ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 200/13520/19-а
адміністративне провадження № К/9901/18122/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 (головуючий суддя: Аляб`єв І.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 (головуючий суддя: Компанієць І.Д., судді: Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі № 200/13520/19-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - УПФУ у м. Краматорську Донецької області (далі - УПФУ у м. Краматорську Донецької області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у переводі з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання судді, як такої, що має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі, який дає право на отримання щомісячного грошового забезпечення судді на підставі статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII);
зобов`язати відповідача перевести позивача, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі, який дає право на отримання щомісячного грошового забезпечення судді на підставі статті 43 Закону № 2862-XII, з пенсії за віком, яку позивач отримувала по досягненню 55 років, на щомісячне грошове утримання судді, пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді;
скасувати рішення пенсійного органу від 26.04.2019 № 64 про відмову у переведенні з пенсії за віком на щомісячне грошове забезпечення судді.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13.01.2020, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка у період з 30.10.2001 по 31.10.2013 обіймала посаду судді Краматорського міського суду, з 01.11.2013 по 02.07.2018 - судді Апеляційного суду Донецької області. Наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 288 від 02.07.2018 позивачка відрахована зі штату Апеляційного суду Донецької області внаслідок припинення повноважень судді у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років.
Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 16 років 08 місяців 3 дні.
З червня 2008 року позивачка отримує пенсію за віком, призначену згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
З інформації, зазначеній у довідці Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у період з 01.12.1987 по 16.12.1996 працювала начальником юридичного відділу Старокраматорського машинобудівельного заводу ім. Орджонікідзе, з 17.12.1996 по 29.10.2001 юристом Краматорського управління по газопостачанню та газифікації.
15.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Краматорську із заявою про переведення з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання згідно із Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Рішенням №64 від 26.04.2019 пенсійний орган відмовив позивачці у переведені з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону №1402-VIII. Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 відрахована зі штату Апеляційного суду Донецької області внаслідок припинення повноважень судді у зв`язку з досягненням нею шістдесяти п`яти років, що не відповідає вимогам статті 142 Закону № 1402-VIII.
21.08.2019 ОСОБА_1 повторно звернулася до УПФУ в м. Краматорську із заявою довільної форми про переведення її з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання, відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення, а саме Закону № 2862-XII.
Листом від 10.09.2019 відповідач повідомив заявницю про відсутність правових підстав для переходу з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону № 1402-VIII.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що була суддею з жовтня 2001 року та у липні 2018 року її повноваження судді припинені в зв`язку з досягненням 65 років. На день звільнення її стаж на посаді судді складав 16 років 8 місяців 1 день. Водночас, на момент призначення суддею, був чинним Закон №2862-ХІІ, стаття 43 якого передбачала, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менш 20 років і досяг 55 річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання призначався пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. Тобто, кожен суддя який звільнився мав право на відставку незалежно від наявності 20 років роботи на посаді судді та мав право на отримання грошового утримання судді відповідно до кількості повних років.
Натомість у 2016 році був прийнятий Закон № 1402-VIII, який погіршив права позивачки, проте надав право зарахувати до стажу судді певний проміжок роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, до суддівського стажу підлягає зарахуванню 3 роки професійної діяльності ОСОБА_1 та загальний стаж становить 19 років 8 місяців 1 день, що дає позивачці право на отримання щомісячного грошового утримання пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання відповідно до статті 43 Закон № 2862-ХІІ, проте відповідач відмовив у такому переведенні, мотивуючи відмову тим, що позивачка відрахована зі штату суду внаслідок припинення повноважень у зв`язку із досягненням 65-річчя, що не відповідає вимогам статті 142 Закону № 1402-VIII.
За позицією позивачки, така відмова пенсійного органу є протиправною, оскільки за принципом правової визначеності до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент її призначення суддею в 2001 року, тобто Закон № 2862-ХІІ.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади з посади за власним бажанням і обумовлена наявністю у особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Водночас в контексті обставин цієї справи відсутні підстави для переведення позивачки з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з огляду на таке: 1) позивачкою подано заяву про переведення її на пенсію відповідно до Закону № 1402-VIII, а не до Закону № 2862-ХІІ, як зазначає у позові. Крім того, пенсія повинна призначатися на підставі діючого на час звернення із відповідною заявою до пенсійного органу Закону; 2) право на щомісячне довічне грошове утримання має суддя, який вийшов у відставку, а не відрахований зі штату суду внаслідок припинення повноважень судді у зв`язку із досягненням пенсійного віку (стаття 142 Закону № 1402-VIII); 3) позивачка не має необхідних двадцяти років стажу роботи на посаді судді (стаття 116 Закону № 1402-VIII); 4) до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання позивачка не надала підтверджуючі документи про відставку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України).
Одночасно відповідач констатував, що пенсія позивачці виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час припинення ОСОБА_1 повноважень судді у зв`язку з досягненням 65 років (02.07.2018) діяв Закон № 1402-VIII. Відповідно до приписів статті 137 цього Закону (зі змінами та доповненнями) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 69 Закону №1402-VIII для цілей цього Закону вважається стажем професійної діяльності у сфері права - стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.12.1987 по 16.12.1996 позивачка працювала на посаді начальника юридичного відділу Старокраматорського машинобудівного заводу, з 17.12.1996 по 29.10.2001 працювала юристом Краматорського управління по газопостачанню та газифікації. На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області 15.10.2001 був чинним Закон № 2862-ХІІ, який, зокрема, передбачав, що на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дійшли висновку, що право на зарахування стажу роботи в галузі права три роки мають судді, яких було призначено на посаду судді місцевого суду вперше згідно з вимогами, встановленими цим Законом на день їх призначення. За таких обставин, суди констатували, що до стажу роботи на посаді судді позивачці повинно бути зараховано три роки стажу її роботи в галузі права. Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 19 років 8 місяців 3 дні.
Водночас, за правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку. Таким чином, отримання довічного грошового утримання передбачено суддями у відставці за наявності стажу роботи на посаді судді не менш 20 років.
Отже, підсумовуючи наведене, суди обох інстанцій дійшли висновку, що у пенсійного органу були відсутні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію за Законом № 1402-VIII в зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного стажу роботи на посаді судді та припиненням нею повноважень судді в зв`язку з досягненням 65 років, а не з підстав виходу у відставку.
В спростування доводів позивачки про звуження змісту її прав внаслідок прийняття Закону № 1402-VIII суд апеляційної інстанції зазначив, що стаття 137 наведеного Закону була доповнена частиною другою, за якою позивачка, вже після припинення повноважень судді у зв`язку із досягненням 65 років, отримала можливість зарахувати до стажу роботи на посаді судді три роки стажу професійної діяльності.
Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ, яка передбачала, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», оскільки на час припинення позивачем в липні 2018 року повноважень судді у зв`язку з досягненням 65 років зазначений Закон втратив чинність.
Окремо суд апеляційної інстанції констатував, що усвідомлюючи, що з огляду на її вік та стаж попередньої робити на час досягнення 65-річного віку ОСОБА_1 не отримає право на звільнення з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, остання погодилася із запропонованими чинним законодавством умовами праці та соціального захисту професійного судді. Також позивачка не скористалася своїм правом отримання матеріального забезпечення за правилами статті 43 Закону №2862, який був чинним на час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у жовтні 2009 року.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржниця стверджує, що при призначенні на посаду судді (жовтень 2001 рік) мала легітимні очікування, що по досягненню 65 років, вона на підставі статті 43 Закону № 2862-ХІІ (який був чинний на той час) матиме можливість піти у відставку при стажі роботи на посаді судді менше 20 років і отримувати довічне утримання з розрахунку до кількості відпрацьованих повних років праці суддею. Проте внаслідок зміни правового регулювання відбулося звуження змісту її прав та гарантій. За таких обставин скаржниця вважає, що має право на отримання щомісячного грошового утримання судді відповідно до статті 43 Закону № 2862-ХІІ.
Водночас зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивачкою не оскаржуються висновки судів попередніх інстанцій в частині необхідності зарахування додатково до стажу роботи на посаді судді трьох років стажу її роботи в галузі права.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
У справі, що розглядається ставиться питання про те, чи може розповсюджувати свою дію закон, який втратив чинність (стаття 43 Закону № 2862-ХІІ) на правовідносини, які виникли після втрати ним чинності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншими нормативно-правовими актами.
Отже, в зазначеному рішенні Конституційного Суду України, визначено, що на правовідносини які виникли і закінчилися до набрання чинності «нового» закону не поширюється дія нового закону.
У справі, що розглядається правовідносини виникли в момент дії Закону № 2862-ХІІ, однак, такі не закінчилися, вони продовжуються. Водночас, законодавство щодо даних правовідносин набуло змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка була призначена на посаду судді вперше у період дії Закону № 2862-ХІІ.
Положеннями частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ визначалося, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Проте, із набранням чинності Законом № 2453-VІ (з 01.01.2011) положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ втратили чинність.
З 30.09.2016 набрав чинності Закон № 1402-VIII, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Оскільки правовідносини не закінчилися з прийняттям «нового» закону, то до правовідносин, які продовжуються слід застосовувати норми того закону, який чинний на певну подію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 288 від 02.07.2018 позивачка відрахована зі штату Апеляційного суду Донецької області внаслідок припинення повноважень судді у зв`язку із досягненням шістдесяти п`яти років.
За вимогами пункту 1 частини сьомої статті 126 Конституції України, повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею 65 років.
На час припинення ОСОБА_1 повноважень судді у зв`язку з досягненням 65 років (02.07.2018) діяв Закон № 1402-VIII. Зазначений Закон діяв також і на момент звернення позивачки до пенсійного органу із питання переведення її з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання.
За правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Відповідно до частини першої статті 142 цього Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання(…).
Частиною другою цієї статті встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
На підставі частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (…).
Отже, з набранням чинності Закону № 1402-VIII, право судді на відставку обумовлене працею на посаді судді не менше 20 років.
Своєю чергою, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, з урахуванням додаткових трьох років стажу роботи в галузі права, становить 19 років 8 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за нормами Закону № 1402-VIII.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не може скористатися правовою нормою у вказаних правовідносинах, яка вже втратила чинність.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.07.2019 у справі № 320/1175/17-а (2-а/320/84/84/17), щодо застосування норм права у часі.
Суд апеляційної інстанції також слушно зазначив про те, що усвідомлюючи, що з огляду на її вік та стаж попередньої робити на час досягнення 65-річного віку ОСОБА_1 не отримає право на звільнення з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, остання погодилася із запропонованими чинним законодавством умовами праці та соціального захисту професійного судді. Також позивачка не скористалася своїм правом на отримання матеріального забезпечення за правилами статті 43 Закону № 2862-ХІІ, який був чинним на час призначення позивачу пенсії за віком (червень 2008 року) відповідно до вимог Закону № 1058-IV у жовтні 2009 року.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним.
Водночас, касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень судів попередніх інстанції.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі №200/13520/19-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Шарапа