ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 200/15065/18
провадження № 61-9117св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє
адвокат Сидоренко Олег Андрійович, на рішення Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року у складі судді Куцевола В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є
ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якими у період перебування у зареєстрованому шлюбі було придбано 1/2 частину житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та який було оформлено на ОСОБА_4 .
3. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що він, як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , фактично прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав із спадкодавцем.
4. Посилався на те, що з метою прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_5 на належну їй частку у спільній сумісній власності з ОСОБА_4 , у 2018 році він звернувся із заявою до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори. За результатами розгляду зазначеної заяви,
10 січня 2018 року державним нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з огляду на відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
5. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог
ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , просив суд:
- визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарчими будівлями, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , становила 43/200 частини;
- визнати за ним ( ОСОБА_2 ) право власності на 43/480 частин житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Стислий виклад позиції інших учасників справи
6. ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , посилаючись на їх безпідставність.
7. Зазначала, що за час спільного життя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ними було придбано 1/2 частину житлового будинку з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому, з огляду на наявність інших співвласників, зареєстровано за ОСОБА_4 право на ідеальну частку, яка складається з 43/100 частин домоволодіння. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складалось з 43/100 частин вищезазначеного домоволодіння, за прийняттям якої звернулись: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_7 - донька, діти сина ОСОБА_8 -
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Після смерті батька, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на належну йому частку у спадковому майні, також свідоцтва були отримані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3
(у зв`язку із смертю ОСОБА_7 ). Згодом вона набула право власності за договором купівлі-продажу часток, які належали ОСОБА_10 та
ОСОБА_9 , у зв`язку з чим вона стала власником 86/300 частин вищезазначеного домоволодіння, а ОСОБА_1 - 43/300 частин.
8. Зауважувала, що оскільки ОСОБА_1 знав про те, що на час смерті його матері її частка не була виділена із спільного сумісного майна і спадкова справа після її смерті не заводилася, однак лише у 2018 році вважав за необхідне звернутися до суду з позовом, він пропустив позовну давність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як син ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , який на момент смерті ОСОБА_5 проживав з нею, мав право на спадкування належної їй частки майна, оскільки фактично прийняв спадщину. Однак, з огляду на те, що ОСОБА_1 до суду звернувся лише у вересні 2018 року, а про наявність свого порушеного права він був обізнаний з серпня 1997 року, про що свідчить довідка-характеристика, надана останньому на звернення до БТІ з метою оформлення спадкових прав після смерті батька, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на пропуск позовної давності. Зазначено, що ОСОБА_11 не вживав заходів, спрямованих на визначення часток подружжя спадкодавців у майні, яке належало їм на праві спільної сумісної власності, з позовом про захист його спадкових прав після матері ОСОБА_5 звернувся лише 14 вересня 2018 року. Разом з тим позивач не довів та не підтвердив належними доказами існування обставин, які б об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду, а також не надав доказів переривання позовної давності. Очікування впродовж більш як п`ятнадцяти років для звернення до нотаріуса з питань спадщини не є свідченням належної процесуальної поведінки сторони і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 20 червня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат
Сидоренко О. А., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 21 травня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 02 вересня 2020 рокуу справі №318/1863/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості звернутися до суду з позовом раніше, ніж отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зауважує, що ОСОБА_1 протягом усього часу зі смерті спадкодавиці вчиняв дії, необхідні для отримання й оформлення спадщини, не втрачав інтерес до предмета спору. Позивач стверджує, що звернувся до суду після отримання у 2018 році відмови у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим позов подано у межах строку позовної давності.
16. Додатково зазначає про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя розділили нерухоме майно між своїми дітьми, матері відповідачки віддали двокімнатну квартиру, а після - інший будинок, у зв`язку із чим остання із сім`єю не проживала за адресою місцезнаходження спірного майна. Спірний будинок має залишитися саме ОСОБА_1 та членам його сім`ї, які здійснювали догляд та поховання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_2 зауважувала, що саме її сім`єю було здійснено ремонт у спірному нерухомому майні, приватизовано земельну ділянку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
18. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 200/15065/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
19. 31 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
20. 07 жовтня 2024 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Боровик Л. О., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому посилалася на те, що копію касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження отримала лише після підключення її представника до підсистеми «Електронний суд».
21. Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
22. Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
23. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
24. Згідно з матеріалами касаційного провадження, направлена відповідачці засобами поштового зв`язку копія касаційної скарги та ухвали про відкриття касаційного провадження повернулись на адресу суду неврученими, із відміткою «за закінченням терміну зберігання». В електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», зареєстрований представником ОСОБА_3 - адвокатом Боровик Л. О., зазначені документи були доставлені 25 вересня 2024 року.
25. Ураховуючи наведені вище обставини отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги, ураховуючи розумні строки подання відзиву та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 підлягає продовженню до дати його подання - до 07 жовтня 2024 року.
26. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно визначили початок перебігу позовної давності для звернення позивача до суду за захистом прав. Зауважує, що
ОСОБА_1 ще у 2004 році оформив свої спадкові права на спірний будинок та не заявляв жодних вимог щодо розміру його частки у спадщині, відкритої після смерті батька. Відносини між ними почали погіршуватись після того, як вона, як власник 86/300 частин спірного будинку, виявила бажання переїхати та проживати у належному їй майні. Посилається на вирішення в судовому порядку судового спору щодо поділу належних з позивачем частин спірного домоволодіння (справа № 200/21326/16). Вважає наведену у касаційній скарзі практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам, ураховуючи, що ОСОБА_1 не звертався до суду з приводу захисту своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_5 з 1997 року по 14 вересня
2018 року, тобто 21 рік. Крім того, з моменту оформлення своїх спадкових прав після смерті батька (2004 рік) позивач міг знати про порушення його прав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_1 , у 1944 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище подружжя - ОСОБА_13 .
28. Згідно з договором від 23 липня 1970 року, ОСОБА_4 набув у власність 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 з відповідними господарчими спорудами, що становило, 43/100 частин домоволодіння (копія листа начальника інформаційно-юридичного відділу КП «ДМБТІ» ДОР ОСОБА_14 від 10 серпня 2015 року). Зазначене також підтверджується копією свідоцтва про право власності від 01 березня 1990 року.
29. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
31. Згідно з інвентаризаційною справою на будинок АДРЕСА_2 , спадщину після смерті ОСОБА_4 (щодо вказаного будинку) прийняли: ОСОБА_15 (син)- 43/300 частини, ОСОБА_7 (донька) - 43/300 частин, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (діти сина
ОСОБА_8 )- 43/300 частини.
32. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно
№ 6343921 та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 грудня
2004 року, ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на 43/300 частини у січні 2005 року. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину від 09 грудня 2004 року.
33. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом
від 15 березня 2013 року, ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_7 , отримала у спадок 43/300 частини будинку
АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_7 прийняла у спадок після смерті батька - ОСОБА_4 , однак не встигла оформити своїх прав.
34. Згідно з договором купівлі-продажу від 29 липня 2015 року,
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 передали у власність ОСОБА_3 належну їм 43/300 частину будинку
АДРЕСА_2 .
35. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року у справі № 200/21326/16, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 02 березня 2020 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , поділено домоволодіння АДРЕСА_1 , виділено в натурі ОСОБА_3 відповідні приміщення, що складають 29/100 часток, та ОСОБА_1 - відповідні приміщення, що складають 14/100 часток цього домоволодіння.
36. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року у справі № 175/1008/15 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним залишено без розгляду.
37. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 жовтня 2016 року у справі № 200/14112/15 залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
38. Згідно з довідкою, наданою 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 головою квартального комітету № 4 Шевченківського району м. Дніпра, останній мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . У довідці зазначено, що за вказаною адресою мешкали: ОСОБА_5 з 1970 року до дня смерті та ОСОБА_4 з 1970 року до дня смерті.
39. Відповідно до копії паспорта громадяни України ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , з 23 грудня 1977 року.
40. Згідно з постановою завідуючої Сьомою дніпровською нотаріальною конторою ОСОБА_16 від 10 січня 2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю факту спадкової маси, відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
41. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 помер.
42. Відповідно до спадкової справи № 500/2021, відкритої після смерті ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 є правонаступником останнього.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
44. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
46. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
47. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
49. Спірні правовідносини стосуються захисту прав ОСОБА_1 (його спадкоємців) на отримання у власність частки у спадщині, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_5 .
50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне майно - 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , було придбано 23 липня
1970 року у період перебвання ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у шлюбі, у зв`язку з чим на підставі статей 22, 28 Кодексу законів про шлюб та сім`ї України належало їм на праві спільної сумісної власності.
51. ОСОБА_1 , як один із спадкоємців першої черги після смерті
ОСОБА_5 , міг претендувати в порядку спадкування за законом на належну останній частку у спірному домоволодінні.
52. Водночас, ОСОБА_1 погодився з тим, що його батько ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_5 , після її смерті фактично прийняв спадщину та оформив право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
53. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_1 , свідчать про оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в частині визначеного судом початку перебігу позовної давності, що згідно з положеннями частини першої статті 400 ЦПК України становить межі касаційного перегляду справи.
54. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
55. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
56. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
57. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
58. Подібні положення містилися і у Цивільному кодексі Української РСР, який був чинним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5
59. Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від задавнених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (рішення ЄСПЛ STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM № 22083/93,
№ 22095/93, § 51, від 22 жовтня 1996 року).
60. Встановивши, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилася
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , як її син і один із спадкоємців першої черги, не здійснив жодних юридичних дій щодо оформлення своїх спадкових прав після смерті матері, більш того, фактично погодився з оформлення усього спадкового нерухомого майна на ім`я свого батька ОСОБА_4 (чоловіка ОСОБА_5 ) та реалізував у 2004 році своє право на спадкування належної йому частки у спадщині після смерті останнього, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності при зверненні у 2018 році до суду з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
61. В контексті визначення періоду коли ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення свого права судами попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги факт отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину від 10 грудня 2004 року після смерті свого батька ОСОБА_4 , та невчинення належних юридичних дій до 2018 року щодо оспорювання розміру визначеної йому частки у праві власності на спірне нерухоме майно, що фактично свідчить про погодження з визначеною йому часткою в спадковому майні після смерті його батьків.
62. Колегія суддів ураховує наявні в матеріалах справи ухвали суду першої інстанції щодо вирішення позовів ОСОБА_1 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину інших спадкоємців (справи № 175/1008/15 та
№ 200/14112/15), однак зауважує, що такі позови були подані лише у 2015 році та були залишені судом без розгляду. ОСОБА_1 цих судових рішень не оскаржував.
63. З огляду на приписи частини першої статті 265 ЦК України, а також відсутність відповідного клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності з наведенням обґрунтованих підстав вважати причини такого пропуску поважними, з урахуванням доводів відповідачки щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності при зверненні до суду з позовом у справі, що переглядається, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
64. Доводи касаційної скарги щодо відсутності можливості захистити свої права до отримання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не впливають на висновки судів попередніх інстанцій, які надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, правильно встановили, що про порушення свого права на оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_1 дізнався ще у 2004 році та до 2018 року не вчиняв жодних юридично значимих дій для їх захисту. Звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину майже через 14 років після отримання свідоцтва про право на спадщину з визначеною часткою у спірному нерухомому майні не відповідає принципам добросовісності та правової визначеності.
65. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня
2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі
№ 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17).
66. Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19).
67. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та, надавши належну і обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з пропуском позовної давності.
68. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
69. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
70. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням обізнаності позивача з оформленням права власності на спірне майно на ім`я батька
ОСОБА_4 , фактичним погодженням з розподілом спадкового майна після смерті останнього, тривалим невчиненням юридично значимих дій, спрямованих на оформлення спадкових прав після смерті матері ОСОБА_5 , а також відсутності клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
71. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
72. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
73. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , від імені якої діє
адвокат Сидоренко О. А., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє
адвокат Сидоренко Олег Андрійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 21 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович