ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №200/18159/21
адміністративне провадження №К/990/31965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду у складі судді Загацької Т.В. від 18.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г. від 17.10.2022,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також ГУ ПФ України в Донецькій області, Управління ПФУ, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини нарахованої суми доплати пенсії (різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої пенсії) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» за весь період затримки виплати заборгованості;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини нарахованої суми доплати пенсії (різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої пенсії) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» за весь період затримки виплати заборгованості (далі також спірна компенсація).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що частина суми доплати пенсії у розмірі 63655,28 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу виплачена з затримкою на один і більше календарних місяців, у зв`язку з чим позивач вважав, що має право на отримання спірної компенсації, у виплаті якої, однак, відповідачем було відмовлено.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022, у задоволенні позову було відмовлено.
4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що виплата пенсії позивачу здійснювалась відповідачем своєчасно і без затримок на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», які у період спірних правовідносин були чинні, не визнані протиправними або нечинними і не були скасовані.
5. За таких обставин суди попередніх інстанцій констатували відсутність визначених законом правових підстав для стягнення з відповідача спірної компенсації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Донецькій області.
8. 26.06.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини нарахованої суми доплати пенсії (різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої пенсії) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
9. У відповідь на вищевказану заяву позивача 12.08.2021 відповідач повідомив, що Головним управлінням в квітні 2018 року проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2016 на підставі довідки, що враховується для перерахунку пенсії, яка надійшла від Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області.
10. Грошове забезпечення для перерахунку пенсії встановлено у розмірі 7810,40 грн. Розмір пенсії після перерахунку складає 5467,28 грн. Розмір доплати після проведеного перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 складає 58758,72 грн. та виплачувалась у такому порядку:
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно окремою сумою виплачувалось 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 по 31.12.2017, а саме 1224,14 грн. щомісячно;
- з 01.01.2020 щомісячно окремою сумою виплачувалось 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме 2448,28 грн. щомісячно до повної виплати розрахованої суми, а саме до 30.06.2021.
Виплати перерахованих пенсій, у тому числі заборгованості пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснювалась у відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
ІІІ. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
12. Скаржник вказує, що абзацами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було встановлено порядок та строки проведення відкладеної виплати суми доплати пенсії (різниці між розміром підвищеної пенсії та розміром отриманої пенсії) за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, які не відповідають (суперечать) правилам частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
13. При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
14. Тому, на думку скаржника, з урахуванням статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також того, що судовими рішеннями пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» визнано протиправним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, суди мають застосовувати норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», незважаючи на те, що ці норми не були скасовані на момент спірних правовідносин.
15. Отже, скаржник вважає, що частину нарахованої суми доплати пенсії у розмірі 63655,28 грн. ним отримано несвоєчасно, в розстрочку, із затримкою на один і більше календарних місяців з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким в цій частині не дотримано чинних положень частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за весь період затримки з 01.01.2016 року по день фактичної виплати доходів.
16. У розрізі таких доводів скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо права пенсіонера органів внутрішніх справ (міліції) на нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоплаченої частини, перерахованої з 01.01.2016, пенсії за вислугу років, виплаченої поетапно (у розстрочку) протягом січня 2019 року - червня 2021 року відповідно до порядку, встановленого пунктом 3 вищевказаної постанови Уряду, яка рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасованою.
17. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФ України в Донецькій області наголошує, що є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується, зокрема, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами та не має підстав здійснювати виплату пенсії позивачу без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
18. Відповідач також зазначає, що оскільки вищезазначену постанову Уряду визнано протиправною та нечинною відповідно до судового рішення у справі №826/12704/18, яке набрало законної сили 19.11.2019, то згідно з статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України такий акт Кабінету Міністрів України втратив свою чинність, починаючи саме з цієї дати.
19. У зв`язку з цим Управління вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» підлягала застосуванню відповідачем у спірних відносинах й за такого правового регулювання питання щодо несвоєчасності проведення пенсійних виплат позивачу можливо було розглянути не раніше грудня 2019 року.
20. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що і в подальшому виплата донарахованих сум пенсії позивачу проводилася у відповідності до вимог чинного законодавства та без порушення строків виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку судовими рішеннями у справі №640/620/20, що набрали законної сили 29.09.2020, а отже у період спірних у цій справі відносин також підлягала застосуванню, зокрема, пенсійними органами.
21. Таким чином, на думку відповідача, правові підстави для обрахування компенсації відсутні, оскільки усі належні суми, які підлягали до сплати позивачу, є своєчасно виплаченими.
22. З урахуванням вищевикладеного, Управління просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
23. Правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
24. За змістом статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
25. Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
26. Аналогічні приписи стосовно обчислення суми компенсації мітяться й у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
27. Пунктом 3 вищевказаного Порядку передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
30. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
31. Як вбачається з преамбули до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 така прийнята на виконання частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
32. За змістом пункту 2 зазначеної вище постанови Уряду ним визначений порядок, відповідно до якого виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені починаючи з 01.01.2018, фактично зменшена та розстрочена на зазначений у цій нормі термін, а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
33. Поряд із цим статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
34. Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною четвертою статті 63 цього ж Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
35. Отже перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею.
36. При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 згаданого вище Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.
37. Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
38. Абзац третій статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
39. Конституційний Суд України у Рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
40. До того ж Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020, наголошував, що як засвідчує системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
41. Колегія суддів підкреслює, що пенсія за своєю сутністю є періодичним платежем і виплачується щомісячно, а за приписами статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній станом на дату здійснення позивачу перерахунку пенсії (16.04.2018), виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
42. Будь - яких інших умов та порядку виплати пенсії, як от розстрочення чи відстрочення виплати, виплата пенсії частинами тощо, вищезгаданий Закон, який має вищу юридичну силу відносно постанов Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативно - правовими актами, не встановлює.
43. У контексті предмету спору, який виник у справі, що розглядається, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу й на правові позиції Верховного Суду, викладені у його постановах щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
44. Так, Верховний Суд у постанові від 01.05.2023 у справі №380/23651/21 зазначав, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) наявні порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) відбулася затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
45. У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
46. У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
47. Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 у справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
48. Аналіз положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, з урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду щодо їх застосування та предмету спору у справі, яка розглядається, змісту та характеру спірних правовідносин, обставин цієї справи, дає колегії суддів підстави для висновку, що реалізація позивачем права на компенсацію, передбаченого вказаними вище актами законодавства, не пов`язується законодавцем з обставинами щодо оскарження у судовому порядку дій та/або бездіяльності пенсійного органу стосовно строків виплати доходу (в тому числі пенсії), або з оскарженням у встановленому законом порядку підзаконного нормативно - правового акту, на підставі якого здійснювалась виплата пенсії, визнання його нечинним, таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили.
49. Наявність вини відповідного пенсійного органу також не визначена як обов`язкова умова для нарахування та виплати компенсації, щодо якої у спірних відносинах виник спір, й це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №380/23651/21.
50. Основний аргумент позивача, яким він обґрунтовував підстави позову у справі, що розглядається, полягав у тому, що виплата перерахованої йому пенсії, як він вважав, повинна була здійснюватися відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», які, на переконання ОСОБА_1 , не відповідали цьому Закону як акту вищої юридичної сили.
51. Позивач наполягав, що строк виплати йому пенсії у спірних правовідносинах повинен визначатись саме Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не відповідними постановами Уряду, прийнятими згідно з цим Законом, які йому суперечили.
52. У зв`язку з цим у позові висловлювалися міркування про те, що своєчасна виплата пенсії у спірних правовідносинах мала б місце у тому випадку, якщо б здійснювалась у строки, встановлені статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
53. Суди ж попередніх інстанцій належної правової оцінки таким аргументам позивача не надали й, відмовляючи у задоволенні позову, виходили лише з того, що постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» у період спірних правовідносин були чинні, не визнані протиправними або нечинними і не були скасовані, а отже підлягали безумовному застосуванню.
54. Проте, дійшовши до такого висновку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено принцип верховенства права, зміст якого в адміністративному процесі розкривається у нормах частини першої статті 6 та частин першої - третьої статті 7 цього Кодексу, за приписами яких суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
55. Так, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
56. Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп/2010).
57. Елементами верховенства права є також принципи рівності і справедливості. Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005).
58. У постанові від 29.08.2018 у справі №492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі №21-241а13, врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
59. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
60. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 (провадження №11-555заі18), із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
61. Цей принцип також неодноразово був застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час вирішення спорів у соціальній сфері, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 580/122/17, від 20.02.2018 у справі № 576/1724/17, від 20.02.2018 у справі № 679/761/15-а, від 27.02.2018 у справі № 642/3284/17, від 27.02.2018 у справі № 227/2360/17, від 17.12.2018 у справі № 344/12315/16-а.
62. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
63. Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі №537/5837/14-а.
64. Такий підхід до порядку застосування джерел права судами неодноразово демонструвався, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду й у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 (провадження 11-325апп21).
65. Вищевикладені висновки щодо застосування норм права, зокрема, статей, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктів 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 викладені Верховним Судом й у постановах від 29.09.2022 у справі №520/1001/19, від 23.03.2023 у справі №520/2020/19 та від 21.12.2022 у справі №520/2826/19. Підстав для відступу від цих висновків колегія суддів не вбачає.
66. У цих же постановах Верховного Суду підтверджено право пенсіонера на отримання пенсії, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з цієї дати.
67. Окрім цього колегія суддів відзначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
68. Ухвалюючи такі судові рішення у справі №826/12704/18, суди виходили з того, що пункт 3 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам, скасовує надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримували пенсіонери органів внутрішніх справ (міліції) під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій, (…), змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) або за прирівняними до них посадами, (…) що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
69. Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.11.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
70. Беручи до уваги такі обставини, а також вищевикладені норми законодавства та висновки Верховного Суду України, Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.11.2022 у справі №820/3451/18 дійшла висновку про те, що оскільки рішенням у справі №826/12704/18 пункт 3 Постанови №103 визнано протиправними й таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
71. У цій же постанові Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на виплату пенсії, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, як пенсіонер органів внутрішніх справ, згідно із Законом України від 23.12.2015 №900-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських з 01.01.2018 без поетапної виплати пенсій.
72. Тому, з урахуванням вищевикладених висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм права, а також визначених у частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, пункти 1, 2 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, на підставі яких позивачу у спірних відносинах здійснювалась виплата пенсії, є такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
73. Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) і такі висновки щодо застосування норм права були неодноразово використані Верховним Судом, у тому числі в постанові від 07.09.2022 у справі №580/3993/19.
74. За наведеного колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, які покладені в основу відмови у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову й відображені у оскаржуваних судових рішеннях, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, не узгоджуються з вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду.
75. Застосувавши до спірних правовідносин відповідні постанови Уряду й виходячи лише з того, що такі підзаконні нормативно - правові акти були чинними у період цих відносин, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини справи стосовно того, чи було здійснено позивачу виплату пенсії у строк, встановлений законом, чи була така фактично нарахована та виплачена позивачу, чи здійснено йому виплату пенсії своєчасно і чи наявні у цьому конкретному випадку правові підстави для виплати ОСОБА_1 спірної компенсації, а тому передчасно відмовили у задоволенні позову.
76. З`ясування вищевказаних обставин справи та перевірка їх доказами мають ключове значення для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається.
77. Однак суд касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
78. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення не відповідають встановленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не було повно та всебічно з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, й не перевірено їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
79. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
80. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
81. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
82. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
83. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець