ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 200/2534/22
адміністративне провадження № К/990/5812/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 (головуючий суддя: Аканов О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 (головуючий суддя: Казначеєв Е.Г., судді: Геращенко І.В., Компанієць І.Д.) у справі № 200/2534/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУПФУ в Донецькій області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення від 10.06.2021 № 301 про утримання з пенсії надміру виплачених сум в розмірі 104 780,66 грн;
зобов`язати виплатити (повернути) незаконно утриманих сум на підставі оскаржуваного рішення.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 14.10.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023, у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 заяву позивачки про забезпечення позову у справі № 200/2534/22 повернуто без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка стверджує, що з 05.03.2018 їй призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ). У період з липня 1998 року по квітень 2020 року позивачка працювала у прокуратурі Донецької області на посаді прокурора відділу. 04.05.2020 позивачку звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів. У зв`язку зі звільненням із посади, 06.05.2020 позивачка звернулася до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії. У період з травня по грудень 2020 року отримувала пенсію у розмірі 9642,25 грн.
17.12.2020 позивачка звернулася до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2020 відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ, у якій зазначила, що на момент її подання працює.
Після отримання 10.06.2021 пенсії в розмірі меншому, ніж звичайно, позивачка 06.07.2021 через офіційний ВЕБ-портал ПФ України звернулася із заявою до відповідача про надання рішення, на підставі якого зменшився розмір її пенсії.
Листом відповідач проінформував позивачку про те, що внаслідок неповідомлення про працевлаштування утворилася переплата пенсії у сумі 104 780,66 грн за період із 25.05.2020 по 31.05.2021, у зв`язку з чим було прийнято рішення № 301 від 10.06.2021 про утримання переплати пенсії у розмірі 20% щомісячно, починаючи із 01.06.2021 по 1264,02 грн кожний місяць, яке триває по теперішній час.
Позивачка посилається на відсутність правових підстав для винесення такого рішення, оскільки у спірних правовідносинах відсутні факти зловживання з боку пенсіонера. Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує конституційні права, а тому підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що 06.05.2020 позивачка особисто звернулася із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з посади. Позивачці проведено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з посади. 17.12.2020 позивачка через ВЕБ-портал ПФУ надала заяву про перерахунок пенсії відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону № 1697-VІІ (не працюючому пенсіонеру) з урахуванням довідки про складові заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 згідно довідки від 10.12.2020 № 21-85-193, виданої Донецькою обласною прокуратурою.
Одночасно з цим, з 13.12.2019 пенсію позивачці перераховано на підставі рішення суду у справі № 200/7869/20-а з урахуванням довідки про заробітну плату прокуратури Донецької області №18-85-57 від 22.01.2020. В травні 2021 року у ході опрацювання рішення суду за даними персоніфікованого обліку встановлено факт роботи позивачки на спецпосаді, яка дає право на пенсію відповідно до Закону №1697-VІІ. З причини неповідомлення про прийняття на роботу за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 утворилась переплата пенсії на суму 104780,66 грн, яку рішенням № 301 від 10.06.2021 вирішено утримувати по 20 % з пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 50 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), починаючи з 01.06.2021.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Просить у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачці з 05.03.2018 призначено пенсію за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 86 Закону № 1697-VІІ.
06.05.2020 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою № 4078 про призначення/перерахунок пенсії. У заяві позивачка зазначила, що не працює.
Відповідачем з 05.05.2020 проведено перерахунок пенсії позивачки у зв`язку із звільненням з посади. Пенсію обчислено з урахуванням загального стажу 37 років 11 місяців 24 дні, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 9 років 07 місяців 25 днів, та заробітної плати (окладу) за лютий 2018 року. Страховий стаж враховано по 28.02.2018.
17.12.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, вид пенсії: збільш.зарплати (пенсії за спецзаконами), з позначкою: працюю.
До заяви про призначення пенсії позивачка додала довідку про складові заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 згідно довідки від 10.12.2020 No21-85-193, виданої Донецькою обласною прокуратурою.
Позивачці здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, як працюючому працівнику органів прокуратури, з урахуванням зазначеної довідки.
Одночасно з цим, у травні 2021 року під час опрацювання судового рішення у справі № 200/7869/20-а, фахівцями Управління, за даними персоніфікованого обліку, було встановлено факт роботи ОСОБА_1 на спецпосаді, яка дає право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VІІ.
У зв`язку із встановленими обставинами, відповідач прийняв рішення від 10.06.2021 № 301 про утримання надміру виплачених сум пенсії. У рішенні зазначено, що у зв`язку із неповідомленням про працевлаштування сума переплати в сумі 104780,66 грн підлягає поверненню з ОСОБА_1 . У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.06.2021 до повного погашення.
Позивачка отримавши пенсію у розмірі меншому ніж зазвичай, у липні 2021 року звернулася до ГУПФУ в Донецькій області із заявою, в якій просила повідомити причини виплати пенсії у розмірі меншому ніж за попередні місяці.
На звернення позивачки, пенсійний орган листом № 8863-8068/Д-15/8-0500/21 повідомив заявницю про прийняте рішення від 10.06.2021 № 301, яким було вирішено утримати надміру виплачені суми пенсії у розмірі 104780,66 грн у зв`язку із неповідомленням про працевлаштування.
Вважаючи рішення від 10.06.2021 № 301 про утримання надміру виплачених сум пенсії протиправним, позивачка звернувся з позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що працівнику органів прокуратури, якому призначено пенсію відповідно до Закону № 1697-VII та який продовжує працювати в органах прокуратури, пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV. Після звільнення з органів прокуратури розмір пенсії обчислюється за нормами №1697-VII.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1697-VII, проте у зв`язку із тим, що позивачка продовжила працювати в органах прокуратури, розмір пенсії обраховано, виходячи з норм Закону № 1058-IV. У зв`язку зі звільненням з органів прокуратури, у травні 2020 року позивачці здійснено перерахунок пенсії за нормами Закону № 1697-VII.
Водночас з 25.05.2020 позивачка працевлаштувалася на посаді, яка дає право на виплату пенсії за Законом № 1697-VII.
Суди констатували, що факт працевлаштування позивачки з 25.05.2020 сторонами у справі визнається, що відповідно до вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.
Отже, оскільки позивачка з 25.05.2020 продовжувала працювати в органах прокуратури, то пенсія відповідно до вимог чинного законодавства їй мала виплачуватися у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV і підстави для її перерахунку відповідно до норм Закону № 1697-VII на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 10.12.2020 No21-85-193, були відсутні.
Своєю чергою, у разі зарахування особи після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, у такої особи виникає обов`язок повідомити в десятиденний строк відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України про настання відповідних обставин. Сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках: виплата пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера та/або подання страхувальником недостовірних відомостей. Суми пенсії, виплачені надміру, можуть бути повернуті отримувачем виплати добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
За таких обставин, оскільки позивачкою не виконано покладений на неї законодавством обов`язок повідомити пенсійний орган в 10 денний строк про обставини (працевлаштування), які безпосередньо впливають на пенсійне забезпечення, що як наслідок призвело до зайво виплаченої за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 суми пенсії у розмірі 104780,66 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем рішення про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивачки про те, що вона надала до відповідача заяву про призначення/перерахунок пенсії від 17.12.2020, в якій в графі «на сьогодні» зазначено «працюю», оскільки до заяви було не надано копію наказу про прийом на роботу, або довідку про працевлаштування, видану роботодавцем, або будь-який документ що засвідчує відповідні відомості.
Одночасно з цим, суд першої інстанції констатував, що відповідачем самостійно при виконанні рішення суду було встановлено факт роботи позивачки в органах прокуратури, тому переплата ним розрахована за період 25.05.2020 по 31.05.2021.
Касаційна скарга позивачки обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Скаржниця зазначила, що у зв`язку із звільненням з органів прокуратури (04.05.2020), вона звернулася 06.05.2020 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії. Після перерахунку, розмір пенсії за вислугу років склав 9642,25 грн.
Водночас 25.05.2020 позивачку було призначено на посаду державного службовця у прокуратурі Донецької області.
Разом з цим скаржниця наголосила, що продовжувала отримувати пенсію за вислугу років у тому самому розмірі по грудень 2020 року.
У грудні 2020 року позивачка звернулася до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про проведення перерахунку пенсії, у якій зазначила, що на момент подання заяви про перерахунок пенсії (17.12.2020) працює.
На підставі цієї заяви пенсійним органом був проведений перерахунок пенсії, внаслідок чого її розмір склав 17690 грн. Пенсійний орган також здійснив доплату недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум з 11.09.2020 (момент настання підстави для перерахунку) у розмірі 23003 грн. Пенсію в розмірі 17690 грн позивачка отримувала до травня 2021 року.
Проте у червні 2021 року позивачка отримала пенсію у сумі 1769 грн, у зв`язку з чим звернулася через офіційний ВЕБ-портал Пенсійного Фонду України із заявою про надання рішення, на підставі якого зменшився розмір її пенсії.
Відповідач листом № 8863-8068/Д-15/8-0500/21 від 04.08.2021 проінформував позивачку про оскаржуване рішення від 10.06.2021 № 301.
У контексті викладених вище обставин, скаржниця наголосила, що відмовляючи у задоволенні позову, суди надали неправильну оцінку обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Так, суди погодилися із тим, що про факт працевлаштування відповідач дізнався в травні 2021 року із даних персоніфікованого обліку у ході опрацювання судового рішення у справі № 200/7869/20-а.
Водночас суди залишили поза увагою ту обставину, що про своє працевлаштування позивачка повідомила пенсійний орган 17.12.2020, коли звернулася із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2020 на підставі частини п`ятої статті 86 Закону №1697-VII, зазначивши, що на момент подання заяви про перерахунок пенсії працює.
Скаржниця наполягає, що Законом № 1058-IV не встановлено обов`язку повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення шляхом надання наказів про прийом на роботу або довідок про працевлаштування.
На переконання скаржниці, якщо у заяві про перерахунок пенсії є графа, в якій можна поставити відмітку про статус працевлаштування, то цей документ має засвідчувати факт працевлаштованості.
Своєю чергою, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. У такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Із покликанням на правові висновки Верховного Суду у постановах від 25.09.2018 (справа № 340/644/15-а) та від 21.02.2020 (справа № 173/424/17(2-а/173/41/2017), скаржниця наголосила, що зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону № 1788-ХІІ слід вважати подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
У постанові від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а Верховний Суд виснував, що оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
За таких обставин, та враховуючи правові висновки Верховного Суду, скаржниця погодилася із тим, що до 17.12.2020 нею було допущено неумисне зловживання щодо повідомлення відповідача про працевлаштування. Однак, 17.12.2020 ОСОБА_1 подала заяву про перерахунок пенсії, в якій зазначила достовірні дані про статус працюючого пенсіонера. Водночас, та обставина, що відповідач не врахував ці відомості і продовжував виплачувати пенсію за вислугу років до травня 2021 року не може ставитися у вину пенсіонеру та бути правовою підставою для притягнення її до відповідальності шляхом стягнення надмірно сплачених сум пенсій у період 17.12.2020 по 31.05.2021.
Таким чином, скаржниця вважає незаконним рішення відповідача від 10.06.2021 №301 в частині періоду, який настав після повідомлення нею про статус працевлаштованого пенсіонера, а саме з 17.12.2020 по 31.05.2021.
Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України в пункті 3 вказаного рішення по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 установив такий порядок виконання ухваленого Рішення:
«- частина 20 статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Згідно із абзацом 4 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
За змістом пунктів 13.1, 13-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
Максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що працівнику органів прокуратури, якому призначено пенсію відповідно до Закону № 1697-VII та який продовжує працювати на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом № 1697-VII, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до абзацу 4 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV. Після звільнення із вказаних посад, розмір пенсії обчислюється за нормами Закону №1697-VII.
Предметом спору у справі, що розглядається, є рішення пенсійного органу про утримання з пенсії надміру виплачених сум.
Надаючи правову оцінку в контексті правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Колегія суддів зазначає, що у разі працевлаштування або звільнення з роботи пенсіонер протягом 10 днів має повідомити про цей факт органи Пенсійного фонду.
Відповідна вимога міститься у пункті 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV.
У відповідності до пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №22-1), пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Пункт 2.5 Порядку № 22-1 визначає, що у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Отже, на ОСОБА_1 чинним законодавством покладено обов`язок повідомляти орган, що призначає пенсію, про працевлаштування протягом 10 днів з моменту виникнення таких обставин з одночасним наданням підтверджуючих документів.
Факт працевлаштування позивачки з 25.05.2020 сторонами у справі визнається, що відповідно до вимог частини першої статті 78 КАС України не потребує доказуванню.
У справі, що розглядається, суди обох інстанцій констатували факт переплати пенсії за період з 25.05.2020 по 31.05.2021 внаслідок неповідомлення позивачкою про її працевлаштування з 25.05.2020 на посаді, яка дає право на виплату пенсії за Законом № 1697-VII.
Позивачка у касаційній скарзі визнає ту обставину, що у встановлений законодавцем строк (протягом десяти днів з моменту виникнення обставин) не повідомила пенсійний орган про працевлаштування.
Суди зазначили, що доказів повідомлення позивачкою орган, що призначає пенсію про працевлаштування на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 1697-VII, матеріали справи не містять.
Доводи позивачки про те, що остання в поданій до відповідача заяві від 17.12.2020 в графі «на сьогодні» зазначила «працюю», обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на те що до заяви не надано копію наказу про прийом на роботу, або довідку про працевлаштування, видану роботодавцем, або будь-який інший документ що засвідчує відповідні відомості.
Колегія суддів не ототожнює зазначення позивачкою в графі «на сьогодні» заяви від 17.12.2020 «працюю» із повідомленням органу, що призначає пенсію, у спосіб, встановлений законодавцем.
Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначено статтею 50 Закону № 1058-IV, згідно із частиною першою якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).
За визначенням, наведеним у пункті 1 Порядку № 6-4, переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством;
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону № 1058-IV.
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 489/205/16-а та від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій достеменно встановили, що у спірний період позивачка була працевлаштована, інформацію про працевлаштування відповідачу у встановлений законом спосіб та терміни не повідомила, що в силу приписів статті 50 Закону № 1058-IV є підставою для стягнення виплачених надміру сум пенсій.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновків щодо правомірності оскаржуваного рішення УПФУ.
Своєю чергою доводи касаційної скарги позивачки не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Фактично скаржниця у касаційній скарзі зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №200/2534/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа