ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 200/4481/21
адміністративне провадження № К/9901/44814/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №200/4481/21
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні у сумі 21 830,97 гривень, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 05 травня 2020 року по день ухвалення судового рішення, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати за невикористану відпустку та 1 день лікарняного при звільненні за період з 05 травня 2020 року по 28 травня 2020 року у розмірі 17 672,69 гривень.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури вихідну допомогу при звільненні в сумі 21 830,97 грн.
Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, починаючи з 05 травня 2020 року в сумі 21 824,08 грн.
У решті позовних вимог - відмовлено.
3. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
ІI. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 200/4481/21 скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги при звільненні і середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без розгляду.
5. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, прийшов до висновку, що виплата вихідної допомоги не пов`язана з виконанням працівником роботи, тому вона (допомога) не є частиною заробітної плати. Відтак, на думку апеляційного суду, на звернення до суду з вимогами щодо її сплати (нарахування, виплати тощо) поширюються строки, встановлені законодавством, а саме місячний строк встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
5.1 Суд виснував, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
6. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
7. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
8. Відзив на касаційну скаргу пвідповідачем не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
10. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.
11. У справі, що розглядається, позивач зокрема, звернувся до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням з органів прокуратури. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
12. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і підстави для його поновлення відсутні.
13. Верховний Суд, не може погодитися з указаним висновком і вважає його помилковим з огляду на таке.
14. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята указаної статті Кодексу).
17. Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
18. Разом з тим, частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
19. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
20. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013.
21. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
22. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.
23. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
24. До «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата вихідної допомоги (що є предметом позовних вимог), яка гарантована статтею 43 Конституції України.
25. Поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені статтею 44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.
26. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.
27. Отже, спір у цій справі стосується невиплати вихідної допомоги при звільненні на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про її стягнення.
Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі №200/1636/21-а, від 23 червня 2022 року у справі №120/513/21-а, від 30 червня 2022 року у справі №380/10174/21, від 04 серпня 2022 року у справі №600/5478/21 і колегія суддів не знайшла підстав для відступу від неї.
28. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
29. Окрім того, Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу, що на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України застосовується місячний строк звернення до суду, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
30. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
31. Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
32. Оскільки судом апеляційної інстанції не вирішувався спір по суті позовних вимог, з огляду на залишення позовної заяви без розгляду, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
33. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 353 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №200/4481/21 - скасувати, а справу направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська А.В. Жук