Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 201/13599/19

провадження № 61-13371св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Правобережна товарна біржа,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Правобережна товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій, з урахуванням уточнень, просив накласти заборону на вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб всього майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , а також майна, яке він отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Заяву обґрунтував тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість здійснити відчуження майна, що йому належить як спадщина після смерті ОСОБА_3 , на корись інших осіб чи вчинити будь-які дії щодо зазначеного майна, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду у цій справі. Вказаним не порушуються інтереси інших осіб, у зв`язку з цим не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного забезпечення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку площею 0,2688 га, для ведення підсобного сільського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1222685500:06:001:0243, с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область; земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1222685500:06:001:0242, с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область; домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 74,4 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також майно, яке ОСОБА_2 отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні іншої частини заяви про заходи забезпечення позову відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам закону, з урахуванням існування обставин, на які зауважує позивач у своїй заяві.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заходи забезпечення позову в частині накладення заборони на вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: квартири, об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 43,88 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що стосовно нього вже існує заборона (12714172 (спеціальний розділ)).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У вересні 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки до неї не додано належного документального підтвердження, вона сформульована за надуманими підставами, її доводи не свідчать про те що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання судових рішень;

- протиправно заборонили вчиняти дії, спрямовані на відчуження майна, яке не конкретизоване, не визначене родовими ознаками, за відсутності даних про їх об`єм та вартість;

- не звернули увагу на те, що частина майна, на яке оскаржуваними судовими рішеннями накладено заборону відчуження, знаходиться в заставі у третіх осіб;

- не врахували висновків Верховного Суду щодо застосуванням норм процесуального права, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18 та від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року, залишеної без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: квартири, об`єкта житлової нерухомості, загальною площею 43,88 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а тому в цій частині не переглядається Верховним Судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 08 вересня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська виділені матеріали цивільної справи № 201/13599/19; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року виділені матеріали справи № 201/13599/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу№ 201/13599/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір, зокрема щодо стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у значному розмірі, а саме 9 132 315,83 грн.

Наявність між сторонами спору щодо повернення грошових коштів підтверджується тим, що відповідач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , який і уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу селянськогофермерського господарства «Кондратюк» від 19 березня 2019 року, що оспорюється в поданому до суду позові.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належать: земельна ділянка площею 0,2688 га, для ведення підсобного сільського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1222685500:06:001:0243; земельна ділянка площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1222685500:06:001:0242; домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 74,4 кв. м, житловою площею 31,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахувавши вимоги співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, обґрунтовано виходив із того, що між сторонами виник спір, зокрема, позивач оспорює договір купівлі-продажу СФГ «Кондратюк» як цілісного майнового комплексу та просить стягнути із спадкоємців померлого ОСОБА_3 грошові кошти сплачені за вказаним договором, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження в будь-який спосіб майна у подальшому може утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки до неї не додано належного документального підтвердження; вона сформульована за надуманими підставами; її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції, тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. Згідно зі статтею 400 ЦПК України встановлення нових обставин та переоцінка доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18 та від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, є безпідставними з урахуванням того, що у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ.

Разом з тим Верховний Суд вважає слушними доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій протиправно заборонили ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження щодо майна, яке не конкретизоване, не визначене родовими ознаками, за відсутності даних про їх об`єм та вартість, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Cудове рішення має бути гранично повним і зрозумілим. Резолютивна частина судового рішення про забезпечення позову повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки про необхідність застосування заходу, передбаченого статтею 150 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна та його вартість, на які накладається заборона відчуження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені інші відомості для забезпечення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули та, ухваливши судове рішення про забезпечення позову в частині заборони вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб майна, яке ОСОБА_2 отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звернули увагу на те, що у поданій ОСОБА_1 заяві про забезпечення позову не зазначено відомостей, що потрібні для практичної реалізації ухвали суду про забезпечення позову, зокрема ті, які дозволяють ідентифікувати спірне майно, зокрема, не з`ясували питання щодо складу цього майна, не зазначили конкретного майна, на яке накладається заборона відчуження майна, що суперечить вимогам статей 263 і 265 ЦПК України.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в цій частині не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають зміні в частині заборони вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб майна, яке ОСОБА_2 отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відмови у задоволенні таких вимог заяви. В іншій частині такі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та прийняте Верховним Судом рішення, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню половина фактично сплаченого судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг у розмірі 420,70 грн ((420,40 грн+ 421,00 грн)/2).

Керуючись статтями 141 400 401 406 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року в частині заборони вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб майна, яке ОСОБА_2 отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 , третя особа - Правобережна товарна біржа, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення грошових коштів, у частині заборони вчинення дій щодо відчуження в будь-який спосіб майна, яке ОСОБА_2 отримав або має отримати в спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій оскаржуваній частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 420,70 грн на відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко