№ 200/7457/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа №200/7457/21

адміністративні провадження № К/990/15838/23, №К/990/18846/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року (суддя: Голубова Л.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) офісу Генерального прокурора № 2 від 02 квітня 2021 року «Про неуспішне проходження атестації заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 »;

визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 860-к від 27 квітня 2021 року;

поновити на посаді заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області та в органах прокуратури з 01 травня 2021 року;

стягнути з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2021 року.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуване рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - кадрова комісія) від 02 квітня 2021 № 2 є упередженим, не ґрунтується на матеріалах усіх етапів атестації та співбесіди, містить суттєві протиріччя, а також прийняте не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На переконання позивачки, кадрова комісія формулюючи висновок про наявність сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності фактично перебрала на себе функції прокуратури Донецької області щодо проведення службового розслідування та функції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо розгляду дисциплінарних скарг та прийняття по ним рішень та повторно з`ясувала обставини, які вже з`ясовувались у 2018 році.

Позивачка зазначила, що рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 липня 2018 року № 298-дп-18 її було притягнуто до юридичної відповідальності у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня, тоді як відповідно до рішення від 02 квітня 2021 року № 2 кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказу керівника Донецької обласної прокуратури від 27 квітня 2021 року № 860-к її звільнено з посади прокурора, що з погляду позивачки, вказує на подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок.

Також позивачка зазначила, що у спірному наказі про її звільнення відсутні конкретні підстави, передбачені пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Вказує на те, що передбачені вказаною нормою підстави для її звільнення відсутні, оскільки реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому вона обіймала посаду, не відбулось.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідації Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, тобто органу прокуратури, де працювала позивачка до звільнення, не відбулось.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що наказів про скорочення посад у Красноармійській місцевій прокуратурі Донецької області до Донецької обласної прокуратури не надходило. Інформація щодо скорочення посад у Красноармійській місцевій прокуратурі у період з 15 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року відсутня.

Суд першої інстанції також указав, що позивачку було звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», за змістом якої прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (що кореспондується із частиною першою статті 40 КЗпП України), проте у якості підстави в оскаржуваному наказі від 27 квітня 2021 року № 860-к зазначено рішення чотирнадцятої кадрової комісії від 02 квітня 2021 року № 2.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (зокрема, ні його Перехідними положеннями, ні Прикінцевими положеннями) не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Таким чином, ураховуючи те, що позивачку звільнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX), який не регулює статус прокурора, суд першої інстанції констатував протиправність прийнятого керівником Донецької обласної прокуратури наказу від 27 квітня 2021 року № 860-к про звільнення ОСОБА_1 з посади.

Стосовно рішення кадрової комісії від 02 квітня 2021 року № 2 про неуспішне проходження позивачкою атестації, суд першої інстанції зазначив, що в основу своїх висновків про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності кадрова комісія поклала події та факти, які у передбаченому законом порядку вже були предметом перевірок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, і за результатами яких позивачку вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня. При цьому жодних нових обставин з приводу вчиненого позивачкою дисциплінарного проступку кадровою комісією встановлено не було.

Крім того, суд першої інстанції відмітив, що позивачка успішно пройшла попередні два етапи атестації, зокрема за результатом анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора отримала 91 бал, що значно більше ніж встановлений Порядком проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора України від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок №221) прохідний бал 70, а за результатом складання іспиту на загальні здібності та навички позивачем отримала середній арифметичний бал склав 128 балів, що значно перевищило прохідний бал 93, встановлений наказом в.о. Генерального прокурора № 474 від 07 жовтня 2020 року.

За вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийнявши рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , Чотирнадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене у сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість похідних вимог позивачки до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу керівника Донецької обласної прокуратури № 680-к від 27 квітня 2021 року, стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 травня 2021 року.

Разом з цим, суд першої інстанції поновив позивачку на посаді, з якої її було звільнено, а саме - заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивуючи касаційну скаргу скаржником зазначено, що висновок кадрової комісії ґрунтується на зауваженнях до позивачки стосовно її відповідності вимогам професійної етики та критерію доброчесності. Всі зазначені комісією зауваження підтверджуються належними доказами.

Водночас скаржником наголошено, що завданням кадрової комісії не є доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності прокурора.

Скаржником зазначено, що оцінка відповідності прокурора професійної компетентності і критеріям професійної етики здійснюється кадровою комісією крізь призму етичних вимог, встановлених до професії прокурора та його навичок, і стандартів, що стосуються його позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності.

В цьому аспекті скаржником зауважено, що в спірному рішенні кадрової комісії чітко прослідковуються підстави для обґрунтованих сумнівів щодо відповідності позивачки вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, оскільки вони на підставі матеріалів дисциплінарного провадження та наданих під час співбесіди ОСОБА_1 пояснень/відповідей з цього приводу.

Скаржником підкреслено, що кадрова комісія не досліджувала питання і не надавала оцінку наявності або відсутності вини особи у вчиненні дисциплінарного проступку, а надала у межах компетенції оцінку обставинам щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики.

При цьому скаржником зауважено, що дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне та неуспішне її проходження входить саме до повноважень кадрових комісій та є їх дискреційними повноваженнями.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо незаконності рішення кадрової комісії, оскільки позивачка успішно пройшла перші два етапи атестації, з точки зору скаржника, є безпідставними, адже ні Законом №113-ІХ, ні Порядком № 221 не передбачено врахування результатів іспитів для інших цілей, ніж для допуску до наступних етапів атестації.

Щодо правомірності наказу керівника Донецької обласної прокуратури від 27 квітня 2021 року №860-к скаржником зазначено, що на час розгляду справи вже сформовано висновок стосовно правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень наказу про звільнення на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурор Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який викладено, зокрема у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах №440/2682/20 та №640/24727/19, від 17 вересня 2021 року у справі №540/1456/20 та ін.

Покликаючись на наведені висновки Верховного Суду скаржник стверджує, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

У касаційній скарзі Донецька обласна прокуратура просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржником зазначено, що в силу приписів Закону № 113-ІХ, Порядку № 221 та Порядку № 233 саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є повноваженнями кадрових комісій, у тому числі в частині надання оцінки професійній компетентності прокурора.

Зокрема, скаржником зазначено, що під час співбесіди кадровою комісією надавалася оцінка професійній етиці та доброчесності, а також професійній компетенції позивачки, зокрема факту дорожньо-транспортної події за участі працівників Красноармійської місцевої прокуратури, результатів службового розслідуванням, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 липня 2018 року №298дп-18, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі №0540/6561/18-а.

Кадровою комісією зроблено висновки, що внаслідок недотримання ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів позивачкою підірвано авторитет та довіру до органів прокуратури.

Скаржником зауважено, що кадрова комісія не досліджувала питання та не надавала оцінку наявності або відсутності вини особи у вчиненні дисциплінарного проступку, виду призначеної відповідальності, а надала у межах компетенції оцінку обставинам щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності.

З наведених підстав скаржник також доводить, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішенням кадрової комісії ОСОБА_1 фактично притягнуто до відповідальності за один й той самий проступок, є хибними.

Щодо правомірності оскаржуваного наказу про звільнення скаржником зазначено, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є, в даному випадку, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.

Натомість посилання у наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» обумовлено тим, що у підпункті 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прямо передбачено, що у разі неуспішного проходження атестації особа звільняється саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Скаржником також указано, що у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №200/5038/20-а Верховний Суд, аналізуючи положення абзацу 1 пункту 19 Закону №113-IX, висловився про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

Позиція інших учасників справи

Від позивачки - ОСОБА_2 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 200/7457/21.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску Донецькою обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі №200/7457/21.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 01 червня 2023 року зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року в частині стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім суми стягнення за один місяць у розмірі, що підлягає до негайного виконання, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 13 вересня 2023 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходила службу в органах прокуратури Донецької області з 07 жовтня 2002 року на різних посадах, що підтверджується її трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16 березня 2001 року.

Наказом прокурора Донецької області від 09 липня 2019 року № 552-к позивачку було звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з наказом про звільнення від 09 липня 2019 року № 552-к позивачка оскаржила його до суду.

З цього приводу встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ прокурора Донецької області про звільнення від 09 липня 2019 року № 552-к, поновлено позивачку на посаді заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури та органів прокуратури Донецької області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу позивачки - рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, а також змінено та частково скасовано в резолютивній частині, зокрема щодо поновлення позивачки на посаді не з 09 липня 2018 року, а з 10 липня 2018 року, а також збільшення розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню.

Наказом виконуючого обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури від 10 листопала 2020 року № 1606-к вказаний вище наказ було скасовано та поновлено позивачку на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Підставою вказано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі №0540/6561/18-а.

Відповідно до листа Донецької обласної прокуратури від 12 листопада 2020 року № 07-360вих-20 позивачці було роз`яснено вимоги Закону № 113-ІХ від 19.09.2019 року щодо розпочатої атестації прокурорів та необхідності подання впродовж п`яти днів після видання наказу про поновлення на посаді відповідної заяви про намір пройти атестацію.

14 листопада 2020 року позивачка спрямувала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Листом офісу Генерального прокурора від 01 грудня 2020 року позивачку повідомлено, що її заяву розглянуто та направлено до Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій, який забезпечує підготовку та проведення атестації прокурорів місцевих прокуратур.

Позивачкою складено іспит з анонімного тестування та на загальні здібності та навички з найвищими балами, про що свідчать матеріали про результати проходження атестації.

Рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 25 лютого 2021 року № 1 позивачку було допущено до третього етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

02 квітня 2021 року Чотирнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) було прийнято рішення № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації.

Відповідно до протоколу від 02 квітня 2021 року № 23 Чотирнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) ухвалено рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

Причиною не проходження атестації в оскаржуваному рішенні від 02 квітня 2021 року № 2 вказано обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності.

Кадровою комісією встановлено, що наказом прокурора Донецької області від 20 лютого 2018 року №177-к призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі працівників Красноармійської місцевої прокуратури, що викликало суспільний негативний резонанс. Зокрема, проведеним розслідуванням встановлено, що 01 січня 2018 року заступник керівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у вихідний день без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням користувалась службовім автомобілем «TOYOTA Corolla», допустивши до її керування сторонню особу, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння та потрапила у ДТП. Про вказаний факт ОСОБА_1 не повідомила керівництво місцевої прокуратури, а сховала пошкоджений автомобіль та транспортувала його на станцію технічного обслуговування в іншу область, де він знаходився до вилучення його слідчими прокуратури Донецької області.

З 02 січня 2018 року по 05 січня 2018 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному у зв`язку з отриманням невиробничої травми. Знаходячись на лікарняному, позивач у знайомих отримала в тимчасове користування автомобіль «TOYOTA Corolla», аналогічний із службовим авто, та встановила на нього державні знаки службового авто, після чого помістила його до службового гаражу, де він використовувався як службовий до 25 січня 2018 року.

В оскаржуваному рішенні кадрової комісії зазначено, що ОСОБА_1 у подальшому вживала заходи до укриття факту ДТП, що призвело до надання прокуратурою області неправдивих відомостей на запити про доступ до публічної інформації з приводу зазначеного ДТП на невнесення відомостей щодо нього в ЄРДР.

За фактом зазначеної ДТП внесені відомості до ЄРДР за частиною другою статті 286 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

На підставі висновку службового розслідування прокуратурою Донецької області та громадянином ОСОБА_3 до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів були спрямовані дисциплінарні скарги щодо порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду зазначених скарг 26 квітня 2018 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів проведено розслідування вказаного вище випадку, в діях позивача встановлено наявність дисциплінарного проступку та запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури, про що свідчить висновок № 11/2/4-331 дс-67 дп-18.

При цьому, рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04 липня 2018 року № 298дп-18 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Як зазначено вище, 09 липня 2018 року позивачку було звільнено з органів прокуратури, проте за власним бажанням, відповідно до наказу прокурора Донецької області № 552-к, який ОСОБА_1 оскаржила у суді. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 0540/6561/18-а позивачку поновлено на посаді та в органах прокуратури Донецької області з 09 липня 2018 року.

Окрім цього, 05 липня 2019 року прокуратура Донецької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 287 443,15 гривень (вартість автомобіля «TOYOTA Corolla», який не підлягає ремонту) матеріальної шкоди, завданої ДТП. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у справі № 220/1735/19 у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом позовної давності. Прокуратурою області подано до Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу.

Постановою від 07 квітня 2021 року Донецький апеляційний суд залишив без змін рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у справі №220/1735/19.

Таким чином, комісією встановлено, що позивач завдала державі збитки, які на теперішній час не відшкодовані, також внаслідок надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей про обставини ДТП в подальшому прокуратурою Донецької області на запити громадян та засобів масової інформації надано недостовірну інформацію, чим підірвано авторитет та довіру до органів прокуратури.

За таких обставин чотирнадцята кадрова комісія зазначила, що дії та поведінка ОСОБА_1 не узгоджується з приписами статті 19 Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

На підставі рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 02 квітня 2021 року № 2 наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 27 квітня 2021 року № 860-к позивача звільнено з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Не погоджуючись з рішенням про неуспішне проходження атестації та наказом про звільнення, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором.

За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Відповідно до пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

Відповідно до пунктів 16-18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється.

У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:

1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу I Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

За пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 9 Порядку № 221).

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.

Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV Порядку № 221).

За пунктами 12, 13 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Співбесіда проходить у формі засідання комісії.

Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.

Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233) рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності звільнення позивачки з посади прокурора у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-IX, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-IX).

Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20, у яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1- 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Таким чином, враховуючи правову позицію викладену Верховним Судом у вищенаведених постановах, колегія суддів констатує, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивачка обіймала посаду, оскільки звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.

Тобто в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі установлено, що кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачкою атестації.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Донецької обласної прокуратури, до вимог якої приєднався Офіс Генерального прокурора, щодо дискреційності повноважень кадрових комісій щодо прийняття у межах їх компетенції відповідних рішень про успішне/неуспішне походження атестації, колегія суддів виходить з такого.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово надавав оцінку та висловлював правову позицію щодо застосування, зокрема, і пунктів 9, 13, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (в рамках атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди). У постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 02 листопада 2021 року у справах № 120/3794/20-а та № 640/1598/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 640/537/20, від 02 грудня 2021 року у справі № 640/25187/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 640/26168/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/1208/20 Верховний Суд висловився щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить дискреційним повноваженням цього органу під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 540/1053/21 Верховний Суд зазначив, що досягнути мети атестування прокурорів, яку відповідач означив як підвищення ефективності діяльності прокуратури і рівня довіри до прокурорів, неможливо без зрозумілої, чіткої і передбачуваної процедури та можливості її перевірки судом, а механізм, визначений Законом № 113-ІХ для цілей атестації чинних прокурорів, не може применшувати чи заперечувати існуючих гарантій, зокрема на судовий захист.

У постановах від 29 червня 2022 року у справі № 420/10211/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 160/8111/20, від 07 липня 2022 року у справі № 560/214/20, не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд зазначив, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.

За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).

Отже, в аспекті порушених у касаційних скаргах питань та з огляду на існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду у цій категорії спорів колегія суддів відхиляє посилання скаржників на дискреційність повноважень кадрових комісій та відсутності повноважень у суду здійснювати оцінку предмету атестації.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка успішно пройшла перші два етапи атестації та була допущена до наступного етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора врегульовано розділом ІV Порядку № 221.

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Пунктами 10, 11, 13 розділу IV Порядку № 221 визначено, що фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду, здійснюється членами кадрової комісії.

Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

У постанові від 01 вересня 2022 року (справа № 640/21496/20) Верховний Суд враховував, що оскільки рішення кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження атестації є, згідно з Законом №113-IX, безальтернативною підставою для прийняття наказу про звільнення прокурора з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень, з огляду на що, має відповідати вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Таким чином, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішення кадрової комісії від 02 квітня 2021 року № 2 мотивовано тим, що: «наказом прокурора Донецької області від 20 лютого 2018 року № 177-к призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі працівників Красноармійської місцевої прокуратури, що викликало суспільний негативний резонанс.

Зокрема, проведеним розслідуванням встановлено, що 01 січня 2018 року заступник керівника Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у вихідний день без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням користувалась службовим автомобілем «TOYOTA Corolla» з державним номером НОМЕР_2 . До керування цим транспортним засобом допустила сторонню особу, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

У ніч з 01 на 02 січня 2018 року на автодорозі сполучення смт. Велика Новосілка - с. Богатир Донецької області, в районі повороту до с. Роздольне останні потрапили у дорожньо-транспортну пригоду, під час якої вказаний службовий автомобіль пошкоджено. Про вказаний факт ОСОБА_1 не повідомила керівництво місцевої прокуратури, прокуратури області або Генеральної прокуратури. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди спочатку сховала пошкоджений службовий автомобіль, а потім транспортувала його на станцію технічного обслуговування в іншу область, де він знаходився до вилучення його слідчими прокуратури Донецької області.

З 02 січня 2018 року по 05 січня 2018 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному у зв`язку з отриманням невиробничої травми. Знаходячись на лікарняному, ОСОБА_1 у знайомих отримала в тимчасове користування автомобіль «TOYOTA Corolla», аналогічний із службовим авто, та встановила на нього державні знаки службового авто, після чого помістила його до службового гаражу, де він використовувався як службовий до 25 січня 2018 року.

У подальшому ОСОБА_1 вживала заходів до укриття факту дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до надання прокуратурою області неправдивих відомостей на запити про доступ до публічної інформації з приводу зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та невнесення відомостей щодо нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 намагалась укрити відомості про маштаби та характеристики пошкоджень автомобіля, створювала перепони для його огляду членами комісії та укривала обставини дорожньо-транспортної пригоди.

За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 286 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

За результатами розгляду зазначених скарг:

26 квітня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» у виді звільнення з посади в органах прокуратури;

04 липня 2018 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів прийнято рішення щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Окрім цього, 05 липня 2019 року прокуратура Донецької області звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 287 443,15 грн (вартість автомобіля «TOYOTA Corolla», який не підлягає ремонту) матеріальної шкоди, завданої ДТП. Рішенням Великоновоселівського районного суду Донецької області від 27 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Наразі на зазначене судове рішення прокуратурою області Донецької області внесено апеляцію, яку на цей час не розглянуто. Таким чином, державі (у особі Донецької обласної прокуратури) в результаті вищевказаних дій ОСОБА_1 заподіяні збитки, які на цей час не відшкодовані.

Внаслідок надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей про обставини дорожньо-транспортної пригоди в подальшому прокуратурою Донецької області на запити громадян та засобів масової інформації надано недостовірну інформацію, чим підірвано авторитет та довіру до органів прокуратури.».

Оцінюючи спірне рішення кадрової комісії суди першої та апеляційної інстанцій виходили з неприпустимості перебирання комісією на себе функцій Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи суду; обмеження комісією посиланням на висновки службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, а також того факту, що позивачку вже було притягнуто до відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок.

З приводу вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури від 27 квітня 2017 року, правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики поведінки прокурорів становлять Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора тощо, тому знання вимог антикорупційного законодавства, з питань етичної поведінки запобігання та врегулювання конфліктів інтересів, інших встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог, обмежень та заборон має свідчити про достатню професійну компетентність відповідного прокурора.

Також Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність (стаття 11); зобов`язаний не розголошувати і не використовувати в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом (стаття 12); при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури (стаття 16); прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавство, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19); прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс (стаття 21).

Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися Присяги прокурора, правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів працівнику прокуратури слід не допускати дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийнято восьмим Конгресом Організації об`єднаних націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи здійснення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Відповідно до пункту 39 Бордоської декларації «Судді та прокурори в демократичному суспільстві» прокурорами мають бути особи з високими моральними якостями; через характер повноважень, на виконання яких вони свідомо погодились, прокурори є постійно відкриті для публічної критики; будучи головними суб`єктами здійснення правосуддя, вони мають повсякчасно підтримувати честь і гідність своєї професії.

У Європейських керівних принципах з етики і поведінки для прокурорів («Будапештські керівні принципи»), прийнятих на 6-й конференції Генеральних прокурорів Європи у Будапешті 31 травня 2005 року, відзначено, що прокурори відіграють ключову роль у системі кримінальної юстиції, і повинні твердо дотримуватися професійних стандартів та підтримувати честь і гідність своєї професії; відповідати найвищим стандартам чесності і піклування, прокурори не повинні компрометувати своїми вчинками в приватному житті такі позитивні якості співробітників органів прокуратури, як чесність, справедливість і неупередженість.

Аналогічні положення викладені у Стандартах професійної відповідальності та викладення основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 21 квітня 1999 року.

Змістовний аналіз оскаржуваного рішення від 02 квітня 2021 року №2 свідчить, що висновки кадрової комісії ґрунтувалися на сумнівах про відповідність позивачки вимогам професійної етики та доброчесності з огляду на висновки службового розслідування, згідно з якими ОСОБА_1 використала службовий автомобіль без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням, допустила до керування транспортним засобом сторонню особу у стані алкогольного сп`яніння, пошкодила службовий автомобіль внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також приховувала факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком службового розслідування, Комісія з проведення службового розслідування констатувала, що зазначені вище обставини знайшли своє підтвердження у ході службового розслідування, у зв`язку з чим визнала, що в діях заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 наявні ознаки порушень вимог Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, що порочать звання прокурора.

За результатами розгляду скарг виконувача обов`язків прокурора Донецької області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про вчинення дисциплінарного проступку заступником керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів склала висновок від 26 квітня 2018 року №11/2/4-331дс-67дп-18, згідно з яким встановила неналежне виконання позивачкою службових обов`язків, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. У зв`язку з викладеним Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів на підставі пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» запропоновала притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Розглянувши висновок від 26 квітня 2018 року №11/2/4-331дс-67дп-18 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення від 04 липня 2018 року № 298дп-18, яким притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наклала на неї дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Верховний Суд зазначає, що атестація за законом не є дисциплінарним провадженням; це, попри певну схожість, сутнісно різні, відмінні процедури. На стадії атестації відповідна Комісія не встановлює і не кваліфікує наявності в діях прокурора ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов`язковою складовою процедури атестації. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки прокурора в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) прокурора, на підставі яких формується висновок про його здатність бути прокурором.

Урахування відомостей про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є лише композиційним елементом характеристики особи прокурора. Ці відомості наче «повідомляють», чи може обіймати посаду прокурора особа, котра вчиняла дії, які за визначенням є неприйнятними і несумісними зі статусом прокурора.

Відтак помилковими є висновки судів попередніх інстанцій, що процедура атестації є процедурою повторного притягнення прокурора до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Верховний Суд також зазначає, що кадрова комісія лише досліджувала матеріали на предмет відповідності позивачки як прокурора вимогам професійної етики, моральним нормам та правилам, чесності та сумлінності її поведінки під час дорожньо-транспортної пригоди за її участю та під час проведення службового розслідування по даному факту.

Оцінка кадровою комісією діянь ОСОБА_1 під час вчинення нею дисциплінарного проступку ґрунтувалася на самостійних правових підставах - проведення атестації та вирішення питання про її успішне або неуспішне проходження прокурором.

При цьому судами попередніх інстанцій не враховано доводи відповідача, що одним із важливих критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності є поведінка прокурора, зокрема чи допускав прокурор поведінку, яка може дискредитувати його як представника прокуратури та чи могла така його поведінка зашкодити авторитету прокуратури.

Ураховуючи, що відповідно до висновку службового розслідування та дисциплінарного провадження під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 допустила порушення правил прокурорської етики, кадрова комісія відповідно до Закону № 113-ІХ та Порядку №221 мала повноваження перевіряти та приймати до уваги події та поведінку позивачки, яка сталася у ніч з 01 на 02 січня 2018 року.

Тож висновки судів попередніх інстанцій, про те, що кадрова комісія перебрала на себе функції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та суду та повторно з`ясовувала обставини, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Як уже зазначалося, кадрова комісія лише з`ясовувала чи відповідає поведінка позивачки під час події, яка мала місце в 2018 році та в подальшому її поведінка під час службового розслідування, високим стандартам та цінностям професійної етики, високим моральним норма та правилам, чи позивачка повела себе чесно, щиро і сумлінно, тобто поведінку, яка може дискредитувати її як представника прокуратури та чи могла така її поведінка зашкодити авторитету прокуратури.

Верховний Суд підкреслює, що кадровою комісією виявлено обставини (використання службового автомобіля без дозволу керівника прокуратури та не за службовим призначенням, допуск до керування транспортним засобом сторонньої особи у стані алкогольного сп`яніння, пошкодження службового автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також укриття факту та обставин дорожньо-транспортної пригоди), що свідчать про невідповідність поведінки ОСОБА_1 як прокурора високим стандартам професійної етики та доброчесності.

Верховний Суд уважає, що підстави, які викликали у членів кадрової комісії сумніви про відповідність прокурора вимогам професійної компетентності, є обґрунтованими, оскільки встановлені факти під час службового розслідування та дисциплінарного провадження дають підстави стверджувати про невідповідність позивачки вимогам професійної етики.

З огляду на наведене Верховний Суд зазначає, що ухвалене Чотирнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів за результатами співбесіди з ОСОБА_1 рішення про неуспішне проходження нею атестації є аргументованим, мотивованим і таким, що достатньою мірою дає змогу зрозуміти обставини, на основі яких воно було прийнято.

Верховний Суд погоджується із доводами відповідача про те, що вчинення працівником прокуратури дій, які були предметом перевірки комісії на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності, є ознакою недоброчесності та дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів від 02 квітня 2021 року №2 є таким, що прийнято у межах, спосіб та порядку, які визначені чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як було зазначено вище, відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Відтак, за наявності відповідного рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, керівник Донецької обласної прокуратури на підставі вказаної норми Закону № 113-IX правомірно видав 27 квітня 2021 року наказ №860-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до положень статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року зупинено виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року в частині стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, крім суми стягнення за один місяць у розмірі, що підлягає до негайного виконання, до закінчення перегляду в касаційному порядку, а також враховуючи результати перегляду оскаржуваних судових рішень, Суд не убачає підстав для поновлення їх виконання в означеній частині.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 353 355 356 359 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Донецької обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі №200/7457/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов