№ 201/10123/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

06 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 201/10123/17

провадження № 61-14139св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач та третя особа за позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

третя особа за позовом ОСОБА_2 та позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірина Анатоліївна,

треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л. та Куценко Т. Р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірини Анатоліївни про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко Ірини Анатоліївнии, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 березня 2007 року ОСОБА_6 уклала з ВАТ «Кредобанк» кредитний договір № 21/07-Ф, на підставі якого отримала кредит на споживчі цілі в сумі 36 000,00 доларів США з терміном повернення до 20 березня 2014 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ВАТ «Кредобанк» було укладено іпотечний договір № 19/07/Ф-1 на підставі якого в іпотеку банку було передано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із тим, що ОСОБА_6 належним чином не виконувала умови кредитного договору, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року задоволені вимоги банку до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості задоволено та стягнуто з останньої суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 239 615,15 грн.

В подальшому, 06 жовтня 2010 року, між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ПАТ «КРЕДОБАНК» укладено договір про відступлення прав вимоги б/н, за яким були передані права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Кредекс Фінанс», а 16 лютого 2011 року укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором між цими ж сторонами.

13 грудня 2016 року державним реєстратором внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності на квартиру за ТОВ «Кредекс Фінанс», без згоди ОСОБА_2 і без проведення оцінки майна.

Позивач вважає, що у порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» і пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, ТОВ «Кредекс Фінанс» не направило йому та іншим іпотекодавцям, письмової вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а тому реєстрація речового права на квартиру державним реєстратором - приватними нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко А. І. здійснена протиправно. Крім того, відповідачами звернене стягнення на предмет іпотеки відчужене без згоди власника, чим порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На підставі вищевикладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У лютому 2018 року третя особа ОСОБА_1 звернулася із самостійними вимогами до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В позові ОСОБА_1 вказала підстави, аналогічні аргументам позивача, окремо зазначивши, що про рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором вона дізналася в грудні 2017 року. В той же момент вона довідалася про те, що ТОВ «Кредекс Фінанс» 13 грудня 2016 року зареєструвало право власності на предмет іпотеки на підставі договору про відступлення прав за іпотечним і кредитним договорами. При цьому, вона не мала у розпорядженні жодного з оригіналів вказаних договорів: ані кредитного, ані іпотечного договору, не була обізнана щодо договорів про відступлення прав вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : визнано протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1; визнано протиправним та скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32899041 від 13 грудня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А. стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано запис № 18003813 від 12 грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс».

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що іпотекодавці і боржник не були належним чином повідомлені про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на належне йому нерухоме майно, що в свою чергу, згідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі Порядок) виключало можливість здійснення приватним нотаріусом реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору. Вказане свідчить, що державна реєстрація за ТОВ «Кредекс Фінанс» права власності на квартиру за неподання для цього передбачених пункті 61 Порядку документів, проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення державного реєстратора від 13 грудня 2016 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» є протиправним.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ТОВ «Вердикт Капітал» залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року без змін.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд погодився з його висновками про те, що іпотекодавці і боржник не були належним чином повідомлені про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на належне йому нерухоме майно, що в свою чергу, згідно до пункту 61 Порядку виключає можливість здійснення приватним нотаріусом реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору, а тому рішення державного реєстратора від 13 грудня 2016 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» є протиправним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Слостін А. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд при вирішенні спору повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів, оскільки, для правильного вирішення спору, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й докази, на які він посилається та установити та зазначити в рішенні чи справді на момент здійснення реєстраційних дій на іпотечну квартиру кредитор мав у позасудовому порядку вчинити реєстраційні дії, що відповідає змісту статей 76-81 89 228 229 235 243 263 264 265 ЦПК України, якими визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.

Представник заявника вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано той факт, що звернення стягнення на предмет іпотеки та державна реєстрація приватної власності на квартиру стала наслідком недобросовісної поведінки боржників (іпотекодавців), які не виконували своїх зобов`язань та не вчиняли жодних дій для унеможливлення настання таких наслідків.

Доводом касаційної скарги також є те, що суд першої інстанції мав право ухвалювати судове рішення виключно в тій частині, яка підлягала захисту в межах судового розгляду, тобто ухвалити рішення про задоволення позову не в повному обсязі, а частково - лише відносно прав та інтересів позивача, який звернувся за захистом саме своїх порушених прав та інтересів.

Представник заявника також вказує, що ТОВ «Вердикт Капітал» було позбавлене можливості подання заперечень щодо наведених третьою особою обставин та правових підстав позову з якими ТОВ «Вердикт Капітал» не погоджується. На його думку вимоги третьої особи не були направлені на предмет спору між позивачем та відповідачем, оскільки предметом спору визнання протиправними та скасування рішення по державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також скасування запису в реєстрі стосується лише 1/5 частки квартири, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, оскільки за захистом саме свого права він звернувся до суду. Представник заявника вважає, що якщо права та інтереси ОСОБА_1 були порушені, то такий спір про право повинен вирішуватись в рамках іншого позовного провадження, або у рамках цього провадження із застосуванням множинності осіб на стороні позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» провив відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позивач вказує, що твердження касатора стосовно того, що суд при вирішенні спору не повинен обмежуватись лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів помилкові, адже частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов`язок іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення.

ОСОБА_2 зазначає, що вимога про усунення порушень умов кредитного договору позивачу не надсилалась, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовів.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 березня 2007 року ОСОБА_6 уклала з ВАТ «Кредобанк» кредитний договір № 21/07-Ф, за яким отримала кредит на споживчі цілі (ремонт житла) в сумі 36 000,00 доларів США з терміном повернення до 20 березня 2014 року.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 березня 2007 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (яка діяла від себе і як представник малолітньої ОСОБА_4 ) і ВАТ «Кредобанк» був укладений іпотечний договір № 19/07/Ф-1, на підставі якого в іпотеку банку була передана квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту перевірки і оцінки майна, що передається в іпотеку від 01 березня 2017 року, квартира належала іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Балансова вартість квартири згідно з технічними характеристиками 34 042,00 грн, згідно з експертною оцінкою - 368 000,00 грн, заставлена вартість за погодженням сторін - 249 400,00 грн.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 329 615,87 грн.

06 жовтня 2010 року ТОВ «Кредекс Фінанс» уклало з ВАТ «Кредобанк» договір про відступлення прав вимоги за споживчими кредитами, іпотечними кредитами, кредитами на придбання автомобілів, іншими зобов`язаннями фізичних осіб перед банком, за яким були передані права вимоги за кредитним договором.

16 лютого 2011 року ТОВ «Кредекс Фінанс» уклало з ВАТ «Кредобанк» договір про відступлення прав за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1, укладеним банком з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2

Довідкою ТОВ «Інформаційне агентство «Інфопоінт» від 13 липня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_6 , яка працює редактором в цьому агентстві, сплатила на виконання рішення суду за виконавчим листом від 23 серпня 2011 року № 2-9004/2009 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 47 017,53 грн станом на 30 червня 2017 року.

12 грудня 2016 року ТОВ «Кредекс Фінанс» звернулося до приватного нотаріуса Зайченко І. А., як до державного реєстратора, із заявою про реєстрацію за ним права власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Нотаріусу були надані: копія договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, копія самого іпотечного договору, копії повідомлень про відсутність судових спорів і листа про перереєстрацію права власності у зв`язку із закінченням 30-денного строку з дня передачі іпотекодавцям повідомлення про намір здійснити перехід права власності (з описом вкладення), а також квитанції про сплату за надання інформації з Державного реєстру прав і адміністративного збору.

13 грудня 2016 року приватним нотаріусом прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 32899041, та вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кредекс Фінанс».

Судами встановлено, що пунктом 2.3. іпотечного договору від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1 передбачено, що права за договором іпотеки вважаються відступленими з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення.

Пунктом 5.4.1 договору передбачено, що рішення про прийняття у власність предмета іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

В пункті 8.6 договору вказано, що відступлення права за цим договором здійснюється іпотекодержателем без необхідності отримання згоди іпотекодавця за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором.

Суди встановили, що в матеріалах реєстраційної справи міститься копія письмового повідомлення ПАТ «Кредобанк і ТОВ «Кредекс Фінанс» від 15 серпня 2011 року № 06/10/1021КБ, адресованого Лях Н ОСОБА_8 Г., яким останній запропоновано перерахувати всі кошти за кредитним договором новому кредитору ТОВ «Кредекс Фінанс» за відповідними реквізитами.

Вимога про погашення кредитної заборгованості від 15 серпня 2011 року за № 06/10/10-22КБ аналогічного змісту, яка була адресована ОСОБА_6 , підписана не іподекодержателем, а генеральним директором ТОВ «Агенції по управлінню заборгованості».

Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення не містить особистого підпису ОСОБА_6 про його отримання, а відомості про їх направлення поштою відсутні, як відсутні докази отримання боржником вказаних повідомлень.

Встановленим є факт того, що матеріали реєстраційної справи не містяться доказів, виходячи з яких нотаріус мав би можливість перевірити обставини надіслання іпотекодержателем іпотекодавцям і боржнику відповідним рекомендованим листом, саме письмових вимог про усунення порушень від 15 серпня 2011 року чи то від 02 червня 2016 року, а саме в справі відсутні, реєстр поштових відправлень, опис вкладення до поштового відправлення, касовий чек, який в свою чергу підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Також, ТОВ «Кредекс Фінанас» (іпотекодержателем) ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не було надано копій письмових вимог про усунення порушень, які б надсилалися іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , які є відмінними від боржника ОСОБА_2 . Не надано також і доказів їх отримання іпотекодавцями і боржником, які, в свою чергу, посилаються на те, що таких вимог не отримували.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Судами встановлено, що 12 грудня 2016 року ТОВ «Кредекс Фінанс» звернулося до приватного нотаріуса Зайченко І. А., як до державного реєстратора, із заявою про реєстрацію за Товариством права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

13 грудня 2016 року приватним нотаріусом прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №32899041, та вирішено провести державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кредекс Фінанс».

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, зазначено, що державна реєстрація прав власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час вчинення реєстраційної дії) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Разом із тим частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судами встановлено, що матеріалах реєстраційної справи міститься копія письмового повідомлення ПАТ «Кредобанк і ТОВ «Кредекс Фінанс» від 15 серпня 2011 року № 06/10/1021КБ, адресованого Лях Н ОСОБА_8 Г., яким останній запропоновано перерахувати всі кошти за кредитним договором новому кредитору ТОВ «Кредекс Фінанс» за відповідними реквізитами.

Місцевий суд встановив, що повідомлення не містить особистого підпису ОСОБА_6 про його отримання, а відомості про їх направлення поштою відсутні, як відсутні докази отримання боржником вказаних повідомлень.

Апеляційний суд вказував, що місцевим судом правильно не взято до уваги, долучені до матеріалів реєстраційної справи нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського МНО Репкіною А .В. свідоцтва про направлення нею 02 червня 2016 року на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 заяви від ТОВ «Кредекс Фінанс» про те, що товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки у вказаних свідоцтвах зазначено, що заява ТОВ «Кредекс Фінанс» містила відомості щодо заборгованості станом на 25 квітня 2016 року у розмірі 430 375,45 грн, яка виникла за кредитним договором, який відступлений потім ТОВ «Кредекс Фінанс», тоді як в самій вимозі від 15 серпня 2011 року зазначено, що обґрунтованою та документально підтвердженою є сума боргу в розмірі 284 669,02 грн. В заяві повідомлено іпотекодавців і боржника про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмета іпотеки або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки протягом 30-денного строку з дня отримання повідомлення виконати основне зобов`язання, а також письмово повідомити ТОВ «Кредекс Фінанс» про свій намір купити предмет іпотеки і набути переважне право на його придбання. Між тим, вказані свідоцтва не є письмовими вимогами про усунення порушень, не містять підписів про їх отримання, а докази їх направлення не долучені до матеріалів реєстраційної справи (при тому, що отримання заперечується позивачем і третьої особою).

Суди встановили факт того, що матеріали реєстраційної справи не містяться доказів, виходячи з яких нотаріус мав би можливість перевірити обставини надіслання іпотекодержателем іпотекодавцям і боржнику відповідним рекомендованим листом, саме письмових вимог про усунення порушень від 15 серпня 2011 року чи то від 02 червня 2016 року, а саме в справі відсутні: реєстр поштових відправлень, опис вкладення до поштового відправлення, касовий чек, який в свою чергу підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

ТОВ «Кредекс Фінанас» (іпотекодержателем) ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не було надано копій письмових вимог про усунення порушень, які б надсилалися іпотекодавцям ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і є відмінними від боржника ОСОБА_2 . Не надано також і доказів їх отримання іпотекодавцями і боржником, які, в свою чергу, посилаються на те, що таких вимог не отримували.

З огляду на вищенаведене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що іпотекодавці і боржник не були належним чином повідомлені про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на належне йому нерухоме майно, що в свою чергу, згідно до пункту 61 Порядку виключає можливість здійснення приватним нотаріусом Зайченко І. А. реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору, а тому рішення державного реєстратора від 13 грудня 2016 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс» є протиправним.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року, справа № 127/23920/18-ц (провадження № 61-7761св19).

Доводи касаційної скарги про те, що суд при вирішенні спору повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів колегія суддів відхиляє у зв`язку із тим, що як правильно встановили суди попередніх інстанцій, у цій справі встановлено факт неналежного повідомлення іпотекодавців і боржника про позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на належне йому нерухоме майно, що в свою чергу, згідно з пунктом 61 Порядку виключає можливість здійснення нотаріусом реєстраційних дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору.

Колегія судів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції мав право ухвалювати судове рішення виключно в тій частині, яка підлягала захисту в межах судового розгляду, тобто ухвалити рішення про задоволення позову не в повному обсязі, а частково - лише відносно прав та інтересів позивача, який звернувся за захистом саме своїх порушених прав та інтересів з огляду на те, що між сторонами укладався один договір іпотеки за умовами якого в іпотеку банку спірну квартиру було передано власниками спільно, тому обраний спосіб захисту відповідає інтересам всіх співвласників.

Разом із тим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що боржники не виконували своїх зобов`язань та не вчиняли жодних дій для унеможливлення настання таких наслідків, адже вони спростовуються матеріалами справи.

Судами було встановлено, що довідкою ТОВ «Інформаційне агентство «Інфопоінт» від 13 липня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_6 , яка працює редактором в цьому агентстві, сплатила на виконання рішення суду за виконавчим листом від 23 серпня 2011 року № 2-9004/2009 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 47 017,53 грн станом на 30 червня 2017 року, таким чином означений довід касаційної скарги не заслуговує на увагу.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про зупинення виконання рішення суду

До Верховного Суду від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» не виступає іпотекодержателем у зв`язку із продажем квартири ОСОБА_5 , звернення стягнення на предмет іпотеки та державна реєстрація права власності за товариством стала наслідком недобросовісної поведінки боржників. На думку представника заявника спірна квартира може бути відчужена боржниками на користь третіх осіб.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд касаційної інстанції залишив оскаржувані судові рішення без змін, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська