Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 200/14798/15-ц

провадження № 61-5049св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року в складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства (далі - ДП) «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 20-А від 30 червня 2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 21-А від 07 липня 2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 » та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 05 травня 2009 року вона працювала в ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на посаді начальника відділу управління персоналом. Наказом № 20-А від 30 червня 2015 року їй оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилось у неправомірній відсутності на робочому місці протягом робочого часу тривалістю більше трьох годин. Наказом № 21-А від 07 липня 2015 року їй оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків у частині надання недостовірної інформації у табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року.

Вважала вказані накази незаконними, оскільки будь-яких порушень трудової дисципліни з її боку не було, оголошення їй доган стало наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та виконуючим обов`язки директора ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» ОСОБА_2 Описова частина наказу від 30 червня 2015 року не містить жодної інформації про дату й час, протягом якого вона нібито неправомірно була відсутня на робочому місці. Описова частина наказу від 07 липня 2015 року також не містить інформації про дату й час вчинення нею дисциплінарного проступку, а також у чому саме полягало надання недостовірної інформації у табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року. До того ж зазначала, що в порушення вимог частини першої статті 149 КЗпП України відповідач до винесення наказів не зажадав від неї жодних письмових пояснень.

Незаконне притягнення двічі протягом одного тижня до дисциплінарної відповідальності завдало їй значних моральних страждань, призвело до побоювань щодо незаконного звільнення, до прикладання додаткових зусиль щодо організації нею свого життя, у зв`язку з чим вважала, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду.

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» та просила визнати незаконним і скасувати наказ ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 45-К від 25 серпня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 15 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що наказом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 45-К від 25 серпня 2015 року її звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Зазначала, що наказ про її звільнення є незаконним, оскільки вона не допускала невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. У наказі не наведено жодного конкретного випадку порушення з її боку трудової дисципліни, як і інформації про час і дату її нібито неодноразових спізнень на роботу. З цього приводу також ніхто не вимагав від неї пояснень. Не було також претензій з боку керівництва та не вимагалось від неї пояснень з приводу неналежної якості вихідних документів, що подавались на підпис керівникові. Колективні скарги на її нібито дестабілізуючу поведінку не є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Окрім цього вказувала, що внаслідок незаконного звільнення їй завдано моральної шкоди, яка полягає у значних моральних стражданнях, розмір якої оцінений нею у 15 000, 00 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року вищевказані цивільні справи об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано накази ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 20-А від 30 червня 2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », № 21-А від 07 липня 2015 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », та № 45-А від 25 серпня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект».

Стягнуто з ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 32 890, 74 грн та моральну шкоду в розмірі 18 000, 00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не додержані правила й порядок застосування дисциплінарних стягнень при звільненні ОСОБА_1 , у зв`язку з чим накази про оголошення їй догани, як і наказ про її звільнення, є незаконними і підлягають скасуванню, а позивач поновленню на роботі з виплатою їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Крім того місцевий суд врахував, що такі дії відповідача призвели до значних моральних страждань позивача, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на її користь моральної шкоди в заявленому нею розмірі.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищевказане заочне рішення суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року та постановуДніпропетровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 237 КЗпП України не залучив його, як посадову особу, яка підписала оскаржувані накази, до участі в справі в якості третьої особи, чим позбавив його можливості бути присутнім у судовому засіданні, надати свої пояснення по суті спору з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення. У свою чергу, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, правової оцінки цьому не надав.

Вважає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи, не врахували, що причини відсутності працівника на роботі можна визнати поважними, якщо вони виключають вину працівника, проте суди не перевірили наскільки позивач намагалась уникнути можливості прогулу й безпідставно визнали причини відсутності її на роботі поважними.

Також суди дійшли до неправильного висновку щодо запізнення позивача на роботу лише 11 серпня 2015 року, оскільки такі порушення позивач допускала й 13, 20 та 28 серпня 2015 року, а тому помилково скасували наказ про її звільнення.

До того ж зазначає, що суди неправильно розрахували середній заробіток за час вимушеного прогулу, сума якого згідно з його розрахунком за період з 26 серпня 2015 року по 22 січня 2016 року складає 2 443, 77 грн, а не 32 890, 00 грн, а також безпідставно, без наведення обґрунтованих мотивів, стягнули моральну шкоду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 липня 2019 року справа № 200/14798/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що наказом виконуючого обов`язки директора ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» ОСОБА_2 № 20-А від 30 червня 2015 року начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що проявилось у неправомірній відсутності на робочому місці протягом робочого часу тривалістю більше трьох годин.

Наказом № 21-А від 05 липня 2015 року начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків у частині надання недостовірної інформації в табелі обліку робочого часу по адміністративно-управлінському підрозділу за червень 2015 року.

Наказом ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» № 45-К від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією, трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Вважаючи вищевказані накази незаконними, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання їх незаконними та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , який не брав участі в справі, подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки в такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Оскаржуючи заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 січня 2016 року в апеляційному порядку, ОСОБА_2 вказував на те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, оскільки встановив обставини незаконності підписаних ним як виконуючим обов`язки директора ДП «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень, що відповідно до статті 237 КЗпП України може бути підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати заподіяну підприємству шкоду.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року не містить мотивів та обґрунтувань висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 .

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув дану справу без повідомлення учасників справи, що є порушенням частини третьої статті 368 ЦПК України, оскільки з огляду на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги майнового та немайнового характеру розгляд цієї справи повинен здійснюватися апеляційним судом у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухваленого в справі судового рішення апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов