№ 200/3662/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 200/3662/23

адміністративне провадження № К/990/1495/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №200/3662/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів - Блохіна А.А., Сіваченка І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року включно;

- зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року включно в сумі 74585 грн 72 коп. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що з 08 вересня 2011 року по 07 лютого 2021 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу №60о/с від 05 лютого 2021 року звільнений зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

3. При цьому, за позивачу під час проходження служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

4. 19 червня 2023 року на розрахунковий рахунок позивача нараховано індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №200/5571/21 у розмірі 216852 грн 31 коп. Указане рішення набрало законної сили та виконано відповідачем.

5. Тобто, 19 червня 2023 року відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме нараховано на картковий рахунок суму індексації грошового забезпечення за судовим рішенням.

6. Окрім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №200/13477/21 зобов`язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08 лютого 2021 року по 29 вересня 2021 року включно.

7. При цьому відповідачем не проведено перерахунок одноразових видів грошового забезпечення. Для вирішення спору позивач знову звернувся до суду.

8. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №200/4523/22 зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу:

- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення за 2016-2017 роки;

- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2018-2021 роки;

- одноразову грошову допомогу передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням індексації грошового забезпечення.

9. Отже, відповідачем затримано виплату перерахунку одноразових видів грошового забезпечення виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №200/4523/22 понад період затримки виплати індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №200/5571/21.

10. З урахуванням викладеного позивач вважає, що має право відповідно до положень статей 116 117 КЗпП України на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року (крайня дата періоду, який розглядався в суді щодо виплати позивачу середнього заробітку у справі №200/13477/21) по 19 червня 2023 року (по дату остаточного розрахунку за судовим рішенням).

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року включно;

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року в розмірі 53690 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто) гривень 36 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

12. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільнені військовослужбовців не урегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому слід застосовувати Кодекс законів про працю України.

13. Зауважив, що зміни, внесені 01 липня 2022 року до статті 117 КЗпП України стосовно обмеження стягнення строком в шість місяців не застосовуються, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до цих змін.

14. Суд вважав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року, тобто 628 днів.

15. Урахувавши висновки Верховного Суду, застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні та вирішив, що сума, яка підлягає стягненню становить 53690 грн 36 коп. (388,61 гривень (середньоденне грошове забезпечення) х 0,220 (істотність частки) х 628 (днів затримки розрахунку)).

16. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції змінено: в абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №200/3662/23 слова і цифри «за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року в розмірі 53690 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто) гривень 36 копійок» змінено на слова і цифри «за період з 20 грудня 2022 року по 20 червня 2023 року в розмірі 9446,45 грн (дев`ять тисяч чотириста сорок шість) гривень 45 копійок».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі №200/3662/23 залишено без змін.

17. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

18. Водночас, колегія суддів уважала проведений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягала стягненню з відповідача, помилковим.

19. Зазначила, що 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції статтю 117 КЗпП України, а саме: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

20. Суд зазначив, що оскільки ця редакція статті 117 КЗпП України є чинною на день здійснення остаточного розрахунку відповідача з позивачем, то саме вона має бути застосована до спірних правовідносин.

21. Вирішив, що позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за весь час затримки починаючи з 08 лютого 2021 року, але не більш як за шість місяців з 20 грудня 2022 року по 20 червня 2023 року, що становить 181 календарний день.

22. Указав, що за період з 20 грудня 2022р. по 20 червня 2023 р. середній заробіток за час затримки виплати суми допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у належному розмірі, складає 70338 грн 41 коп. (388,61 грн. х 181).

23. Однак, застосувавши критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні апеляційний суд вирішив, що сума, яка підлягає стягненню становить 9446 грн 45 коп. (70338,41 грн. х 13,43% / 100%).

Короткий зміст касаційної скарги

24. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції, у січні 2024 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

25. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22.

27. У вказаній постанові Верховний Суд указав, що до військовослужбовців, які були звільнені з військової служби до 19 липня 2022 року підлягає застосуванню редакція КЗпП України, яка була чинною на момент звільнення, тобто стягненню підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дати звільнення по дату розрахунку) не обмежений шістьма місяцями, проте із урахуванням частки коштів, виплачених після звільнення, обрахованої відповідно до формули, виведеної Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

28. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у цій справі.

Позиція інших учасників справи

29. 02 лютого 2024 року до касаційного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

30. 11 січня 2024 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

31. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року для розгляду справи №200/3662/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Єресько Л.О., Соколова В.М.

32. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №200/3662/23 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №200/3662/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

34. Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 08 вересня 2011 року по 07 лютого 2021 року.

35. Відповідно до наказу №60о/с від 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнений зі служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

36. При цьому, позивачу під час проходження служби не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

37. 19 червня 2023 року на розрахунковий рахунок позивача нараховано індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі №200/5571/21 у розмірі 216852 грн 31 коп. Указане рішення набрало законної сили та виконано відповідачем.

38. Отже, 19 червня 2023 року відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні, а саме нараховано на картковий рахунок суму індексації грошового забезпечення за судовим рішенням.

39. Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №200/13477/21 зобов`язано відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08 лютого 2021 року по 29 вересня 2021 року включно.

40. При цьому відповідачем не було проведено перерахунок одноразових видів грошового забезпечення. Для вирішення спору позивач знову звернувся до суду.

41. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №200/4523/22 зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу:

- грошову допомогу на оздоровлення, передбачену статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2018-2021 роки;

42. Оскільки відповідні кошти не були виплачені ОСОБА_1 своєчасно при звільненні, вважаючи, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

43. За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

46. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

47. Суд першої інстанції при вирішенні спору керувався приписами статті 117 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, та, застосувавши висновки Верховного Суду щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 690 грн 36 коп. за період з 30 вересня 2021 року по 19 червня 2023 року.

48. Суд апеляційної інстанції частково не погодився із таким рішенням а тому, при вирішенні спору керувався приписами статті 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, та, застосувавши висновки Верховного Суду щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9446 грн 45 коп. за період з 20 грудня 2022 року по 20 червня 2023 року.

49. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

50. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

51. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

52. Згідно зі статтею 117 КЗпП України (у редакції чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

53. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

54. Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

55. Як зазначалося вище, в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин приписи статті 117 КЗпП України у редакції чинній після 19 липня 2022 року, та висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

56. Переглядаючи оскаржувану постанову у цій справі колегія суддів ураховує посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22, де Суд висловив правову позицію щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у новій редакції у подібних правовідносинах, яку надалі підтримано Верховним Судом у інших справах за подібних обставин, зокрема у постановах від 14 березня 2024 року (справа №560/6960/23), від 31 жовтня 2023 року (справа №240/15141/22), від 29 січня 2024 року (справа №560/9586/22) та від 22 лютого 2024 року (справа №560/831/23). Указані висновки підлягають урахуванню і при вирішенні цього спору.

57. У наведених вище справах, Верховний Суд, зокрема, зазначав, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

58. Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

59. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, ураховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, установлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

60. Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року та від 26 лютого 2020 року у справах №761/9584/15-ц та №821/1083/17.

61. Разом з тим Верховний Суд у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22 та від 28 червня 2023 року у справі №560/11489/22 звернув увагу на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.

62. Наведений у цих постановах підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала період, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

63. Колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання щодо визначення суми компенсації, що підлягає стягненню з роботодавця за невиконання ним приписів частини другої статті 116 КЗпП України, необхідно насамперед установити дату виникнення спірних правовідносин, пов`язаних з непроведенням повного розрахунку при звільненні.

64. Незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником в строк, установлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.

65. Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 07 лютого 2021 року - дата звільнення позивача та дата розрахунку з ним.

66. За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України у редакції на момент їхнього виникнення, тобто до 19 липня 2022 року.

67. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі №140/16184/23, від 20 червня 2024 року у справі №120/10686/22.

68. Варто зазначити, що період, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення, тривав з 08 лютого 2021 року (наступний день за датою звільнення ОСОБА_1 ) по 20 червня 2023 року (дата проведення повного розрахунку). Разом з тим, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №200/13477/21, яке набрало законної сили, вирішено стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 лютого 2021 року по 29 вересня 2021 року, то період, за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 30 вересня 2021 року та закінчується 20 червня 2023 року.

69. Тобто спірні правовідносини охоплюють період, який виник, як до, так і після 19 липня 2022 року.

70. Однак, період стягнення середнього заробітку з 19 липня 2022 року до дня фактичного розрахунку при звільненні [20 червня 2023 року] регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

71. Саме тому, ураховуючи постанови Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі №560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто розділити на дві частини: з 30 вересня 2021 року до 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 20 червня 2023 року (у межах шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України).

72. За таких обставин Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин одну з редакцій статті 117 КЗпП України, неправильно застосували норми матеріального права та, відповідно, неправильно розрахували суму, що підлягає стягненню.

73. Окрім викладеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові від 20 червня 2024 року у справі №120/10686/22 Верховний Суд зазначив, що фактично зміст частини першої статті 117 КЗпП України у новій редакції не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19 липня 2022 року. Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.

74. Викладене, згідно з позицією Суду у справі №120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції чинній з 19 липня 2022 року.

75. Отже, ураховуючи фактичні обставини цієї справи, судам варто застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваній постанові.

77. Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

78. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

79. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

80. Звертаючись із касаційною скаргою позивач просив скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року.

81. З цього приводу колегія суддів зазначає, що оскільки Верховний Суд констатував помилковість висновків як апеляційного суду, так і суду першої інстанції, та їх [висновків] невідповідність висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, то, з урахуванням частини третьої статті 341 та частини четвертої статті 353 КАС України, Суд уважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги та скасувати, також, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року із направленням справи №200/3662/23 на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Під час нового розгляду справи судам необхідно слід урахувати наведене у цій постанові, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи у їх сукупності та взаємному зв`язку.

IV. Висновки щодо судових витрат

83. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №200/3662/23 - скасувати.

3. Справу №200/3662/23 направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду