ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 200/6518/20-а

адміністративне провадження № К/9901/1216/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №200/6518/20-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (суддя Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Ястребова Л.В.),

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі також - відповідач, контролюючий орган) , в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2020 року:

- №0007743305 про застосування штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170 грн;

- №0007733305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 90079,43 грн (за основним платежем 72063,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 18015,89 грн);

- №0007753305 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 7506,63 грн (за основним платежем у сумі 6005,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1501,33 грн).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказував на безпідставність висновків відповідача про заниження ним податкових зобов`язань від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік, оскільки сума боргу прощена (анульована) АТ «ОТП Банк» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а отже оспорювані податкові повідомлення-рішення, як вважає остання, є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 11 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та позивачем було укладено кредитний договір №МL- 102/158/2006 про надання споживчого кредиту, згідно якого банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти, кредит в сумі 22950,00 доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення платежів в порядку і на умовах, визначених даним договором на придбання нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 (п.5 кредитного договору).

На забезпечення виконання позивачем вимог кредитного договору №МL - 102/158/2006 між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_1 11 квітня 2006 року було укладено Договір іпотеки №РМL-102/158/2006, предметом якого (п.3.1 договору) є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

11 липня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та позивачем було укладено Договір про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до Кредитного договору №МL -102/158/2006 від 11 квітня 2006 року, згідно п.п.1.1, 1.2 якого, позичальник зобов`язується погасити боргові зобов`язання у термін до 11 липня 2018 року у розмірі 4000 доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладення цього додаткового договору складало 104836,69 гривень.

За умовами належного виконання позичальником умов Кредитного договору та п.1.1 Додаткового договору, позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі і банк, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 23931 доларів США 84 центів, що еквівалентно 627233,71 грн та складається з:

- суми кредиту (основної суми боргу) в розмірі 15275 доларів США 30 центів, що в еквіваленті складає 400352,97грн,

- відсотків в розмірі 8656 доларів США 54 центи, що в еквіваленті складає 226880,75 грн.

Пунктом 2 цього договору визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виникає оподатковуваний дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Шляхом підписання позичальником додаткового договору, позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України.

Позивач виконав умови Договору про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) до Кредитного договору №МL -102/158/2006 від 11 квітня 2006 року.

11 березня 2020 року контролюючим органом було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01 серпня 2018 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складений акт № 304/05-99-33-05/2541413873.

За наслідками перевірки встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

- пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16, пп. 49.18.4 п. 49.18 сг. 49, пп. «в» п. 176.1 сг. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України, а саме: неподання до ГУ ДПС у Донецькій області податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2018 року;

- п. 36.1 ст. 36, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3 п. 168.1 ст.168 ПК України, а саме: заниження за 2018 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага у на суму 400353 грн;

- пп. 1.2, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: заниження за 2018 рік оподатковуваного доходу, отриманого у вигляді додаткового блага у сумі 400353,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій свої рішення обґрунтували тим, що сума основного боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Наявні ж у матеріалах справи докази свідчать про виконання банком обов`язку повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) основної суми боргу та обізнаність останнього про такі обставини, тому нездійснення позивачем самостійного нарахування та сплати ПДФО і військового збору, а також неподання до контролюючого органу відповідної декларації свідчить про порушення ним відповідних норм ПК України і безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому, за висновком судів, відсутні умови для застосовування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутні також й передумови для застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнавши протиправними та скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Зазначає, що суди, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосували норми податкового законодавства, що визначають порядок включення до оподатковуваного доходу додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), та не врахували висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, наведених у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №820/2600/16.

Вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, відповідно до яких сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій позивач вказав пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд (суддя - доповідач ОСОБА_2., судді: Дашутін І.В., Шишов О.О) ухвалою від 01 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з метою перевірки зазначених останнім доводів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку справу було передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя ОСОБА_3., судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2024 року (звільненням ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку) справу передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Юрченко В.П., судді: Гімон М.М., Васильєва І.А.

Контролюючий орган правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Як констатовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, АТ «ОТП Банк» належним чином повідомив клієнта ( ОСОБА_1 ) про факт прощення (анулювання) боргу, необхідність сплати клієнтом в самостійному порядку податків і зборів із такої суми прощеного боргу та відображення суми прощеного боргу у річній декларації шляхом підписання Договору про внесення змін та доповнень №2 (про прощення боргу) від 11.07.2018 (на якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 ).

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, як і з твердженням про виконання банком свого обов`язку щодо повідомлення ОСОБА_1 про прощення (анулювання) основної суми боргу, тобто дотримання умови, з якою положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язує обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Такі висновки судів попередніх інстанції у повному обсязі відповідають правовій позиції, яка неодноразово та послідовно висловлювалась у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у справі №809/1343/17 від 07 червня 2018 року, від 5 листопада 2019 року у справі №821/465/17, від 19 червня 2020 року у справі №260/769/19, від 13 січня 2021 року у справі №815/3071/18, від 13 липня 2023 року у справі №160/8319/20, від 28 червня 2024 року у справі № 640/1123/19.

При цьому обґрунтованим є й відхилення судами доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Такий же підхід висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.

У даному спорі відсутні також й передумови для застосування підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), адже в ході розгляду справи судами не встановлено наявності обставин, за яких діють вказані положення законодавства, зокрема прощення (анулювання) кредитором боргу у порядку реструктуризації зобов`язань. Посилаючись же на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №820/2600/16, ОСОБА_1 не обґрунтовує подібності спірних правовідносин у цій справі тим, що були предметом розгляду у справі, у якій касаційним судом зроблено відповідні висновки.

Відтак, касаційна скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених рішеннях застосували одні й ті ж самі норми матеріального права всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню.

Таким чином, довід позивача щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №200/6518/20-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва