ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 200/3538/20-а
адміністративне провадження № К/9901/5640/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 (суддя Голошивець І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 (колегія суддів: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г.) у справі № 200/3538/20-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 21 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 122 від 13.09.2019; зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом в рішенні.
2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, позов задовольнив.
3. Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Верховний Суд ухвалою від 05.04.2021 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
5. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
6. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від всіх учасників, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у Збройних Силах СРСР у військовій частині НОМЕР_1 брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан в період з 05.07.1986 по 02.10.1988, що підтверджується довідкою від 19.05.2015 № 49, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.03.2013 № 569 у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 поранення, контузія, захворювання, так - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акту повторного огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.05.2013 серії 10 ААВ ОСОБА_1 з 16.05.2013 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акту повторного огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.05.2015 серії 10 ААБ № 436055 ОСОБА_1 на строк до 01.06.2019 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області постановою від 23.08.2016 у справі № 263/6739/16-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, визнав неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченою статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ» (далі - Закон № 2011-ХІІ); зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності зі статтею 16 Закону № 2011-ХІІ у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.
Згідно з довідкою до акту повторного огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.09.2016 серії АВ № 0602240 ОСОБА_1 з 16.09.2016 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 16 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 25.05.2018 № СЗ/432 надав відповідь ОСОБА_1 щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із тим, що ІІ група інвалідності встановлена йому понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 08.02.2019 №13 відмовила ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням у справі № 200/4362/19-а від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020, визнав протиправним та скасував пункт 15 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 13 від 08.02.2019; зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 подану про доплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
Суди врахували, що інвалідність позивачу вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України в пункті 21 протоколу № 122 від 13.09.2019 на виконання рішення суду у справі №200/4362/19-а від 23.04.2019, розглянула подані документи та дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зазначена відмова обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, а настання інвалідності відбулось понад тримісячний строк після звільнення, зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності та заявником не надано документи які свідчать про обставини поранення, що передбачено Порядком № 975.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження дворічним строком до таких правовідносин не застосовується.
10. На обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність йому встановлена 16.05.2013, а тому відповідно до частини шостої статті 16 Закону № 2011-ХІІ граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги.
Також вказує, що для призначення та виплати одноразової грошової допомоги особі необхідно надати довідку або інший документ про обставини поранення, який передбачений Порядком № 975.
Зазначає, що зміна групи інвалідності відбулася після спливу дворічного строку після її первинного встановлення, що у відповідності до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ є підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. У спірних правовідносинах ця умова не дотримана, оскільки третя група інвалідності встановлена 16.05.2013, а друга група інвалідності встановлена 16.09.2016, тобто після спливу двох років.
Вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957, що передбачено пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Як встановлено вище у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідач відмовив з трьох підстав:
- первинне встановлення інвалідності відбулось поза тримісячний строк звільнення позивача зі строкової військової служби;
- відсутній документ про обставини поранення, який передбачений Порядком №975;
- встановлення вищої групи інвалідності відбулось у понад дворічний строк її первинного встановлення.
12. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
13. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
14. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла у 2016 році при первинному зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
15. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).
16. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги - допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
17. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
18. Суди встановили, що первинно інвалідність ІІІ групи позивачу встановлена 16.05.2013.
19. Так, частинами другою та шостою статті 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено: 2) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України; 6) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
20. Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII в редакції, чинній з 01.01.2007 до 01.01.2014, є розуміння видів військової служби, визначених Законом № 2232-XII.
21. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII (в редакції до 01.01.2014) існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
22. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
23. В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
24. Отже, частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Вказаний висновок сформував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17.
25. Отже, вид військової служби, яку проходив позивач, має значення для вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги.
26. Водночас, відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
27. Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
28. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
29. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі № 822/3005/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок: «документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування».
30. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання військово-лікарської комісії, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
31. Колегія суддів звертає увагу, що одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи позивачу виплачено на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23.08.2016 у справі № 263/6739/16-а, яке набрало законної сили 07.12.2016.
32. Також позивачем оскаржувалась відмова у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з підстав встановлення її зі спливом дворічного строку (справа № 200/4362/19-а)
33. Проте, ані в судових рішеннях у справах № 263/6739/16-а та № 200/4362/19-а, ані у в межах справи, що розглядається, суди попередніх інстанцій не встановили, який вид військової служби проходив позивач, що є визначальним для встановлення наявності у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, строків реалізації та її розміру.
34. Водночас судом не встановлено, чи надавалась позивачем довідка про обставини поранення згідно вимог пункту 11 Порядку № 975. Вказані обставини не встановлені також у справах № 263/6739/16-а та № 200/4362/19-а.
35. Щодо встановлення інвалідності ІІ групи у строк понад два роки після первинного встановлення ІІІ групи, колегія суддів зазначає таке.
36. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
37. Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
38. Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та пункт 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
39. Конституційний Суд України (Другий сенат) Рішенням від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнав такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
40. В Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що установлені приписами пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими і такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований частиною першою статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 (пункт 5.3. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).
41. Оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються із засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3 8 17 46 Конституції України) (пункт 6.2. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022).
42. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу №240/19209/21 (постанова від 10.12.2024), у якій вирішувалось питання щодо застосування положень частини четвертої статті 7 КАС України до положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, які за Рішенням Конституційного Суду від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), до правовідносин, які виникли до ухвалення цього Рішення Конституційного Суду України, та питання відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21.
43. У постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 Верховний Суд вказав, що у разі недотримання принципу верховенства права (відсутність дискримінації і рівність перед законом), невідповідності приписів закону нормам Конституції України, суд в силу приписів частини четвертої статті 7 КАС України при виборі норм права, які застосовуються до спірних відносин при вирішенні спору, має застосувати принцип верховенства права.
44. Суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме, норми Конституції України, а не норми закону, оскільки пряме (безпосереднє) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України в цілому або частково.
45. Положення частини четвертої статті 7 КАС України мають бути застосовані до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними. Після прийняття рішення Конституційним Судом України застосуванню підлягають положення Конституції України із врахуванням юридичної позиції, сформульованої у рішенні Конституційного Суду України.
46. Установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, на думку судової палати, суперечать Конституції України з моменту встановлення такого обмеження.
47. Оскільки судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі, норму якого, до того ж, вже визнано неконституційною, відповідно виникає необхідність відступу від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 про те, що частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України та інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.
48. Тому Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 дійшов висновків щодо необхідності застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у такий спосіб:
1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин;
3) установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років суперечать Конституції України, а тому для вирішення цього спору підлягає застосуванню частина перша статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у Рішенні від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022.
49. Отже, незважаючи на те, що позивачу первинна ІІІ група інвалідності встановлена 30.01.2015, а ІІ група встановлена у понад дворічний строк - 08.05.2018, і до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, колегія суддів дійшла висновку, що частина четверта статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ щодо визначення підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, як то сплив дворічного строку у разі зміни групи інвалідності після первинного її встановлення, до спірних правовідносин не застосовується.
50. Застосовуючи указані вище висновки до обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975 у зв`язку із тим, що заявнику групу інвалідності змінено після спливу двох років з дня виставлення первинної групи інвалідності, діяв всупереч принципу верховенства права (дотримання прав людини, відсутність дискримінації і рівність перед законом), не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України.
51. Проте колегія суддів звертає увагу, що встановлення інвалідності ІІ групи у строк понад два роки після встановлення ІІІ групи інвалідності не є єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
52. Судами не надано оцінки іншим підставам відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, таким як проходження позивачем строкової військової служби і відсутності документа про обставини поранення.
53. За вказаних обставин судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
54. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
55. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, - Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 скасувати.
Справу № 200/3588/20-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець