Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 200/14747/16-ц

провадження № 61-45491св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вищий навчальний заклад «Університет імені Альфреда Нобеля»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» (далі - ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля») про скасування наказу, поновлення на роботі, переведення на іншу посаду та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 02 березня 2009 року він працював на посаді старшого охоронця у закритому акціонерному товаристві «Дніпропетровський університет економіки та права», правонаступником якого є ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля».

01 липня 2009 року він переведений на посаду начальника відділу безпеки та охорони.

Згідно з наказом відповідача від 05 серпня 2016 року № 104-К його звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказував, що при його звільненні відповідач допустив порушення вимог чинного трудового законодавства України, а саме йому не запропоновані вакантні посади, наявні на підприємстві, та не враховано його переважне право на залишення на роботі.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив скасувати наказ ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» від 01 червня 2016 року № 84-А «Про скорочення штату» та наказ від 05 серпня 2016 року № 104-К «Про звільнення»; поновити його на роботі на посаді начальника відділу безпеки та охорони ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» з 06 серпня 2016 року з переведенням на посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06 серпня 2016 року до 31 травня 2017 року у розмірі 34 936,10 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» від 05 серпня 2016 року № 104-К «Про звільнення».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу безпеки та охорони Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля з 06 серпня 2016 року з переведенням на посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля».

Стягнуто з ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2016 року до 14 серпня 2017 року у розмірі 43 457,10 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві, що є підставою для скасування наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 , поновлення останнього на роботі на посаді начальника відділу безпеки та охорони ПВНЗ Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля з 06 серпня 2016 року із переведенням на посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля», а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Здійснюючи розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці складала: 3 455,90+3 531,30 = 6 987,20 грн (довідка про доходи), у червні 2016 року та липні 2016 року встановлено 41 робочий день (19+22) (графік робочого часу), а тому середньоденний заробіток позивача складає 170,42 грн (6 987,20/41=170,42 грн), а число робочих днів за час вимушеного прогулу (з 06 серпня 2016 року до 14 серпня 2017 року) складає 255 днів, отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 43 457,10 грн( 255*170,42= 43 457,10 грн).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині переведення ОСОБА_1 на іншу посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Університету імені Альфреда Нобеля» скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

Змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору.

Стягнуто з ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06 серпня 2016 року до 14 серпня 2017 року у розмірі 34 983,45 грн з утриманням із цієї суми податків і інших обов`язкових платежів.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розрахунок середнього заробітку, не врахував, що в довідці про доходи ОСОБА_1 вказано суму з обов`язковими платежами, які потребують перерахування до бюджету, що призвело до неправильного визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції, здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходив із розміру заробітної плати позивача (без урахування обов`язкових відрахувань).

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, поновлюючи позивача на роботі на посаді начальника відділу безпеки та охорони ПВНЗ Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля із переведенням на посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля», вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не наділений повноваженнями роботодавця та не може вирішувати питання переведення працівника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції; скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 серпня 2017 року до 22 вересня 2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про зменшення розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на його користь з 43 457,10 грн до 34 983,45 грн, не врахував, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів, тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абз. 3 пункт 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100).

Також апеляційний суд, порушивши норми процесуального права, відмовив йому у розгляді його вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 серпня 2017 року до 22 вересня 2017 року.

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» від 01 червня 2016 року № 84-А «Про скорочення штату» та наказу від 05 серпня 2016 року № 104-К «Про звільнення», поновлення його на роботі на посаді начальника відділу безпеки та охорони ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» з 06 серпня 2016 року з переведенням на посаду старшого чергового Служби контрольно-пропускного режиму ВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу ЗАТ «Дніпропетровський університет економіки та права» від 02 березня 2009 року № 113 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ЗАТ «Дніпропетровський університет економіки та права» з 02 березня 2009 року на посаду старшого охоронця зміни (пост № 5) відділу безпеки та охорони.

Згідно з наказом від 01 липня 2009 року № 280/1-К ОСОБА_1 01 липня 2009 року переведений на посаду начальника відділу безпеки та охорони.

На підставі наказу від 26 жовтня 2010 року№ 190 ЗАТ «Дніпропетровський університет економіки та права» реорганізовано шляхом перетворення у ТОВ «Дніпропетровський університет економіки та права» імені Альфреда Нобеля.

Згідно з наказом від 23 серпня 2011 року № 152-А ТОВ «Дніпропетровський університет економіки та права» імені Альфреда Нобеля перейменовано у ТОВ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля».

На підставі наказу від 31 травня 2013 року № 134-А ТОВ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля» реорганізовано шляхом перетворення у ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля».

Наказом відповідача від 30 травня 2016 року № 81-А «Про реорганізацію та створення структурних підрозділів» вирішено реорганізувати з 01 червня 2016 року існуючий структурний підрозділ адміністративно-господарське управління в новий з назвою Департамент адміністративно-господарської діяльності. Включити до структури департаменту такі підрозділи: комунальну службу, учбові корпуси № 1, 2, гуртожитки № 1, 2, ремонтно-будівельну групу, палац студентів, гараж, відділ безпеки та охорони. Створити з 01 липня 2016 року новий структурний підрозділ з назвою Центр контрольно-пропускного режиму, підпорядкувавши його департаменту адміністративно-господарської діяльності. Призначити комісію щодо визначення функцій і повноважень та відбору працівників на роботу до нової структури.

Наказом відповідача від 06 червня 2016 року № 82-А «Про скорочення штату» в зв`язку зі створенням нової структури та з метою приведення штату співробітників університету у відповідність із зменшенням обсягу робіт вирішено скоротити з 05 серпня 2016 року штат університету на 21 одиницю, а саме відділ безпеки та охорони: начальник - 1 ставка, старший охоронник - 4 ставки, охоронник - 8 ставок, сторож - 8 ставок. Покладено обов`язок на начальника відділу розвитку персоналу та електронного документообігу ОСОБА_2 персонально попередити працівників (письмово) про наступне вивільнення та запропонувати виходячи з можливостей університету, переведення на іншу посаду.

Наказом відповідача від 01 червня 2016 року № 83-А «Про скасування наказу № 82 від 06 червня 2016 року» в зв`язку з технічною помилкою у даті визнано недійсним наказ від 06 червня 2016 року № 82-А.

Згідно з наказом від 01 червня 2016 року № 84-А «Про скорочення штату», в зв`язку зі створенням нової структури та з метою приведення штату співробітників університету у відповідність із зменшенням обсягу робіт, вирішено скоротити з 05 серпня 2016 року штат університету на 21 одиницю, а саме відділ безпеки та охорони: начальник - 1 ставка, старший охоронник - 4 ставки, охоронник - 8 ставок, сторож - 8 ставок. Покладено обов`язок на начальника відділу розвитку персоналу та електронного документообігу ОСОБА_2 персонально попередити працівників (письмово) про наступне вивільнення та запропонувати виходячи з можливостей університету переведення на іншу посаду.

01 червня 2016 року ОСОБА_1 ознайомлений з наказом від 01 червня 2016 року № 84-А «Про скорочення штату» та попереджений про звільнення в зв`язку зі скороченням штату та штатного розпису із зазначенням, що вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивача, відсутні.

Наказом відповідача від 21 червня 2016 року № 97/1-А «Про внесення змін до наказу № 81-А від 30 травня 2016 року «Про реорганізацію та створення структурних підрозділів» у зв`язку зі змінами кадрового складу університету та зміною назви структурного підрозділу вирішено створити з 01 липня 2016 року новий структурний підрозділ з назвою Служба контрольно-пропускного режиму, підпорядкувавши його департаменту адміністративно-господарської діяльності. Призначити комісію щодо визначення функцій і повноважень та відбору працівників на роботу до нової структури. З 01 липня 2016 року внесено зміни до штатного розпису університету, а саме: служба контрольно-пропускного режиму: старший черговий - 4 ставки, черговий - 8 ставок, адміністратор бюро перепусток - 2 ставки.

Згідно з наказом відповідача від 05 серпня 2016 року № 104-К ОСОБА_1 , начальника відділу безпеки та охорони Департаменту адміністративно-господарської діяльності, 05 серпня 2016 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом відповідача від 06 серпня 2016 року № 107-К «Про переведення» працівників відділу безпеки та охорони Департаменту адміністративно-господарської діяльності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 переведено на посади старшого чергового (чергового) служби контрольно-пропускного режиму Департаменту адміністративно-господарської діяльності з 06 серпня 2016 року.

Згідно з наказом відповідача від 06 серпня 2016 року № 109-К «Про прийняття» ОСОБА_13 (який не працював у відділі безпеки та охорони до його скорочення) прийнято на посаду чергового служби контрольно-пропускного режиму Департаменту адміністративно-господарської діяльності з 06 серпня 2016 року, зі строком випробування три місяці.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо вирішення апеляційним судом позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить із такого.

У справі, що переглядається, суд, установивши, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного трудового законодавства України, скасував наказ відповідача про звільнення позивача та поновив позивача на роботі.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до абзацу 6 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац третій пункту 3 Порядку).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податків та зборів є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків та зборів.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні судового рішення та, відповідно, відрахуванню при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд апеляційної інстанції помилково виходив із того, що при розрахунку має бути врахований розмір заробітної плати позивача без урахування обов`язкових відрахувань та не врахував, що

в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 заробітна плата за останні два місяці складала: 3 455,90+3 531,30 = 6 987,20 грн.

Відповідно до графіка робочого часу у червні 2016 року та липні 2016 року встановлено 41 робочий день (19+22).

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 170,42 грн (6 987,20:41=170,42 грн.)

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу (з 06 серпня 2016 року до 14 серпня 2017 року) складає 255 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача становить 43 457,10 грн ( 255*170,42= 43 457,10 грн).

Суд першої інстанції, правильно здійснивши розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 43 457,10 грн.

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення районного суду.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 серпня 2017 року до 22 вересня 2017 року, колегія суддів виходить із такого.

У запереченнях на апеляційну скаргу та у додаткових письмових поясненнях, що подані до апеляційного суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 14 серпня до 22 вересня 2017 року у розмірі 4 942,18 грн.

Апеляційний суд правильно виходив із того, що вказані вимоги позивача не підлягають розгляду, оскільки відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд, відмовивши йому у розгляді його вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 серпня 2017 року до 22 вересня 2017 року, порушив норми процесуального права, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк