ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа №200/2125/23

провадження № К/990/37515/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.) у справі №200/2125/23,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. У травні 2023 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), в якому просив:

- визнати порушення прав людини відповідачем у зв`язку з його протиправною бездіяльністю допущеною після отримання запиту за вхідним № А-146407/10/8102 від 02.05.2023 та ненаданням відповіді в строк встановлений законом;

- зобов`язати відповідача надати в строк встановлений судом обґрунтовану відповідь на запит за вхідним № А-146407/10/8102 від 02.05.2023.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №200/2125/23 задоволено частково, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №200/2125/23 скасовано, а позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо несвоєчасного надання мотивованої відповіді на запит ОСОБА_1 від 02.05.2023 №А-146407/10/8102.

Зобов`язано НБУ повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 02.05.2023 №А-146407/10/8102 з урахуванням висновків, викладених у постанові. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційному порядку в розмірі 95 000 грн (витрати на правничу допомогу).

5. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №200/2125/23.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, власне, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

7. Не погодившись із указаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить, серед іншого, скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, ухвалити судове рішення про направлення на повторний розгляд заяви позивача від 20.09.2023, а також стягнути з відповідача витрати, пов`язані з розглядом даної справи в судах апеляційної та касаційної інстанції і судовий збір.

8. Посилаючись на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі №560/3047/19, скаржник зазначає, що суд не може залишити заяву про ухвалення додаткового судового рішення (в тому числі стосовно судових витрат) без розгляду, адже нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) це не передбачено.

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить закрити касаційне провадження за указаною касаційною скаргою у цій справі на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 339 КАС України. Відповідач зазначає, що позивач не звертався до суду апеляційної інстанції саме із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України, а заяву та документи про понесення судових витрат скаржник подав лише після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі, що виключало можливість ухвалення додаткового судового рішення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 09.11.2023.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 у справі №200/2125/23.

13. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

16. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

18. Частина третя статті визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

19. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

20. Стаття 139 КАС України врегульовує питання розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві. Так, згідно абзацу 1 частини першої вказаної норми при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.1

21. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

22. Частина сьома статті 139 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

23. Отже, зі змісту частини сьомої статті 139 КАС України випливає, що умовою для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є обов`язкова наявність відповідної заяви/клопотання особи про те, що нею будуть понесені відповідні судові витрати (аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.11.2023).

24. Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

25. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

26. За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

27. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

28. За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

29. Аналізуючи наведені норми процесуального закону крізь призму вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції, Верховний Суд (у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21, з-поміж інших висновків, зазначив, що для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.

Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

30. На прикладі застосування указаних норм КАС України, Верховний Суд в наведеній справі також указав, що якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги [в суді касаційної інстанції] залишається без розгляду.

Так само - у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України - залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд касаційної інстанції вже розглянув касаційну скаргу.

31. Верховний Суд в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 також роз`яснив, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

32. В контексті обставин справи №340/2823/21 Верховний Суд указав, що позаяк скаржник про понесення судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги своєчасно не заявив, тобто не дотримався процесуальних норм закону, то після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, суд касаційної інстанції не має підстав для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу на основі пред`явлених документів відповідно до статті 252 КАС України. Інакший підхід до вирішення зазначеного питання може розцінюватися як прояв необ`єктивного підходу суду до розгляду справи, чого допускати не можна.

33. Повертаючись до матеріалів цієї справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що:

- позивач 21.09.2023, тобто після ухвалення постанови від 18.09.2023, звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення на його користь судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 95 000 грн;

- до заяви надано акт виконаних робіт №1 від 19.09.2023 до додаткової угоди № 3 від 08.07.2023 до договору від 29.04.2021 про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат Холостенко О.В. та Алексєєв С.О. погодили цей акт по справі № 200/2125/23 незалежно від витраченого часу, на загальну тверду суму 95 000 грн, яка складається з: гонорару адвоката в розмірі 45 000 грн, який складається з наступного: попереднє ознайомлення з рішенням суду першої інстанції - 2 000 грн; визначення судової перспективи справи 2 000 грн; перевірка бази матеріального та процесуального права 2 000 грн; аналіз аналогічних справ в судовій практиці України 2 000 грн; встановлення фактів, що мають юридичне значення 2 000 грн; підготовка та складання проекту апеляційної скарги 25 000 грн; ознайомлення з відзивом 5 000 грн; консультація щодо стратегії та тактики в судовій справі 5 000 грн; гонорар успіху адвоката за досягнення позитивного рішення у суді апеляційної інстанції визначається у фіксованій сумі 50000 грн.

- між тим, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у справі №200/2125/23, позивач просив: задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору; скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2023; ухвалити нове рішення та задовольнити позов; стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом даного адміністративного позову; в додатках до апеляційної скарги надано довідку про доходи №2314705674 за I квартал 2022 року - I квартал 2023 року від 20.03.2023 та квитанцію про надсилання апеляційної скарги відповідачу;

- подана до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга ОСОБА_1 не містила вимог про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час апеляційного перегляду справи;

- документи на підтвердження судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 95 000 грн позивачем до прийняття постанови від 18.09.2023 не надавалися.

34. Судом апеляційної інстанції також зауважено, що позивачем до прийняття апеляційним судом постанови від 18.09.2023 не надано жодних заяв про наявність додаткових витрат по справі в зв`язку з її апеляційним розглядом; про неможливість подання доказів понесення таких витрат до закінчення апеляційного розгляду справи; про подання таких доказів після ухвалення судового рішення. Водночас, заява про стягнення за користь позивача судових витрат по справі, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційному порядку в розмірі 95 000 грн разом з доказами понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції подана позивачем тільки 21.09.2023, тобто після прийняття постанови Першим апеляційним адміністративним судом 18.09.2023.

35. Враховуючи наведене, оскільки позивачем не було не заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу правомірно була залишена без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.

36. Доводи касаційної скарги не спростовують наведених у цій постанові висновків. При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, висловлені, у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №560/3047/19 у зв`язку із нерелевантністю їх до застосування у межах цієї справи, із врахуванням наведеного вище.

37. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

38. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали. А тому, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване позивачем судове рішення - без змін.

41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 5 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №200/2125/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду