ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 200/5556/24
адміністративне провадження № К/990/4837/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя Чучко В. М.)та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (Головуючий суддя Геращенко І. В., судді: Блохін А. А., Казначеєв Е. Г.) у справі № 200/5556/24 за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (далі - відповідач), Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія), які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації від 29 березня 2024 року № 137, рішення Комісії, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади від 22 березня 2024 року № 372 в частині відмови в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати Комісію, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 і ухвалити рішення, Селидівську міську воєнну адміністрацію затвердити це рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є громадянином Вірменії, постійно мешкає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , яка видана 16 січня 2016 року. Зазначає про те, що йому протиправно відмовили у задоволенні заяви про отримання компенсації за знищену квартиру з підстав, що він не є громадянином України та не може бути отримувачем компенсації відповідно до законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Закон України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон № 2923-IX) не розповсюджуються на позивача, оскільки такий регулює правовідносини з надання компенсації за зруйноване житло саме громадянам України. Оскільки позивач не є громадянином України, йому правомірно відмовлено в наданні компенсації.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
5. На обґрунтування касаційної скарги позивач звертає увагу, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, оскільки Україна має гарантувати право власності іноземцям, які постійно проживають в Україні нарівні з іншими громадянами та право на відшкодування збитків, які їй було завдано, у тому числі знищенням житла під час збройного конфлікту. Суди не врахували те, що рішення відповідача є дискримінаційним та порушує право приватної власності позивача.
6. З урахуванням наведеного вище, представник позивача просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що оскаржувані рішення є такими, що ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права, а доводи та твердження, викладені в касаційній скарзі є безпідставними.
8. У зв`язку із викладеним представник відповідача просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 200/5556/24, а ухвалою від 23 квітня 2025 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
10. ОСОБА_1 є громадянином Вірменії, мешкає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16 січня 2016 року.
11. 08 серпня 2000 року позивач придбав на Селидівській біржі нерухомості за договором купівлі-продажу трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв м, житловою площею 40,3 кв м. Речове право на вказану нерухомість зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.
12. 14 лютого 2024 року внаслідок ракетного обстрілу м. Селидове Донецької області руйнувань та пошкоджень зазнав 5-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 ), у якому знаходиться квартира № 18 , яка належала позивачу на праві приватної власності.
13. Згідно з актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 12 березня 2024 року, затвердженого головою комісії, начальником Селидівської міської військової адміністрації, частина будинку АДРЕСА_5 ) визнана зруйнованою та яка підлягає демонтажу, подальша безпечна експлуатація неможлива, квартири в цій частині будинку визнані зруйнованими та такими, що не підлягають відновленню.
14. 12 березня 2024 року позивач звернувся до Селидівської міської територіальної громади із заявою на отримання компенсації за знищену квартиру.
15. Згідно з витягом з протоколу № 62 від 22 березня 2024 року Комісія одноголосно вирішила відмовити позивачу в задоволенні його заяви.
16. Рішенням Комісії № 372 від 22 березня 2024 року, яке затверджено Розпорядженням начальника Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області № 137 від 29 березня 2024 року, позивачу відмовлено в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у зв`язку з тим, що заявник не є громадянином України та не може бути отримувачем компенсації відповідно до вимог статті 2 Закону № 2923-IX.
17. Розпорядженням начальника Селидівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області № 137 від 29 березня 2024 року затверджено рішення Комісії від 22 березня 2024 року № 372.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
18. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
21. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить повторно розглянути його заяву щодо виплати компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
22. Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи, зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
24. Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
25. Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначено Законом № 2923-IX.
26. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним:
а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;
б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об`єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.
27. Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 2 Закону N 2923-IX, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна є фізичні особи - громадяни України, які є:
а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна;
б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;
в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;
г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону;
ґ) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами «а»-«в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону;
д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами «а»-«ґ» цього пункту.
28. При реалізації положень цього Закону не допускається застосування привілеїв чи обмежень до осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або іншими ознаками (частина друга статті 1 Закону № 2923-IX).
29. Кабінетом Міністрів України в Порядку надання компенсації за пошкоджене/знищене майно можуть визначатися додаткові категорії осіб, яким може надаватися компенсація за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна.
30. Отримувачами компенсації не можуть бути: 1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України «Про санкції»; 2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I «Злочини проти основ національної безпеки України» Особливої частини Кримінального кодексу України; 3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини (частини друга та третя статті 2 Закону № 2923-IX).
31. Згідно із статтею 3 Закону № 2923-IX для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (далі - виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії.
32. Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.
33. Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.
34. Заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об`єкта нерухомого майна окремо.
35. Частиною сімнадцятою статті 4 Закону № 2923-IX встановлено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
36. Ураховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що громадянин України, який є власником пошкодженої/знищеної квартири, яка розташована в Україні та стала непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення якої є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, має право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.
37. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач 12 березня 2024 року звернувся до Селидівської міської територіальної громади із заявою на отримання компенсації за його знищену квартиру.
38. Абзацом 1 частини третьої статті 6 Закону № 2923-IX визначено, що строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви.
39. Рішення про надання/відмову у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації такого рішення (абзац 1 частини сьомої статті 6 Закону № 2923-IX).
40. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є:
1) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;
2) виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;
3) подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.
41. Отже, виключні підстави для відмови в наданні такої компенсації закріплені в частині шостій статті шостої Закону № 2923-IX.
42. Ураховуючи підпункт1 пункту1 статті шостої Закону № 2923-IX, Комісія рішенням № 372 від 22 березня 2024 року відмовила позивачу в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , оскільки заявник не є громадянином України та не може бути отримувачем компенсації відповідно до вимог статті 2 Закону № 2923-IX.
43. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач не є громадянином України, тому рішенням Комісії від 22 березня 2024 року № 372 йому правомірно відмовлено в наданні компенсації.
44. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773) визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні.
45. Згідно з частиною першою статті 26 Конституції України та частиною першою статті 3 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
46. З огляду на аналіз наведених положень законодавства, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідності до вимог Закону № 2923-ІХ, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти є фізичні особи - громадяни України, та не поширюються на інші категорії фізичних осіб, які законно перебувають на території України, зокрема іноземців, які могли бути/були власниками, замовниками будівництва або інвесторами у відповідні об`єкти нерухомості.
47. Позивач є громадянином Вірменії, а тому норми Закону № 2923-ІХ не розповсюджуються на нього, оскільки до предмету регулювання цього Закону відносяться правовідносини з надання компенсації за зруйноване житло саме громадянам України.
48. При цьому, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу, що позивач не обмежений у застосуванні інших способів захисту щодо порушеного права власності, внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російською федерацією проти України.
49. Стосовно доводів позивача щодо можливої дискримінації, пов`язаної з порушенням права власності, колегія суддів зазначає таке.
50. Колегія суддів проаналізувала аргументацію позивача щодо можливої дискримінації за ознакою громадянства (іноземного, на відміну від громадянства України), пов`язаної з обмеженням права на компенсацію шкоди, заподіяної його приватній власності. За результатами аналізу суд доходить висновку про відсутність порушення принципу рівності прав і свобод особи.
51. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, держава гарантує рівність прав і свобод усіх осіб, незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак.
52. Стаття 3 Закону України № 3773 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає, що іноземці та особи без громадянства, які законно перебувають на території України, мають рівні права та обов`язки з громадянами України, за винятком обмежень, які прямо встановлені Конституцією України, законами або міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
53. Зазначені положення знаходять своє відображення і у статті 26 Конституції України, яка також гарантує рівність прав іноземців та осіб без громадянства з громадянами України, за винятками, встановленими законодавством.
54. Конституція України передбачає можливість введення спеціальних правових режимів щодо певних категорій осіб. Саме таким спеціальним законодавчим актом є Закон № 2923-IX, яким встановлено коло суб`єктів, що мають право на компенсацію за шкоду, спричинену нерухомому майну внаслідок збройної агресії. Закон чітко і недвозначно визначає громадян України як виключних суб`єктів цього права, що є виправданим і обґрунтованим кроком, який відповідає засадам правової визначеності та пропорційності.
55. Встановлення таких обмежень є проявом суверенного права держави регулювати соціально-економічні відносини у контексті національних інтересів та безпеки. З огляду на дефіцит фінансових ресурсів, що виник внаслідок війни, обмеження права іноземців на компенсацію є об`єктивною необхідністю, яка обумовлена першочерговістю підтримки громадян України для збереження економічної стабільності та забезпечення соціального захисту населення.
56. Україна, яка є учасницею Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), взяла на себе зобов`язання щодо недопущення дискримінації у сфері прав, визначених Конвенцією. Проте ЄКПЛ не встановлює для держав зобов`язання забезпечувати компенсацію майнових втрат іноземцям в умовах збройних конфліктів. Питання щодо компенсаційних механізмів залишається у виключній компетенції держав, які можуть визначати свої пріоритети відповідно до економічних можливостей та соціальних умов. До того ж, приписи Закону № 2923-IX не позбавляють права іноземців та осіб без громадянства вимагати відшкодування від держави агресора завданої майну шкоди в загальному порядку або користуватися приватним страхуванням.
57. Колегія суддів зазначає, що в українському законодавстві відсутні положення, які прямо дискримінували б іноземців за національністю, етнічною приналежністю чи іншими дискримінаційними критеріями. Право на компенсацію регулюється виключно об`єктивними критеріями, а саме: наявністю відповідного статусу, визначеного Законом № 2923-IX. Отже, відсутність такого права у іноземців не може розцінюватися як дискримінація.
58. Таким чином, відсутність у іноземців права на отримання компенсації за шкоду, завдану їхньому нерухомому майну внаслідок збройної агресії Російської Федерації, є законним, виправданим і пропорційним рішенням держави. Це рішення повністю узгоджується з міжнародними стандартами, зокрема, положеннями Європейської конвенції з прав людини та загальновизнаними принципами міжнародного права. Отже, встановлені законом обмеження не є проявом дискримінації, а спрямовані на досягнення легітимної мети - забезпечення раціонального і ефективного використання державних ресурсів в умовах воєнного стану та соціально-економічних викликів.
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
60. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. З огляду на викладене Верховний Суд установив, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, а підстав для їх скасування в межах касаційного перегляду не виявлено.
62. Таким чином, Верховний Суд констатує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права, а отже, підстав для їх скасування чи зміни немає.
63. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
64. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 200/5556/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська