ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 200/1465/19-а

адміністративне провадження № К/9901/35447/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (суддя Давиденко Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Міронова Г.М.) у справі №200/1465/19-а за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року №0071501200 про збільшення суми грошового зобов`язання за екологічним податком (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) в розмірі 3718069 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речовин і відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються. Зазначає, що при визначені об`єкту оподаткування по екологічному податку контролюючим органом необґрунтовано взятий весь об`єм виробничо-технологічних втрат природного газу як об`єм викидів в атмосферне повітря, оскільки об`єкт оподаткування екологічним податком визначається шляхом встановлення фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення. Метан є парниковим газом та парникові гази не є забруднюючими речовинами в розумінні норм чинного законодавства, яке регулює спірні питання.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 19 жовтня 2018 року №0071501200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що метан є парниковим газом та не відноситься до забруднюючих речових та відповідно до діючого законодавства викиди метану не нормуються. Податковий кодекс України (далі - ПК України) не визначає поняття «забруднююча речовина», зокрема, стаття 243 ПК України встановлює відповідні ставки податку за викиди в атмосферне повітря саме забруднюючих речовин, перелік яких є вичерпним.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що метан є забруднюючею речовиною відповідно до додатку 2 Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів, який ратифіковано Законом України від 3 лютого 2016 року №980-VІІІ. Перелік забруднюючих речовин затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року №104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та вуглеводів і за викиди яких справляється збір, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за №322/6610. Вважає, що придбаний позивачем природний газ використовувався на виробничо-технологічні витрати та виробничо-технологічні втрати та є втратами (витратами) природного газу саме через газорозподільні та внутрішньобудинкові мережі, які є стаціонарними джерелами забруднення. Дані втрати (витрати) є викидами та об`єктом оподаткування екологічним податком. Фактичні обсяги забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами визначаються суб`єктами господарювання відповідно до затверджених в установленому порядку Методик та питомих викидів, що і було враховано контролюючим органом під час проведення перевірки.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючої речовини «метан» за період з 8 червня 2015 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 вересня 2018 року № 54/28-10-50-12-08/03361075 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року №0071501200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за екологічним податком (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення) в розмірі 3718069, 94 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2947455,94 грн та за штрафними санкціями у розмірі 743614 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пунктів 249.2, 249.3 статті 249 ПК України, в результаті чого занижена сума екологічного податку з викидів забруднюючої речовини «метан» в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму 2 974 455,94 грн.

Судовими інстанціями установлено, що 26 травня 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, позивачу надана ліцензія на здійснення розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, строк дії якої продовжений відповідно до Протокольного рішення від 21 квітня 2015 року № 1 на період проведення антитерористичної операції.

Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснювався касаційний перегляд у справі (№160/8128/18) з подібними правовідносинами та сформовано висновок про те, що ПК України встановлено обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів. При нарахуванні екологічного податку застосовуються методики, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789) «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами».

Приймаючи рішення у зазначеній справі, Суд зазначив, що підпунктом 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України екологічний податок - загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Підпунктом 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 ПК України встановлено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», а правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України від 16 жовтня 1992 року N 2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря».

Так, відповідно до статті 1 Закону «Про охорону атмосферного повітря» забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що наявна або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Норми ПК України не встановлюють виключного переліку забруднюючих речовин, обсяги яких є об`єктом та базою оподаткування екологічним податком.

З метою встановлення ставок податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення перелік окремих забруднюючих речовин встановлений нормою пункту 243.1 статті 243 ПК, серед яких «вуглеводні» та «тверді речовини».

Перелік забруднюючих речовин, що об`єднані у зазначених групах, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року № 104 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 322/6610) «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір». До вуглеводнів, згідно з цим переліком, входить метан. Та обставина, що цей наказ регулював відносини щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, не змінює сутність метану як забруднюючої речовини і в цілях справляння екологічного податку. З набранням чинності ПК України збір за забруднення навколишнього природного середовища набув інноваційних ознак в розділі VIII «Екологічний податок», проте не змінив своєї сутності та призначення.

За визначенням статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року N 2665-III «Про нафту і газ» газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією.

До вуглеводнів належать органічні речовини, що складаються лише з вуглецю (карбону) та водню (гідрогену). До них відносять насичені вуглеводні СnН2n+2 (метан, етан тощо), ненасичені СnН2n та СnН2n2-2.

Отже, метан належить до вуглеводнів і згідно з додатком ІІ Протоколу про регістри викидів і перенесення забруднювачів від 21 травня 2003 року (ООН; Протокол, Міжнародний документ) метан (CH 4) - забруднююча речовина.

Сутність виробничо-технологічних витрат та втрат (нормованих втрат) газу розкрито в методиках, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року №264 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 року за №570/789) «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами».

Так, у розділах 1, 4 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами виробничо-технологічні втрати газу визначено як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів. Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об`єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з`єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання. До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання (розділи 1, 3 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами).

Таким чином, Верховний Суд у даній справі дійшов висновку, що позивач зобов`язаний сплатити екологічний податок з обсягів природного газу на виробничо-технологічні (нормовані) втрати та виробничо-технологічні витрати, оскільки ці обсяги є викидами забруднюючої речовини (метану) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за ставкою, встановленою пунктом 243.1 статті 243 ПК України для вуглеводнів.

З урахуванням наведеного, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції, який під час нового розгляду повинен дослідити надані сторонами докази щодо визначення обсягу фактичних викидів метану, який підлягає оподаткуванню екологічним податком, зокрема надати оцінку розрахункам податкового органу.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року скасувати та справу №200/1465/19-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко Л.І. Бившева