ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27жовтня 2022 року

м. Київ

Справа № 200/1933/17

Провадження № 51-1142 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_9. та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040030000925, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 122 411 грн 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди; на користь держави стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати у сумі 703 грн 68 коп.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 8 листопада 2016 року близько 15 год 30 хв, керуючи технічно справним автомобілем «Міцубісі», д/н НОМЕР_1 , виїжджав з території автостоянки супермаркету «Варус», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 15, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до пішохідного переходу, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу справа на ліво за напрямком його руху, допустив на неї наїзд, внаслідок чого останній були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано в частині вирішення питання цивільного позову та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 , закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1

ст. 284 КПК та відмовити в задоволенні цивільного позову. Як зазначає захисник, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року у своєму дослідженні судовий експерт ОСОБА_3 встановив, що ДТП відбулося на нерегульованому пішохідному переході у зв`язку з чим, його підзахисним було порушено п. 18.1 ПДР, що суперечить іншим фактичним обставинам справи, які вказують на те, що ДТП сталося на регульованому пішохідному переході, що підтверджується, зокрема, протоколом огляду місця ДТП від 9 листопада 2016 року, схемою ДТП, а також показаннями самої потерпілої ОСОБА_2 . При цьому вказує, що висновок судової автотехнічної експертизи було складено лише на підставі вихідних даних, вказаних у постанові слідчого, що підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_3 . Також звертає увагу на непослідовність та неузгодженість показань потерпілої ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, на його думку, вони не можуть бути належними доказами у справі. Крім того зазначає, що виходячи із показань його підзахисного, ДТП сталася внаслідок грубої необережності потерпілої ОСОБА_2 . Стверджує, що із схеми ДТП неможливо встановити і місце зіткнення автомобіля ОСОБА_1 із потерпілою, оскільки на схемі не позначено дане місце. Також просить звернути увагу на те, що стороною захисту в суді неодноразово заявлялись клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, в яких наголошувалось на тому, що у ОСОБА_1 не було технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 , що раптово вибігла на проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, які були відхилені судом першої інстанції. При цьому зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки і висновку експертного дослідження № ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року, який було долучено до матеріалів справи.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційний суд під час перегляду вироку суду не дотримався вимог статей 370 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме в своїй ухвалі не надав оцінку наданому обвинуваченим та долученому до матеріалів кримінального провадження новому доказу - висновку експертного дослідження № ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Круценко Т.В. підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити, а також частково підтримала касаційну скаргу захисника.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8 перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доводи касаційних скарг прокурора та захисника про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Також згідно з положеннями ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У мотивувальній частині ухвали мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (ст. 419 КПК).

Вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК.

На обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_1 суд першої інстанції послався, зокрема, й на висновок експерта судової автотехнічної експертизи

№ 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року, відповідно до якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 ПДР. Технічна можливість уникнути цієї ДТП для водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.18.1 ПДР, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку, й для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому їх виконати. При даному механізмі події дії водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР, що з технічної точки зору знаходилось у причинному зв`язку з даною ДТП.

Крім того, суд у вироку послався на показання експерта ОСОБА_3 , надані ним під час судового засідання, який підтвердив свій висновок № 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року та зазначив, що водій «Міцубісі» виїжджав з парковки, розташованої біля ТЦ «Терра», на проїжджу частину вулиці Панікахи і не рухався по перехрестю, тому в даній дорожній обстановці для водія пішохідний перехід, на якому перебувала потерпіла, був нерегульованим. У зв`язку з цим у висновку він вказав, що водієм не були виконані вимоги п. 18.1 ПДР, що знаходиться у причинному зв`язку з даною ДТП.

На вирок суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_9. подали апеляційні скарги, в якій посилалися на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просили вирок щодо ОСОБА_1 скасувати; закрити кримінальне провадження у зв`язку з тим, що не встановлено достатні докази для доведення винуватості в суді і вичерпано можливості їх отримати, та відмовити в задоволенні цивільного позову.

Також серед доводів апеляційних скарг стороною захисту зазначалось про неповноту судового розгляду, що полягала у неповному з`ясуванні обставин дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування зазначених доводів апелянти вказували на безпідставну, на їх думку, відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотань сторони захисту про проведення повторної судової автотехнічної експертизи, в яких наголошували на тому, що за обставинах, що склалися, ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 . А також вказували на однобічність та неповноту висновку судової автотехнічної експертизи № 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року у зв`язку з тим, що вона була проведена лише на основі вихідних даних, вказаних у постанові слідчого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною захисту в суді першої інстанції неодноразово були заявлені клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, в задоволенні яких місцевим судом було відмовлено у зв`язку з тим, що стороною захисту не було зазначено підстав, які б свідчили, що судова автотехнічна експертиза № 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року була проведена з порушеннями вимог КПК.

А вже під час апеляційного розгляду, а саме 13 грудня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК подав до апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження висновку експертного дослідження № ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року, проведеного за ініціативою останнього.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що експерту для проведення вищезазначеного експертного дослідження від 10 грудня 2021 року для ознайомлення було надано копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 9 листопада 2016 року, схеми до протоколу огляду місця ДТП

від 9 листопада 2016 року, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27 листопада 2021 року, схеми до протоколу огляду місця ДТП

від 27 листопада 2021 року, пояснень водія ОСОБА_1 від 27 листопада 2017 року. Відповідно ж до висновку зазначеного експертного дослідження при заданих вихідних даних водій автомобіля «Міцубісі Ланцер 9» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.

Разом з тим, відповідно до технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції від 26 січня 2022 року захисником засудженого ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_9. було заявлено клопотання про дослідження та долучення до матеріалів кримінального провадження висновку експертного дослідження № ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року.

Однак, апеляційний суд з огляду на положення ч. 3 ст. 404 КПК вищезазначене клопотання у частині дослідження наданого доказу по суті не вирішив, а лише долучив висновок експертного дослідження до матеріалів кримінального провадження.

При цьому, враховуючи те, що висновок експертного дослідження

№ ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року отримано після ухвалення оскаржуваного вироку суду першої інстанції і про проведення відповідного експертного дослідження сторона захисту неодноразово заявляла клопотання під час судового розгляду, а також з огляду на те, що цей доказ вже було прийнято шляхом долучення до матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 94 КПК безпосередньо вказаний висновок не дослідив і в своїй ухвалі не надав йому оцінки як доказу.

У зв`язку з чим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний суд всупереч приписам ст. 419 КПК не надав обґрунтованої відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту про однобічність та неповноту висновку судової автотехнічної експертизи № 6/10.1-84 від 24 січня 2017 року та відсутність у водія ОСОБА_1 фактичної можливості уникнути наїзду на потерпілу ОСОБА_2 , у тому числі й з огляду на наданий стороною захисту висновок експертного дослідження № ЕД-19/104-21/37728-ІТ від 10 грудня 2021 року.

Отже, апеляційний суд усупереч вимогам статей 94 370 419 КПК належно не перевірив і не проаналізував усіх доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_9., не дав на них вичерпних відповідей та в частині вказаних вище доводів не зазначив мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали.

Наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, зокрема, й у частині правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження та їх правової оцінки.

Таким чином, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням встановлених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам, наведеним в касаційній скарзі захисника, оскільки оцінка таких доводів можлива лише після усунення зазначених порушень, у зв`язку з чим подана ним касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження та доказів, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_9. задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6