не отримувало, з 24 лютого 2022 року на всій території України був запроваджений воєнний стан (а. с. 114-118, 120-121);
- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року поновлено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» строк на апеляційне оскарження рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2018 року
та відкрито апеляційне провадження. Колегія суддів уважала за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки заявник навів поважні причини його пропуску.
Товариство вважає себе новим кредитором та іпотекодержателем на підставі відповідного правочину, який укладено первісним кредитором
та іпотекодержателем через 1,5 роки після визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними. З апеляційною скаргою вдруге звернувся через 3 роки після оскарженого рішення районного суду.
Зазначені доводи товариства є помилковими, так як відповідно до статті 55 ЦПК України (процесуальне правонаступництво) товариство є правонаступником ПАТ КБ «Надра», а не новим учасником справи, а згідно з частиною другою цієї статті всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
ОСОБА_1 вказує про те, що товариство ще у 2020 році повинно було знати
про наявність оскаржуваного рішення районного суду, на підставі якого було виключено запис про іпотеку і заборону відчуження її квартири, яка була предметом договору іпотеки від 07 березня 2008 року № 784863/ФЛ-З.
Разом із цим, апеляційний суд поновив товариству строк на апеляційне оскарження рішення районного суду від 03 вересня 2018 року, який пропущено більше ніж на три роки, не врахувавши положення частини другої статті 358
ЦПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок
про поновлення строку на апеляційне оскарження, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції. Доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо неналежного повідомлення про розгляд справи
Як на одну з підстав касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року ОСОБА_1 посилається на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України, й зазначає, що її не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, жодних повідомлень
чи викликів від суду не надходило.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
ЄСПЛ зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція закріплене «право на суд» разом
із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, § 36, від 21 лютого 1975 року).
Розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу
те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ
до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна,
як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Частиною другою статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
Вказане положення кореспондується з вимогами частини другої статті 12
ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно
до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Положеннями статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком,
щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки
до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи
в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду в приміщенні апеляційного суду на 14:20 год. 29 листопада 2022 року з викликом осіб, які беруть участь
у справі (а. с. 154).
Відповідно до судової повістки про виклик від 13 жовтня 2022 року, адресованої ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_1 (за адресою:
АДРЕСА_1 ), сторони повідомлялися, що справу призначено на 14:20 год. 29 листопада 2022 року (а. с. 155).
29 листопада 2022 року судове засідання не відбулося через відсутність електроживлення, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку. Розгляд справи відкладено на 14:30 год. 17 січня 2023 року
(а. с. 158).
Згідно з судовою повісткою, адресованою, у тому числі, ОСОБА_1
(за адресою: АДРЕСА_3 ), сторін повідомлено,
що розгляд справи перенесено на 14:30 год. 17 січня 2023 року (а. с. 161).
17 січня 2023 року апеляційний суд розглянув дану справу за участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Відомостей про те, чи повідомлені відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України інші учасники справи, зокрема ОСОБА_1 , у постанові Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року не зазначено.
У справі, яка переглядається, установлено, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи на 29 листопада 2022 року
та на 17 січня 2023 року у матеріалах справи відсутні.
Рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки про виклик
на 29 листопада 2022 року, адресоване ОСОБА_1 , повернулося до суду
без вручення з відміткою причин невручення «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про
її незнаходження за адресою, повідомленою суду, тобто фіксація отримання заявником кореспонденції відсутня (а. с. 162).
Зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18). Ця практика є незмінною.
Таким чином, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності
ОСОБА_1 , щодо якої відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право на участь
у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи
на справедливий судовий розгляд.
Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей
про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128 130 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги
на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду,
суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина друга статті 406
ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Верховний Суд уважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року прийнята
без додержання норм процесуального права, тому підлягає скасуванню
з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400 406 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець