ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 201/10706/15-ц

провадження № 61-39063св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр», Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпро ради,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», поданою його представником - адвокатом Фуркаленком Євгеном Леонідовичем, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року, постановлену у складі судді Ткаченко Н. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у справі № 201/10706/15-ц за позовом ПАТ«Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кедр» (далі - ТОВ «Кедр»), Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпро ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та передачу майна в управління.

В обґрунтування заяви зазначило, що вказаним рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено банку у зверненні стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , передану ОСОБА_1 в іпотеку за договором іпотеки від № 020806-І від 2 серпня 2006 року (зі змінами та доповненнями) у забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Кедр» за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 220805-О від 22 серпня 2005 року.

Відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року у справі № 201/13253/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року, визнано недійсним договір іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Кредит Дніпро» (далі - ЗАТ КБ «Банк Кредит Дніпро»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Оскільки вказані судові рішення скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, заявник вважає, що виникли нововиявлені обставини, які не враховані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська при ухваленні рішення від 17 січня 2017 року, проте мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також зазначив про помилковість висновків суду щодо недоведеності дійсного розміру заборгованості, неспівмірності позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, оскільки такі посилання не ґрунтуються на законодавстві і банк має докази, які їх спростовують.

За таких обставин просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що скасування судових рішень у справі № 201/13253/15-ц дійсно є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, проте Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська мотивував рішення про відмову у позові також іншими обставинами, зокрема, відсутністю у матеріалах справи доказів дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а саме первинної бухгалтерської документації, відсутністю доказів видачі кредиту у вказаному в позовній заяві розмірі, спливом позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, відсутністю доказів вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, неспівмірністю позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки.

Окремо суд першої інстанції зазначив, що ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у позові просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, що є виключно позасудовим способом захисту прав іпотекодержателя, тому, навіть за умови доведення позовних вимог, застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права не відповідає закону.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро» залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року - без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що скасування судових рішень у справі № 201/13253/15-ц не є безумовною підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2018 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року скасувати і задовольнити заяву про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року було визначальною обставиною для ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення про відмову у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вважає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви і її розгляду судом першої інстанції, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, є безумовною підставою для перегляду таких судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція інших учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки не було єдиною підставою для ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки. Інші зазначені банком у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства та є підставою для перегляду такого рішення в апеляційному порядку, проте право апеляційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро», діючи на власний розсуд, не реалізувало.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2005 року між ЗАТ «Кредит Дніпро», правонаступником якого є ПАТ«Банк Кредит Дніпро», та ТОВ «Кедр» укладено договір про надання кредитного ліміту в режимі овердрафту № 220805-О, до якого неодноразово сторони вносили зміни.

У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між ЗАТ «Кредит Дніпро» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

У червні 2014 року ПАТ«Банк Кредит Дніпро», пославшись на невиконання ТОВ «Кедр» кредитних зобов`язань, звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та передачу майна в управління, у якому просило звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність позовних вимог, зокрема, відсутність доказів дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а саме первинної бухгалтерської документації, відсутність доказів видачі кредиту, сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, неспівмірність позовних вимог із ринковою вартістю предмета іпотеки, відсутність достовірних даних щодо ринкової вартості предмета іпотеки.

Також суд зазначив про те, що сам договір іпотеки від № 020806-І від 2 серпня 2006 року укладений з порушенням вимог законодавства і є недійсним, що підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року у справі № 201/13253/15-ц про визнання договору іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року недійсним, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року в апеляційному порядку ПАТ«Банк Кредит Дніпро» не оскаржило.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року, якими визнано недійсним договір іпотеки, і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2016 року у справі № 904/8909/16 стягнено з ТОВ «Кедр» на користь ПАТ«Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 220805-КЛМ від 22 серпня 2005 року. Копію зазначеного рішення ПАТ«Банк Кредит Дніпро» Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська у ході цієї справи по суті не надало.

Подаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року, заявник на її обґрунтування зазначив дві обставини, а саме скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки і помилковість висновків суду щодо недоведеності дійсного розміру заборгованості, неспівмірності позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень, сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а також скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (пункти 1 і 3 частини другої статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви).

Нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви судами попередніх інстанцій, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви судами попередніх інстанцій, є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику. Ці обставини повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Посилання ПАТ«Банк Кредит Дніпро» на помилковість висновків суду щодо недоведеності дійсного розміру заборгованості, неспівмірності позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень та спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості не є нововиявленими обставинами, а зводяться до тверджень про неправильне застосування матеріального права, переоцінки доказів та спростувань висновків, якими Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська обґрунтував відмову у позові.

Проте процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема, неповне встановлення фактичних обставин та ненадання оцінки усім поданим доказам, не вважаються нововиявленими обставинами, а можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Крім того, нововиявленими обставинами вважаються юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, натомість зазначені заявником обставини і подані на їх підтвердження докази потребують оцінки та не можуть вважатися достовірно встановленими юридичними фактами.

За таких обставин заперечення ПАТ«Банк Кредит Дніпро» проти висновків суду, викладених у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року, у тому числі щодо неправильного застосування матеріального права та неналежної оцінки доказів, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року із направленням справи № 201/13253/15-ц на новий розгляд також не є підставою для перегляду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами, так як суд мотивував відмову у позові кількома самостійними підставами, а не виключно недійсністю договору іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року.

Оскільки обставини, зазначені ПАТ«Банк Кредит Дніпро» на спростування висновків суду про недоведеність позовних вимог, не є нововиявленими у розумінні цивільного процесуального законодавства, а факт скасування рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року, хоча і є нововиявленою обставиною, проте не спростовує висновок про відмову у позові, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні заяви про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Доводи заявника про те, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року було основною правовою підставою для ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення від 17 січня 2017 року про відмову у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, касаційний суд відхиляє.

Суди попередніх інстанцій встановили, що суд ухвалив рішення про відмову у позові з посиланням на кілька самостійних правових підстав і, крім недійсності договору іпотеки, зазначив про недоведеність розміру заборгованості, неспівмірність позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотекиі порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень.

Твердження заявника про те, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви і її розгляду судом першої інстанції, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, є безумовною підставою для перегляду таких рішень, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до цього пункту скасування судового рішення має наслідком перегляд іншого судового рішення у разі, якщо перше рішення стало підставою для ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява. Проте у даній справі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року не було єдиною підставою для ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року, тому скасування рішення від 14 січня 2016 року не є безумовною підставою для скасування рішення від 17 січня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій постановили їх з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401 і 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», подану його представником - адвокатом Фуркаленком Євгеном Леонідовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов