ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 200/1488/20-а
адміністративне провадження № К/9901/20822/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Аканової О. О. від 26 травня 2020 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Гайдара А. В., Блохіна А. А., Казначеєва Е. Г. від 15 липня 2020 року
у справі № 200/1488/20-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"
до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (далі також - позивач, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (далі також - відповідач), в якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо неузгодження плану ліквідації аварії на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", "Шахта Білицька", шахта "Добропільська" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", ВСП "Шахтоуправління "Білозерське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", "Шахта "Піонер" та зобов`язати узгодити план ліквідації аварії на ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", "Шахта Білицька", шахта "Добропільська" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", ВСП "Шахтоуправління "Білозерське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", "Шахта "Піонер" на період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.
3. 17 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 200/1488/20-а, у якій просить такі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
5. 19 жовтня 2020 року від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що узгодження плану ліквідації аварії, який є предметом позову у цій справі, не належить до владних управлінських функцій відповідача, а тому спірні правовідносини, що склалися між сторонами по даній справі, є господарсько-правовими.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
7. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки діяльність відповідача щодо погодження плану ліквідації аварії є публічно-владною управлінською функцією щодо реалізації державного нагляду (контролю) по запобіганням аваріям на гірничих підприємствах і готовністю підприємств до виконання робіт з їх ліквідації. Відносини щодо ліквідації аварій та їх наслідків здійснюється не на підставі договору, а безпосередньо в межах функцій відповідача, план ліквідації аварії є документом, за яким ці функції виконуються.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
10. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
11. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
12. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
13. Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
15. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
16. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93, заява № 8225/78).
17. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
18. Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
20. Суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
21. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
22. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
23. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
26. Як слідує з обставин даної справи, спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок неузгодження плану ліквідації аварій ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на перше півріччя 2020 року відповідачем - Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном.
27. Вирішуючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спір у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, притаманні суб`єкту владних повноважень. Суди дійшли висновку, що даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
28. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу.
29. За змістом статті 133 Кодексу цивільного захисту України, суб`єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку.
30. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди.
31. Суб`єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
32. Відповідно до Порядку здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2017 року № 5 (далі - Порядок), останній визначає механізм здійснення аварійно-рятувальними службами постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, щодо яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.
33. Згідно із пунктами 2, 4 Порядку, аварійно-рятувальному обслуговуванню підлягають суб`єкти господарювання, галузі та окремі території, щодо яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій. Обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до договору.
34. Право на здійснення обслуговування мають аварійно-рятувальні служби, що утворені на професійній основі та атестовані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2013 року № 828 «Про затвердження Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників».
35. У разі відсутності на об`єкті суб`єкта господарювання власної об`єктової аварійно-рятувальної служби, атестованої в установленому порядку для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, виникнення яких можливе на зазначеному об`єкті, обслуговування такого об`єкта здійснюється іншими аварійно-рятувальними службами, а на об`єкті, що має стратегічне значення для економіки та/або безпеки держави, - державними аварійно-рятувальними службами, атестованими відповідно до законодавства. Обслуговування суб`єктів господарювання, у власності, володінні або користуванні яких перебувають об`єкти, діяльність яких пов`язана з веденням гірничих робіт або експлуатацією гірничих виробок, здійснюється державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (пункт 5 Порядку).
36. Пунктом 6 Порядку визначено, що обслуговування здійснюється на підставі відповідного договору, що укладається між суб`єктом господарювання та аварійно-рятувальною службою, за письмовим зверненням уповноваженої особи суб`єкта господарювання до відповідної аварійно-рятувальної служби з одночасним поданням відомостей, визначених за результатами ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки, декларації безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, які підлягають обслуговуванню.
37. Вартість обслуговування визначається згідно з розрахунком, що є невід`ємною частиною договору на обслуговування. Формування вартості обслуговування об`єкта суб`єкта господарювання державними аварійно-рятувальними службами здійснюється згідно з економічно обґрунтованими плановими витратами відповідного підрозділу (оперативної одиниці) аварійно-рятувальної служби, пов`язаними з його обслуговуванням, визначеними на підставі національних положень (стандартів), державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів з урахуванням цін на матеріальні ресурси та послуги відповідно до вимог законодавства. Вартість обслуговування для аварійно-рятувальних служб визначається з урахуванням витрат, пов`язаних з організацією здійснення обслуговування. Оплата за обслуговування здійснюється за фактично виконані роботи на підставі відповідного акта (пункт 9 Порядку).
38. З системного аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктів господарювання, у власності, володінні або користуванні яких перебувають об`єкти, діяльність яких пов`язана з веденням гірничих робіт або експлуатацією гірничих виробок, здійснюється державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами на договірній основі. Отже, укладення договору на аварійно-рятувальне обслуговування суб`єкта господарювання є обов`язковим в силу законодавчих приписів.
39. Як указано в пункті 6 Порядку, одночасно із договором на аварійно-рятувальне обслуговування суб`єктом господарювання подається, серед іншого, план ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, які підлягають обслуговуванню. Звідси слідує, що умовою погодження ПЛА є наявність погодженого та укладеного між сторонами договору обслуговування.
40. Як установлено судами попередніх інстанцій, в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/451/19 за позовом ТОВ «Шахта «Білозерська» до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача.
41. При цьому, із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/454/19 за позовом ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України про врегулювання розбіжностей до договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування об`єктів та визнання укладеним зазначеного договору в редакції позивача.
42.Таким чином, відносини у цій справі випливають з умов відповідного договору, та узгодження ПЛА є складовою частиною таких договірних відносин. При цьому, в цих відносинах відповідач не здійснює управлінські функції, тобто не виступає суб`єктом владних повноважень.
43. Отже, характер спірних правовідносин у цій справі не є публічно-правовим, оскільки випливає з договірних відносин між позивачем і відповідачем.
44. Виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог і характеру спірних правовідносин, спір у цій справі не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, наведеному в пункті 1 частини першої статті 4 КАС України, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
45. Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
46. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
47. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що даний спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності сторін, тобто не є спором між учасниками публічно-правових відносин та, у відповідності до вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
48. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 200/1489/20-а, від 18 листопада 2020 року у справі № 160/1487/20, від 12 березня 2019 року у справі № 918/331/18.
49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду 26 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі №200/1488/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Я. О. Берназюк
Н. В. Коваленко