№ 200/2319/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/2319/23

адміністративне провадження № К/990/38275/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 (колегія суддів у складі: Сіваченка І. В., Блохіна А. А., Гаврищук Т. Г.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85 927,84 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 268 076,95 грн за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 06.08.2009 по 15.04.2022 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з якої 16.04.2022 був переведений до військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу до 02.03.2023. Відповідно до наказу від 02.03.2023 № 99-ОС позивача було звільнено з військової служби. У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 02.03.2023 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Окрім того, на думку позивача, усупереч абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 відповідачем за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 не було виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.08.2009 по 15.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.04.2022 № 144-ОС, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 16.04.2022 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.04.2022 № 102-ОС зарахований в розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.02.2023 № 80-ОС звільнено з військової служби за підпунктом «г» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону, у запас майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1, без права носіння військової форми одягу.

02.03.2023 наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 99-ОС виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення майстер-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 4 відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1, який звільнений в запас наказом НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.02.2023 № 80-ОС, за підпунктом «г» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років), пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону, без права носіння військової форми одягу.

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 із заявами від 25.04.2023, в яких просив надати, зокрема, довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 15.04.2022 та з 16.04.2022 по 02.03.2023, із вказанням застосованих базових місяців. Відповідь на свої заяви позивач не отримав.

Разом з тим, як встановлено з наданої відповідачем архівної відомості з січня 2022 по грудень 2022, позивачу виплачена індексація у травні - 913,01 грн, у червні - 1017,12 грн, у липні - 1066,00 грн, у серпні - 1281,80 грн, у вересні - 1281,80 грн, у жовтні - 1281,80 грн, у листопаді - 1424,80 грн, у грудні - 1470,83 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1294, у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України». Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних відносинах саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.12.2015 по 28.02.2018. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки доказів нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачем не надано, а у відзиві на позов відповідач заперечує проти встановлення базового місяця - січня 2008 року, то обґрунтованими є позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць у загальній сумі 268 076,95 грн за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд першої інстанції зазначив, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними. Щодо «фіксованої» суми індексації суд зазначив, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (дохід не підвищився) та становить: 4463,15 грн - 0 грн = 4463,15 грн. Тобто, відповідач зобов`язаний був з березня 2018 року виплачувати суму індексації грошового забезпечення, визначену на підставі положень Порядку № 1078, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить таку суму індексації. Проте, як зазначено судом першої інстанції, відповідач указаного не здійснив, що свідчить про його протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу, починаючи з 01.03.2018, так званої «індексації-різниці» в розмірі 4463,15 грн щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. При цьому суд першої інстанції послався на відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, відповідно до яких у березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача складав 14 263,08 грн, у лютому 2018 року - 14 677,63 грн.

З метою ефективного захисту прав позивача суд першої інстанції уважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати такий спосіб захисту його порушених прав, як визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки суми індексації, що є дискреційними повноваженнями відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди у конкретній сумі слід відмовити. Також відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, оскільки згідно з матеріалами справи нарахування та виплата позивачу спірних сум індексації за зазначений період часу відповідачем проведена не в повному обсязі, тому відсутні підстави уважати, що під час проведення такого нарахування ним будуть порушені приписи чинного законодавства, у зв`язку з чим, на думку суду, передчасним є покладення обов`язку на відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Щодо зауважень відповідача, що позивач у спірний період проходив військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні, а у списки особового складу НОМЕР_3 прикордонного загону позивач був зарахований 16.04.2022, суд першої інстанції зазначив, що оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін), на день виключення із списків особового складу саме остання повинна розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі, індексації грошового забезпечення. Крім цього, суд зазначив, що згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 № 99-ОС, яким позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, позивачу виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки, тобто за період, коли позивач проходив військову службу в іншій військовій частині.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 змінено в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині: в абзаці четвертому період з 01.03.2018 по 02.03.2023 замінено періодом з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також виключено слова і цифри «в розмірі 4463,15 грн»; в абзаці п`ятому період з 01.03.2018 по 02.03.2023 замінено періодом з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також виключено слова і цифри «в сумі 4463,15 грн». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції переглядалося судом апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки доказів нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачем не надано, а у відзиві на позов відповідач заперечує проти встановлення базового місяця - січня 2008 року, то обґрунтованими є позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас суд апеляційної інстанції не у повному обсязі погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно із застосуванням щомісячної індексації-різниці в розмірі 4463,15 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, на які послався суд першої інстанції, не містять даних щодо складових грошового забезпечення, що унеможливлює визначення, чи включають ці суми складові грошового забезпечення, які мають чи не мають разового характеру. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відомості цього Реєстру не можна використати як належний доказ того, чи збільшився/зменшився розмір грошового забезпечення в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів обґрунтованість вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення саме в сумі 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача за період з 01.01.2023 по 02.03.2023, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 прикордонний загін), на день виключення із списків особового складу саме остання повинна розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення. Крім цього, згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 № 99-ОС, яким позивача виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, позивачу виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки, тобто за період, коли позивач проходив військову службу в іншій військовій частині.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справі № 120/2234/22-а, від 09.05.2023 у справі № 400/12702/21, від 09.05.2023 у справі № 560/538/22, від 09.05.2023 у справі № 580/8769/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справі № 580/9339/21, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 15.08.2023 у справі № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справі № 160/4155/22, від 17.08.2023 у справі № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справі № 480/5766/22, від 07.09.2023 у справі № 160/16084/22, від 07.09.2023 у справі № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 02.11.2023 у справі № 420/21528/21 (щодо отримання індексації-різниці грошового забезпечення).

Крім того, скаржник зазначає, що на момент прийняття судом апеляційної інстанції рішення існувала правова позиція Верхового Суду у постановах від 28.09.2022 у справах № 400/1119/21 та № 560/3965/21, яка передбачала, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи мають дослідити розмір збільшення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року, визначити суму індексації, яка припадає на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) при застосуванні базового місяця січень 2008 року та, як наслідок, визначити чи належить позивачу індексація починаючи з березня 2018 року, що не було зроблено судом апеляційної інстанції.

Також скаржник покликається на те, що судом апеляційної інстанції проігноровано норми абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, висновки Верховного Суду щодо необхідності визначення розміру індексації-різниці грошового забезпечення у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 по 02.03.2023, право на яку визначено Урядом; при вирішенні спору не досліджено обставини наведені у цій нормі права та не встановлено фактичні обставини справ, а саме: розмір грошового доходу позивача в лютому 2018 року; розмір грошового доходу позивача в березні 2018 року; грошовий дохід позивача збільшився чи зменшився в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року; розмір індексації грошового забезпечення в березні 2018 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року, внаслідок чого позбавлено позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по дату звільнення.

Скаржник наголошує, що у період з 01.03.2018 позивач не оскаржував розрахунок величини приросту індексу споживчих цін. Так звана «поточна» індексація грошового забезпечення у військовослужбовців виникла тільки в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн, внаслідок перевищення порогу в 103%, що не заперечується ні позивачем, ні відповідачем. Позивачем же в період з 01.03.2018 оскаржується сума індексації яка виплачується у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, які судом не досліджено. Тобто, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, досліджуючи період з 01.03.2018, фактично неправильно визначив характер спірних правовідносин та ігнорує позовну заяву позивача, в якій було чітко зазначено, що визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним, а відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%. Такі обставини не є спірними між сторонами.

Позиція інших учасників справи

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

15.11.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 200/2319/23.

Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016.

Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 02.04.2021) цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній після 02.04.2021) визначено, що цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 № 278 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15.03.2018 дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діяв з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 № 278 і встановлював, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції постанови Уряду від 28.02.2018 № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац діяв з 02.04.2021 у редакції постанови Уряду від 31.03.2021 № 278 і встановлював, що до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, що був чинним до 07.06.2018, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.9. Інструкції № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення в кошторисі Міністерства оборони України, за рішенням Міністра оборони України грошове забезпечення за грудень може бути виплачене в грудні.

20.07.2018 набрав чинності Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Пункт 2 розділу І Порядку № 260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 01.06.2020 № 180 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення.

Цей наказ набрав чинності 30.06.2020. Відтоді пунктом 2 розділу І Порядку № 260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку № 260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача (військовослужбовця) індексації грошового забезпечення: за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (позовні вимоги № 1 і № 2); за період з 01.03.2018 по 02.03.2023 із застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (позовні вимоги № 3 і № 4).

Скаржник ставить під сумнів правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у частині вирішення позовних вимог № 3 і № 4, які стосуються нарахування, перерахунку й виплати індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 02.03.2023.

Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги частково.

Надалі суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції змінив в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині: в абзаці четвертому період з 01.03.2018 по 02.03.2023 замінив періодом з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також виключив слова і цифри «в розмірі 4463,15 грн»; в абзаці п`ятому період з 01.03.2018 по 02.03.2023 замінив періодом з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також виключив слова і цифри «в сумі 4463,15 грн». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

З огляду на доводи й вимоги касаційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції, ключові питання цього спору в окресленій частині стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 щодо наявності/відсутності підстав для нарахування й виплати позивачу з 01.03.2018 до звільнення з військової служби суми так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить із такого.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).

Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Цією постановою були внесені зміни до Порядку № 1078.

Порівняльний аналіз положень пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 не є спірними. Сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то Верховний Суд зазначає, що Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу ОСОБА_3 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у відзиві на позов відповідач зазначив, що з 01.03.2018 по листопад 2018 року не нараховується цей вид індексації, виплата можлива лише з грудня 2018 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

Отже, указані обставини є спірними в цій справі.

У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Так, суд першої інстанції, досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.03.2023, виходячи з відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, встановив, що у березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача складав 14 263,08 грн, у лютому 2018 року - 14 677,63 грн. Отже, за висновком суду першої інстанції, грошовий дохід позивача внаслідок підвищення посадових окладів не лише не збільшився, а навіть зменшився на 414,55 грн (14 263,08 грн - 14 677,63 грн = - 414,55 грн).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 не містять даних щодо складових грошового забезпечення, що унеможливлює визначення, чи включають ці суми складові грошового забезпечення, які мають чи не мають разового характеру, тому відомості цього Реєстру не можна використати як належний доказ того, чи збільшився/зменшився розмір грошового забезпечення в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів обґрунтованість вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення саме в сумі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Водночас Верховний Суд уважає передчасним такий висновок суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина третя статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у частині четвертій статті 9 КАС України та зобов`язує суди вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (стаття 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.

Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

У той же час, статтею 80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов`язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу.

Отже, якщо подання заяв по суті справи є правом учасників справи, то подання доказів, у разі їх витребування ухвалою суду, - обов`язком.

Разом з тим, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.

Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, у ній відсутні відомості щодо складових грошового забезпечення позивача, які можна було б використати як належний доказ того, чи збільшився/зменшився розмір грошового забезпечення в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року.

Відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, подані позивачем до суду першої інстанції, не містять даних щодо складових грошового забезпечення, що унеможливлює визначення, чи включають ці суми складові грошового забезпечення, які мають чи не мають разового характеру, а необхідні для цього обставини, зокрема, судом апеляційної інстанції не встановлювалися і додаткові докази не витребовувалися.

Наведене свідчить про неповне з`ясування, зокрема, судом апеляційної інстанції обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення та поновлення порушених прав позивача настільки, наскільки це можливо, в частині, що стосується вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

А тому оскаржувану постанову необхідно скасувати в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах, що стосується вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та направити в цій частині справу на новий апеляційний розгляд.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах, що стосується вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, - скасуванню, із направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд; в іншій частині оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Під час нового розгляду необхідно урахувати висновки, зроблені у цій постанові та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин цієї справи і перевірки їх доказами (що може здійснити суд апеляційної інстанції в силу свої процесуальних можливостей, на відміну від Верховного Суду), необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення в частині, що стосується вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 в частині, якою змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 в мотивувальній та резолютивній частинах, що стосується вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, - скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Першого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко

Судді: А. В. Жук

Н. М. Мартинюк