ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2020 року
Київ
справа №200/8729/19-а
адміністративне провадження №К/9901/27903/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №200/8729/19-а
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди , провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, прийняту в складі: головуючого судді Ушенка С.В., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, ухвалену в складі: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ НП у Донецькій області) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії службових осіб Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області під час підготовки, провадження та документування 07 березня 2016 року обшуку в квартирі АДРЕСА_1 та гаражів АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та вилученні майна потерпілих;
1.2. стягнути моральну та матеріальну шкоду.
2. Позов мотивовано тим, що дії посадових осіб ГУ НП у Донецькій області з проведення вказаних обшуків є протиправними, оскільки порушили конституційні права на повагу до їхньої гідності, недоторканності житла та презумпцію невинуватості позивачів.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, у відкритті провадження в справі відмовлено.
4. Відмовляючи у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
5. Як зазначили суди попередніх інстанцій, предметом поданого позову є дії (бездіяльність) органів і посадових осіб досудового слідства під час вчинення ними слідчих і розшукових дій.
6. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 21 листопада 2018 року в справі №757/59807/17-ц, суди попередніх інстанцій зазначили, що органи досудового розслідування (органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство), їхні посадові особи під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також у ході розслідування кримінальної справи або здійсненні досудового розслідування не виконують владних управлінських функцій, а тому на правовідносини, у яких виник спір, щодо якого подану позовну заяву, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій таким, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачі зазначили, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли безпідставних висновків про те, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
9. Позивачі доводять, що жоден із них не є учасником кримінального провадження №12016050510000071, у межах якого було ухвалене судове рішення про проведення обшуку житла позивачів. Водночас положеннями Кримінального процесуального кодексу України не передбачено механізму оскарження дій органів і посадових осіб досудового слідства під час проведення ними слідчих дій особами, які не є учасниками кримінального провадження.
10. Позивачі вважають, що оскарження таких дій має відбуватися саме в порядку адміністративного судочинства.
11. Відповідач проти вимог касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
12. Вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 07 жовтня 2019 року та за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких перегдяються, та аргументів учасників справи
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
16. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
17. Водночас відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Отже, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
20. Зі змісту позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ГУ НП у Донецькій області з вимогами визнати протиправними дії службових осіб Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області, учинені ними під час підготовки, провадження та документування 07 березня 2016 року обшуку об`єктів нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та гаражів № АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4, АДРЕСА_5.
21. Як убачається з позовної заяви, обшуки, під час проведення яких, на думку позивачів, були порушені їхні права, проводилися вказаними службовими особами у кримінальному провадженні №12016050510000071 відповідно до ухвали суду.
22. Таким чином, фактично позивачі оскаржують дії службових осіб Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області, що стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016050510000071.
23. Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
24. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
25. За своєю правовою природою кримінальне провадження є єдиним комплексом учинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
26. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.
27. Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їхнього окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев`ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК України), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК України).
28. Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене частиною першою статті 8 Конвенції. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).
29. На рівні національного законодавства гарантією захисту зазначеного конвенційного права є закріплена у статті 30 Конституції України засада недоторканності житла чи іншого володіння особи, що полягає в недопустимості проникнення до них інакше як за вмотивованим рішенням суду, за винятком невідкладних випадків, установлених законом.
30. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234-236 КПК України. Згідно із закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для цього й дотримання інших умов допустимості втручання в право на недоторканність житла.
31. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.
32. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу, є критерієм оцінки доказів на предмет їхньої допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід`ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.
33. З`ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.
34. У цій справі правомірність втручання у право позивачів на недоторканність житла та іншого володіння особи було перевірено слідчим суддею під час надання дозволу на обшук у помешканнях позивачів і нежилих приміщень. Критерієм законності обшуку й, відповідно, предметом судової перевірки згідно із частиною п`ятою статті 234 КПК України є наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі (іншому володінні особи), мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.
35. Таким чином, у межах процедури надання слідчим суддею санкцій на обшуки у помешканнях позивачів і нежилих приміщеннях, якими вони володіють, було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у право позивачів на повагу до свого житла в розумінні статті 8 Конвенції.
36. Як убачається зі змісту адміністративного позову, апеляційної й касаційної скарг, позивачі оспорюють законність дій службових осіб Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області, учинених у порядку виконання рішень слідчого судді. Водночас скаржники не оспорюють факту надання судом дозволів на обшук саме в їх помешканнях (нежилих приміщеннях, які знаходяться в їхньому володінні) й не наводять конкретних аргументів, які могли би свідчити про те, що судовий дозвіл стосувався іншого об`єкта, і давати підстави для висновку про вихід службових осіб Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області за межі такого дозволу й, відповідно, про свавільний характер вчиненої ним процесуальної дії.
37. Позов і касаційна скарга не містять умотивованих доводів щодо наслідків здійсненого службовими особами Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області втручання у право позивачів на недоторканність житла (іншого володіння особи), у тому числі тих, які б знаходилися за межами регулювання кримінального процесуального закону.
38. Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
39. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
40. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням особливостей предмета оскарження та його правових наслідків, рішення суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі не є таким, яке б призводило до порушення прав позивачів на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав, гарантованих Конвенцією.
41. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18), від 13 листопада 2019 року у справі № 420/516/19 (провадження № 11-835апп19).
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
43. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржники не спростували, Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
V. Судові витрати
45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
46. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
47. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
48. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в справі №200/8729/19-а залишити без змін.
49. Судові витрати не розподіляються.
50. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко