Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2011/2425/2012

провадження № 61-14870св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.

учасники справи:

позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року в складі судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченко І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № HAXRRX11250246 від 09 серпня 2007 року у розмірі 22 237,54 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAXRRX11250246 від 09 серпня 2007 року у розмірі 22 237,54 грн. Вирішено питання судових витрат.

У липні 2018 року представником ПАТ КБ «Приватбанк» - Гвоздь А. М. подано до суду заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання по даній справі.

Заява мотивована тим, що 18 травня 2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова видано виконавчий лист № 2011/2425/2012 по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначив, що при підготовці виконавчого документу для направлення до виконавчої служби виконавчий лист втрачено. Пошуки не призвели до позитивного результату.

Вважав, що з цих підстав банком пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин.

Просив поновити строк виконавчого документу № 2011/2425/2012, виданого 18 травня 2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова; видати дублікат виконавчого документу № 2011/2425/2012, виданого 18 травня 2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання - задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа по справі № 2011/2425/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі № 2011/2425/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи заяву представника ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий документ пред`явлено стягувачем до органів ВДС в строки, встановленні для пред`явлення виконавчого документу до виконання та на підставі цього документу відкрито виконавче провадження, а також вчинялись інші виконавчі дії спрямованні на виконання рішення суду, однак відомості про завершення виконавчого провадження та підстави його завершення в спецрозділі ДВС не містяться, а також відсутні докази про повернення виконавчого листа стягувачу, тому факт утрати оригіналу виконавчого листа підтверджується належними та допустимими доказами. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2012 не виконане, а тому відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України, наявні правові підстави для видачі його дубліката з поновленням строку на його пред`явлення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що виконавчий документ пред`явлено до примусового виконання стягувачем в передбачені законодавством строки, за яким відкрито виконавче провадження, а також вчинялись відповідні виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення, проте даних про завершення цього виконавчого провадження та підстав його завершення, спецрозділ відділу виконавчої служби не містить. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо повернення виконавчого документу стягувачу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

31 липня 2018 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Лисенко А. О., надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання у даній справі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не повним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.

Також касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги, що законодавцем передбачено досить великий перелік підстав, коли виконавець завершує виконавче провадження, у більшості з них виконавчий лист надсилається стягувачу та може бути пред`явлений повторно в межах певних процесуальних строків, встановлених Законом, а постанова про завершення виконавчого провадження може бути оскаржена стягувачем. Вочевидь стягувач не використовував своє право на оскарження постанови про завершення виконавчого провадження, а тому можна зробити висновок про те, що виконавче провадження завершено правомірно та передано до архіву, де згодом знищено. Крім того не взято до уваги, що державний виконавець навіть теоретично не міг передати до архіву незавершене виконавче провадження, оскільки, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований у суворій відповідності до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів державної виконавчої служби, а тому виконавчий лист не міг бути знищений. Тобто органами ДВС не підтверджено факт втрати виконавчого документа з їх вини, як вважає стягувач, а сама по собі констатація фактів того, що оскільки виконавчий лист не знаходиться ні у стягувача, ні у відділі державної виконавчої служби не свідчить про його явну втрату.

Посилання апеляційним судом на практику Європейського суду з прав людини, заявник вважає недоречним, оскільки у наведених рішеннях по справах вбачається невиконання рішень, що становить втручання у право на мирне володіння майном, тобто невиконання рішення суду за об`єктивних обставин. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що стягувач був позбавлений права на виконання рішення суду, а відсутність даних про виконання рішення суду у даній справі не є належним доказом втрати виконавчого листа. Стягувачем не було направлено жодного запиту щодо встановлення факту не виконання чи виконання боржником рішення суду. Таким чином, стягувач не був зацікавлений у реалізації свого права щодо стягнення заборгованості за рішенням суду.

Стягувачем не надано жодних доказів на підтвердження поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, які можна вважати об`єктивно непереборними та незалежними від волевиявлення стягувача впродовж семи років, такими, що дійсно пов`язані з істотними перешкодами для своєчасного подання виконавчого листа до органів державної виконавчої служби, тому у поновленні строку пред`явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити і, як наслідок, відмовити у видачі дублікату виконавчого листа по справі № 2011/2425/2012.

Судом апеляційної інстанції було проведено єдине судове засідання по даній справі, під час якого об`єктивно дослідити обставини справи просто не можливо.

Доводи інших учасників справи

18 вересня 2019 року представником ПАТ КБ «ПриватБанк» - Закуренком Т. М. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін. Крім того заявник у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині оскарження поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягає поверненню заявнику, у зв`язку з тим, що не підлягає касаційному оскарженню.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дзержинського районного суду міста Харкова.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка А. О. на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухваленні з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2012 року позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НАХRRX11250246 від 09 серпня 2007 року у розмірі 22 237,54 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 222,38 грн.

На виконання заочного рішення суду 18 травня 2012 року Дзержинським районним судом міста Харкова видано виконавчий лист № 2/2011/2916/2012.

Із відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 05-35/1830 від 05 березня 2019 року вбачається, що до автоматизованої системи виконавчого провадження державні виконавці відділу перенесли всі незавершені виконавчі провадження станом на 05 січня 2017 року. Всі виконавчі провадження, які завершені були до 05 січня 2017 року, зберігаються в окремому спецрозділі, який є архівною складовою частиною автоматизованої системи виконавчого провадження та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень».

Як вбачається із архівної довідки від 05 березня 2019 року зі спецрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження 03 серпня 2012 року державним виконавцем Деркач М. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/2011/2916/2012, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 237,54 грн.

03 серпня 2012 року державним виконавцем Деркач М. А. винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника. Інших даних про будь-які дії із вищевказаним виконавчим провадженням, у тому числі, завершення виконавчого провадження та підставі завершення, спецрозділ не містить.

Наказом Головного управління юстиції у Харківській області державного виконавця Деркач М.А. звільнено. Перевіркою встановлено, що вищезазначений виконавчий документ державним виконавцем не передавався.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Установивши доведеність заявником втрати виконавчого листа № 2/2011/2916/2012 від 18 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 237, 54 грн та судових витрат на суму 222, 38 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для видачі його дубліката за заявою стягувача.

На спростування наданих заявником доказів втрати виконавчого листа ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів. Доводи касаційної скарги у цій частині ґрунтуються на припущеннях, що в силу вимог частини шостої статті 81 ЦПК України є неприпустимим.

Разом із тим, встановивши, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем пропущено з поважних причин, суд поновив цей строк.

Проте, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду доходить висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню з таких підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін «судом, встановленим законом», Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ «Фірма Верітас» проти України).

Ураховуючи зазначене, колегія судів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відкрито помилково, оскільки зазначені судові рішення у цій частині не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України, а тому підлягає закриттю.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084сво18).

Тому з огляду на те, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відкрито помилково, а тому підлягає закриттю, доводи відповідачки стосовно необґрунтованості рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання колегія суддів вважає неприйнятними.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо необґрунтованості рішень судів першої й апеляційної інстанцій у частині видачі дубліката виконавчого листа були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

З огляду на вказаний припис неприйнятними є доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права у частині задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки не спростовують правильність висновку суду першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині оскарження рішень судів першої й апеляційної інстанцій щодо видачі дубліката виконавчого листа без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині видачі дубліката виконавчого листа залишити без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині видачі дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Касаційне провадження у справі за заявою представника приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Гвоздь Аліни Миколаївни про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред`явлення до виконання по цивільній справі № 2011/2425/2012 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко