ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа №200/9655/21

адміністративне провадження № К/990/37741/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Міронова Г.М.) у справі №200/9655/21.

встановив:

У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з бюджету із відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 1 054 845,00 грн та пеню нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 022 932,66 грн.

Також просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строки звернення до суду, оскільки дізнався про порушення своїх прав у 2021 році, а правопорушення щодо невідшкодування ПДВ носить триваючий характер. Зазначає, що у червні 2021 року звернувся до відповідачів з заявою, в якій просив Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про угоджену суму відшкодування в розмірі 1 054 845,00 гривень за жовтень 2014 року та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області забезпечити проведення вищевказаного відшкодування на поточний банківський рахунок ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України, однак відповідей не отримав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 позов задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.12. 2021 скасовано. Позовну заяву ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені залишено без розгляду.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 та направити справу на новий розгляд до цього суду.

ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №640/25381/19, від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, від 24.04.2018 у справі №820/3537/17, від 02.10.2018 у справі №820/1749/18, від 24.10.2019 у справі №810/1227/17, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17.

Також зазначає, що чинним як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент розгляду справи законодавством ані Податковим кодексом України, ані Бюджетним кодексом України не передбачено строки давності для стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, як і не передбачено права суб`єкта владних повноважень на списання такої заборгованості як юридичний наслідок через пропуск строку. Таким чином, зобов`язання держави (в особі контролюючого органу) зі сплати заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість не припиняється, оскільки такі наслідки не визначені законом.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, як таку, що є законною та обґрунтованою.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року із додатками від 20.11.2014 із сумою відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства.

Фахівцями Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проведено камеральну перевірку задекларованих ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у жовтні 2014 року сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, про що складено акт № 1517/28-10-37-10/00191129 від 19.12.2014.

На підставі зазначеного акту камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000073710 від 22.01.2015, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування в сумі 1 052 845,00 грн та нараховані (фінансові) штрафні санкції в сумі 526 422,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено у судовому порядку.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 805/1446/15-а податкове повідомлення-рішення № 0000073710 від 22.01.2015 визнано протиправним та скасоване.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 у справі № 805/1446/15-а залишено без змін.

14.03.2017 Вищим адміністративним судом України було винесено ухвалу, згідно з якою касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилено, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 у справі № 805/1446/15-а - залишено без змін.

Таким чином, суми відшкодування ПДВ, заявлені позивачем у декларації з ПДВ за жовтень 2014 року є узгодженими в судовому порядку.

ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 30.06.2021 звернулося з заявою № 33/101 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з проханням здійснити відшкодування по декларації за жовтень 2014 року.

При цьому, матеріали справи не містять відповідей відповідачів на заяву позивача від 30.06.2021 № 33/101, відшкодування узгодженого судом ПДВ також не здійснено.

За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) дійшла правового висновку, що за відсутності належного правого механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного прав є стягнення з Державного бюджету України через відповідне ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Водночас, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього щодо своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються.

Отже, у даній справі після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ, останній мав дізнатися про порушення свої прав та виникнення підстав для вжиття заходів по їх захисту із обранням відповідного способу.

Разом з тим, задовольняючи позов судом першої інстанції не врахували темпоральні межі права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування, встановлені пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Згідно з положеннями цього пункту заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Податковим кодексом України, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Норму цього пункту слід застосовувати у системному зв`язку з нормою пункту 102.4, якою встановлено, що податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою платника податків у самостійному погашенні грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Таким чином, законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання, як не сплаченої, так і надміру сплаченої (такої, що підлягає відшкодуванню) у податковому правовідношенні припиняються. Це стосується і суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за своєю сутністю вона є надміру сплаченою платником ПДВ сумою податку при придбанні товарів (послуг) в порівнянні із сумою його податкових зобов`язань за податковий (звітний) період.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Суми бюджетного відшкодування, щодо повернення яких позивач заявив позовні вимоги, набули статусу узгоджених в день набрання законної сили Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 по справі № 805/1446/15-а.

Початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.

Відповідно до пунктів 200.13 та 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Однак Східним міжрегіональним управлінням ДПС всупереч зазначених приписів Податкового кодексу України не подав до органів Державного казначейства висновку після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі № 805/1446/15-а.

Вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені заявлені поза межами строку давності, оскільки право на їх повернення виникло у позивача не пізніше 25.09.2015, а з позовом позивач звернувся 28.07.2021.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку давності, оскільки право на їх повернення виникло у позивача не пізніше 25.09.2015, а з позовом до суду він звернувся лише 28.07.2021.

Необхідність застосування строків звернення до суду з подібними позовами викладена в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема, наведених вище в цій постанові, в тому числі, палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2019 (справа № 822/553/17), при цьому час ухвалення постанов з таким змістом є більш пізнім, ніж судові рішення, на які послався суд першої інстанції (наприклад, постанови від 22.12.2021 в справі № 360/2526/20, від 30.11.2021 в справі № 280/2868/20, від 03.11.2021 у справі № 0340/1409/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 640/14864/16-а (щодо триваючого характеру правопорушення) не враховано, оскільки постановою від 31.03.2021 в справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від висновків, викладених, в тому числі, і в цій постанові.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Слід також врахувати й правову позицію щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ з бюджету, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, відповідно до якої стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

При цьому, частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи те, що в межах даної справи позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 у справі №200/9655/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова