№ 201/12032/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 201/12032/19

провадження № 61-11510св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_2, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерство фінансів України,

треті особи: Генеральна прокуратура України, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», голова наглядової ради акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1, Національний банк України, первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 26 лютого 2021 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., у справі за позовом первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи: Генеральна прокуратура України, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», голова наглядової ради акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1, Національний банк України, первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про визнання трудового контракту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року первинна профспілкова організації співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - первинна профспілкова організація, профспілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи: Генеральна прокуратура України, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Голова наглядової ради акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1, Національний банк України, первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про визнання трудового контракту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог первинна профспілкова організація посилалася на те, що 08 лютого 2018 року між громадянином Чехії ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено контракт про виконання ним обов`язків Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», умови якого

в частині належного виконання обов`язків Голови правління

АТ КБ «ПриватБанк», на думку позивача, ОСОБА_3 не мав наміру належним чином виконувати, у зв`язку з чим вказаний контракт підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 230 ЦК України.

Крім того, всупереч вимогам частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статті 46 КЗпП України, ОСОБА_3 незаконно відсторонив голову комітету профспілки ОСОБА_4 від виконання обов`язків, видавши наказ

№ Э.16.0.0.0/16931368, та ввів в оману Наглядову Раду щодо його відсутності, незаконно притягнув до дисциплінарної відповідальності членів виборного профспілкового органу без згоди профспілки, а також ухиляється від укладення колективного договору.

Посилаючись на зазначені обставини, первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просила суд визнати трудовий контракт, укладений

08 лютого 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_2 про виконання ним обов`язків Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», недійсним як такий, що був укладений внаслідок обману; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» через уповноважений на це орган (Наглядову раду) звільнити ОСОБА_6 з посади Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 07 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивач не довів, що ОСОБА_3 , укладаючи трудовий контракт з АТ КБ «ПриватБанк», заздалегідь не планував виконувати його умови належним чином, тобто заздалегідь мав намір ввести іншу сторону контракту в оману щодо добросовісного виконання ним договору, який є обов`язковим для застосування положень частини першої статті 230 ЦК України.

Крім того, на думку судів, положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання спірних правовідносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

08 липня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини судового рішення такі висновки (далі - цитація судового рішення):

«Суд також погоджується з твердженнями позивача про те, що ОСОБА_3 допустив порушення трудового законодавства, а саме: винесення незаконного наказу про відсторонення Голови комітету профспілки ОСОБА_4 від роботи шляхом відключення його від електронних мереж корпоративного зв`язку АТ КБ «ПриватБанк», оскільки це твердження підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року в справі № 201/11580/19, яким було визнано незаконним та скасовано наказ Голови правління АТ КБ «ПриватБанк»

№ 3.16.0.0.0/1-6931368 від 13 червня 2019 року про тимчасове відсторонення від виконання службових обов`язків керівника напрямку «Credit collеction»

ГО АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4. та постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року про залишення цього рішення без змін, після якої воно набрало законної сили.

Суд вважає, що твердження позивача про порушення ОСОБА_2 умов трудового контракту, укладеного з АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, пункту 1.4, який зобов`язує його добросовісно виконувати свої службові обов`язки, та пункту 2.1, який зобов`язує його при виконанні контракту дотримуватися чинного законодавства України, певною мірою відповідають дійсності. Правильність такого висновку опосередковано підтверджує і той факт, що трудовий контракт, укладений із ОСОБА_2 на посаду Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», строк дії якого закінчився 23 січня 2021 року, переукладений (продовжений) на новий термін не був. Доказів того, що контракт не був переукладений (продовжений) з інших причин, відповідачами в розпорядження суду не надано».

21 липня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить суд скасувати рішення апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його мотивувальної частини,

а саме: виключити такі висновки (далі - цитація судового рішення):

«Стосовно доводів позивача про наявність вказаних вище кримінальних проваджень, в яких фігурує ОСОБА_8 , суд може погодитися лише із тим, що його діяльність на посаді голови правління АТ КБ «ПриватБанк» призвела до виникнення напруги в колективі цієї банківської установи, адже саме працівники банку, зокрема представники профспілки, ініціювали зазначені кримінальні провадження. Поява в колективі банку працівників, не задоволених результатами діяльності свого керівника до такої міри, що вони змушені звертатися до правоохоронних органів із заявами про порушення відносно нього кримінальних проваджень, сама по собі свідчить про певні прорахунки ОСОБА_2 в організації роботи АТ КБ «ПриватБанк», тим самим, певною мірою, спаплюженні ділової репутації цієї банківської установи, а відтак, і стиль керівництва, обраний ним, бездоганним, у розумінні вимог частин першої та третьої статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визнати не можна.

Суд також погоджується з твердженнями позивача про те, що ОСОБА_3 допустив порушення трудового законодавства, а саме: винесення незаконного наказу про відсторонення Голови комітету профспілки ОСОБА_4 від роботи шляхом відключення його від електронних мереж корпоративного зв`язку АТ КБ «ПриватБанк», оскільки це твердження підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року в справі № 201/11580/19, яким було визнано незаконним та скасовано наказ Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк»

Суд вважає, що твердження позивача про порушення ОСОБА_2 умов трудового контракту, укладеного з АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, пункту 1.4, який зобов`язує його добросовісно виконувати свої службові обов`язки, та пункту 2.1, який зобов`язує його при виконанні контракту дотримуватися чинного законодавства України, певною мірою відповідають дійсності. Правильність такого висновку опосередковано підтверджує і той факт, що трудовий контракт, укладений із ОСОБА_2 на посаду Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк», строк дії якого закінчився 23 січня 2021 року, переукладений (продовжений) на новий термін не був. Доказів того, що контракт не був переукладений (продовжений) з інших причин, відповідачами в розпорядження суду не надано».

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 201/12032/19 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

У вересні 2021 року справа № 201/12032/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 26 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 07 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження, визначені АТ КБ «ПриватБанк»

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: положень статей 12 13 76-82 264 265 ЦПК України, що призвело до помилкових і необґрунтованих висновків, покладених в основу мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.

Зазначаючи про порушення ОСОБА_2 умов контракту, суд першої інстанції не навів обґрунтування такого висновку, тобто вдався до припущення. Крім того, це питання не є предметом спору у справі, оскільки підставою позову було посилання первинної профспілкової організаціїна те, що ОСОБА_3 не мав наміру належним чином виконувати умови контракту, у зв`язку з чим вказаний контракт, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 230 ЦК України.

У порушення вимог процесуального права, суд першої інстанції також не врахував висновків та встановлених фактичних обставин у справі

№ 201/10081/19, у якій рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року, встановлено відсутність факту порушення ОСОБА_2 законодавства. Також судом не враховано преюдиційні обставини, встановлені у справі

№ 201/909/20.

Підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1

Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , зазначає пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 12 13 49 77 175 263-264 ЦПК України, частину третю статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, в основу мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, покладено недопустимі докази, зокрема, факт наявності кримінальних проваджень, відкритих за заявами самого позивача, відсутність переукладеного трудового контракту з ОСОБА_2 на момент розгляду справи. Посилаючись на зазначені обставини, суд погодився з доводами позивача про порушення ОСОБА_2 умов трудового контракту, зокрема, пункту 1.4, який зобов`язує його добросовісно виконувати свої службові обов`язки та пункту 2.1, який зобов`язує його при виконанні контракту дотримуватися чинного законодавства України. Разом із тим, чинним законодавством та статутом банку передбачено, що факт неналежного виконання Головою Правління банку покладених на нього обов`язків може бути підтверджено виключно протоколом засідання Наглядової ради банку, в якому відповідний факт зафіксовано.

Висновок суду про небездоганність стилю керівництва ОСОБА_2 ґрунтується на припущеннях, що є порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року Національний банк України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому просить задовольнити касаційну скаргу банку. Відзив мотивовано помилковістю висновків суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, щодо порушення ОСОБА_2 трудового законодавства (винесення наказу про відсторонення Голови комітету профспілки ОСОБА_4 від роботи) та умов укладеного трудового контракту. Суди не надали належної оцінки фактичним обставинам справи та доводам відповідачів, у результаті чого мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

У жовтні 2021 року Національний банк України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд касаційну скаргу задовольнити. При цьому посилається на помилковість мотивувальної частини рішення суду першої інстанції у частині висновків про небездоганну ділову репутацію, порушення норм трудового законодавства, а також наявність кримінальних правопорушень. Суди обмежилися вибірковою оцінкою окремо взятих доказів, повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 08 лютого 2018 року між громадянином Чеської Республіки ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (у подальшому змінено на АТ КБ «ПриватБанк»), був укладений трудовий контракт про виконання ОСОБА_2 обов`язків Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк».

Вказаним контрактом регламентуються права та обов`язки ОСОБА_6 як Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» - керівника його вищого виконавчого органу.

Серед обов`язків ОСОБА_6 , передбачених контрактом, є такі:

п. 1.4. контракту - «Голова правління зобов`язується виконувати свої службові обов`язки добросовісно та з дотриманням високого рівня фахової кваліфікації»;

п. 2.1. контракту - «Голова правління зобов`язаний виконувати службові обов`язки відповідно до статуту банку, положення про Правління банку, посадової інструкції, внутрішніх положень банку, умов цього контракту та законодавства України»;

п. 2.3. контракту - «Голова правління несе відповідальність за виконання рішень загальних зборів акціонерів банку та Наглядової ради банку та повинен вжити всіх заходів із метою забезпечення інтересів банку».

Згідно з п. 1.7 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» голова правління АТ КБ «ПриватБанк» повинен здійснювати корпоративне управління банком відповідно до найкращих світових практик корпоративного управління, які застосовуються в обсязі, що не суперечать імперативним нормам чинного законодавства України.

Уклавши контракт із державним банком України, ОСОБА_3 взяв зобов`язання працювати чесно і сумлінно, дбайливо ставитися до майна власника, як передбачено статтею 139 КЗпП України, а також не порушувати закони України, зокрема, трудове та профспілкове законодавство.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзивах, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ «ПриватБанк»,

з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати трудовий контракт, укладений 08 лютого 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та громадянином Чеської Республіки ОСОБА_2 про виконання ним обов`язків Голови правління АТ КБ «ПриватБанк», недійсним як такий, що був укладений внаслідок обману; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» через уповноважений на це орган (Наглядову раду) звільнити ОСОБА_6 з посади Голови Правління АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Відповідно до статті 244 КЗпП України права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Згідно з частинами першою, другою статті 246 КЗпП України та частиною першою статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).

Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 указаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, у яких ідеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» окремо встановлено особливу процедуру розгляду розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин. Указаним законодавчим актом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

Таким чином, колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено положень, які б віднесли спір у цій справі до таких, що підлягають розгляду у судовому порядку.

Виходячи із вищевикладеного та з урахуванням того, що колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, а тому до таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Щодо клопотання про зупинення касаційного провадження

У серпні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання про зупинення касаційного провадження, у якому, посилаючись на положення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України, просить суд зупинити провадження в справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/909/20.

Клопотання мотивовано тим, що в провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 201/909/20 за позовом ОСОБА_6 до первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним та скасування рішення комітету профспілкової організації, за касаційною скаргою первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 08 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року.

На думку АТ КБ «ПриватБанк», за результатом розгляду справи № 201/909/20 Великою Палатою Верховного Суду буде сформовано висновок про легітимність рішення комітету профспілкової організації, а також щодо обсягу представницьких повноважень профспілки. Посилаючись на зазначене, просить суд у разі вирішення питання про необхідність дослідження вказаних обставин (повноважень профспілки на представництво інтересів трудового колективу та правомірності наказу комітету профспілкової організації

від 13 червня 2019 року), зупинити провадження у справі.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Зупинення провадження - це, по суті, тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Разом із тим, таке зупинення не повинно суперечити принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд має право за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах

(у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду. При цьому, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову,

у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Колегія суддів наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільну справу

№ 201/909/20 (провадження № 61-7294св21), Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважав наявними підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 01 грудня 2021 року (справа № 910/10754/20) та постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові

від 18 червня 2018 року (справа № 804/2581/16), вказавши, що: на підприємстві можуть діяти декілька профспілок, які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав та інтересів членів профспілки. При цьому положення КЗпП України не передбачають, що вимога про звільнення у разі порушення законодавства про працю, умов колективного договору керівником може бути заявлена лише тією профспілкою, яка була стороною колективного договору.

Разом із тим, з урахуванням висновку суду про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, враховуючи, що правове питання щодо правомірності прийнятих профспілкою наказів не є предметом дослідження у справі, що переглядається, правовідносини не є подібними, з урахуванням предмету спору та підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення касаційного провадження не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційних скарг

Статтею 255 ЦПК України встановлено підстави закриття провадження у справі.

Частиною другою статті 414 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 409 414 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зупинення касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого

2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня

2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи: Генеральна прокуратура України, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», голова наглядової ради акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_1, Національний банк України, первинна профспілкова організація трудового колективу Головного офісу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про визнання трудового контракту недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. В. Сердюк