ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року

м. Київ

справа № 201/12904/23

провадження № 61-16218св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

19 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» (далі - ТОВ «Новобуд Сервіс») звернулося до суду з позовом, у якому просило зобов`язати ОСОБА_1 :

вчинити дії щодо отримання від виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення технічних умов, необхідних для роботи автомийки у нежитловому приміщенні в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7 у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101):

у встановленому законом порядку вчинити дії щодо отримання передбачених законом дозвільних документів для функціонування автомийки та зміни функціонального призначення нежитлового приміщення в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7 у підвалі автопаркінг - нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101), а саме: змінити призначення приміщень «автопаркінг» на «автомийка».

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 23 січня 2012 року № 26 на баланс ТОВ «Новобуд Сервіс» передано будівлю комерційного призначення з торговельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7, навіси літ. АІ, АІІ, ганки літ. а, а2, а3, в`їзд літ. а1 за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Водночас відповідачка використовує вказане приміщення не за призначенням, зокрема у приміщенні, у відомостях про яке в Державному реєстрі речових прав зазначено як автопаркінг, фактично працює автомийка.

Позивач зазначав, що дії відповідачки перешкоджають йому реалізувати права управителя та належно виконувати свої обов`язки, оскільки остання не дотримується правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг.

Зокрема, ОСОБА_1 не обладнала автомийку жодними очисними спорудами та не уклала договір про надання послуг каналізації, не зверталася до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради з повідомленням про зміни господарської діяльності та не отримувала відповідних технічних умов.

Водночас обсяг спожитої відповідачкою води враховується загальнобудинковим лічильником ТОВ «Новобуд Сервіс».

Серед іншого, відсутній також висновок санітарно-епідомологічної експертизи, діяльність відповідачки у приміщеннях в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом здійснюється за відсутності законодавчих дозволів.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем порушення відповідачем його прав та інтересів

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року стягнуто з ТОВ «Новобуд Сервіс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Стягуючи в порядку ухвалення додаткового рішення судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заявниця належними та допустимими доказами довела наявність підстав для відшкодування їй таких витрат, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною та розумною, виходячи з обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «Новобуд Сервіс» рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовими рішеннями суду першої інстанції як такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав їх законними та обґрунтованими і не вбачав підстав для їх скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 грудня 2024 року керівник ТОВ «Новобуд Сервіс» - Єгоров В. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 та у постанові Верхового Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 299/3686/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення спору.

Суди не застосовували норми пп. 1) пункту 2 Розділу II Правил № 316 та пункту 2.3.1. Розділу II Правил приймання стічних вод м. Дніпра до правовідносин сторін в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо отримання технічних умов, необхідних для роботи автомийки, внаслідок чого дійшли помилкових висновків про відсутність порушеного, відповідачем права позивача.

Суди не з`ясували питання обсягу прав, обов`язків та відповідальності щодо якості вод ТОВ «Новобуд Сервіс» перед Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради відповідно до укладеного 09 серпня 2023 року договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення будівлі комерційного призначення, не встановили обставини правових відносин ТОВ «Новобуд Сервіс» та відповідачки на підставі Правил № 316 та Правил приймання стічних вод м. Дніпро, як споживача та субспоживача.

При прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції призначив та провів судове засідання без виклику та повідомлення ТОВ «Новобуд Сервіс».

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/12904/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Матеріали справи № 201/12904/23 надійшли до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нежитлового приміщення загальною площею 886,9 кв. м в будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7 у підвалі автопаркінг-нежитлові приміщення поз. 1-3, 5-14, 16) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 18156412101) на підставі договору дарування від 07 червня 2013 року № 274.

Відповідно до акта приймання-передачі з балансу на баланс від 28 лютого 2007 року приміщення літ. А-7 комерційного призначення за вказаною адресою було передано на баланс ТОВ «Новобуд Сервіс».

Предметом діяльності ТОВ «Новобуд Сервіс», згідно з пунктом 2.2. Статуту є, зокрема управління нерухомим майном.

Відповідно до акта від 22 серпня 2023 року, складеного представником КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, у підвальному приміщенні працює субспоживач/автомийка. Обсяг спожитої води враховується загальнобудинковим лічильником.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 та у постанові Верхового Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 299/3686/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись із позовам, позивач посилався на те, що підставою для такого звернення стало влаштування відповідачкою автомийки у належному їй на праві власності автопаркінгу без дотримання передбачених законодавством технічних умов, з порушенням санітарно-гігієнічних, екологічних, будівельних норм і правил, що, у свою чергу, перешкоджає йому реалізувати права та належно виконувати свої обов`язки управителя.

Дослідивши наявні у справі докази й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивач не довів порушення його прав використанням відповідачем належним йому на праві власності майном, а також із відсутності доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, як на підставу для задоволення своїх вимог, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у заявлений позивачем спосіб.

Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не з`ясували питання обсягу прав, обов`язків та відповідальності щодо якості вод ТОВ «Новобуд Сервіс» перед КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради відповідно до укладеного 09 серпня 2023 року договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення будівлі комерційного призначення, не встановили обставини правових відносин ТОВ «Новобуд Сервіс» та відповідачки на підставі як споживача та субспоживача, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не є предметом цього спору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених судом доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення вказаних норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Крім того, встановивши, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача та те, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною та розумною, виходячи з обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, в порядку ухвалення додаткового рішення стягнув судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Колегія суддів вважає такі висновки судів правильними.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили норми права, які підлягали застосуванню, і дійшли обґрунтованих висновків.

Доводи касаційної скарги про те, що додаткове рішення було ухвалено без повідомлення позивача, колегія суддів відхиляє, як безпідставні. Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у суду першої інстанції не виникло необхідності для виклику сторін в судове засідання, що не є порушенням норм процесуального права.

Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун